Рішення № 14632104, 16.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/2416.03.11

За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»Комфорт-Майстер»

Про                               стягнення боргу за спожиту теплову енергію 140924,59 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                    Півень Д.О. (дов. № Д07/2011/02/01-1 від 01.02.11.)

Від відповідача          Глибченко Г.В. (дов. б/н від 25.01.2011р.)

          Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.03.11р. оголошено вступну та резолютивні частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»(далі по тексту –позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»Комфорт-Майстер»(далі по тексту –відповідач) про стягнення заборгованості за грудень 2009 року по грудень 2010 року за спожиту теплову енергію у розмірі 140924,59грн., з яких 129678,08 грн. - борг за спожиту теплову енергію, 8807,56 грн. інфляційних втрат, 2438,95 грн. 3% річних, а також про стягнення з відповідача судових втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по оплаті використаної теплової енергії, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”, а отже позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ст.ст. 526, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України просить стягнути з відповідача основний борг, 3% річних та інфляційні витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.11 року порушено провадження у справі № 9/24; розгляд справи було призначено на 23.02.11 року.

Ухвалою суду від 23.02.2011 року продовжено строк вирішення спору у справі №9/24 на п’ятнадцять днів у відповідності до ст. 69 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 16.03.2011 року. для надання можливості відповідачеві підготувати письмовий відзив у справі та надати докази оплати заборгованості.

14.03.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу в позовних вимогах повністю, посилаючись на те, що ним погашено основний борг за період зазначений позивачем.

Позивач стверджує, що оскільки відповідачем сплачувались кошти без зазначення призначення платежу, а саме про погашення боргу з зазначенням за який період, дані кошти були зараховані позивачем на оплату поточної заборгованості та як авансовий платіж.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.03.2011 року надав усні пояснення по суті відзиву на позовну заяву. Представник позивача надав усні пояснення та заперечення на відзив.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1410351 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 2.2.1 та 2.3.1 Договору, Енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору, яку відповідач зобов’язався оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією

Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у Додатку 2, відповідно до якого за теплову енергію, яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію, яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак свої зобов’язання за зазначеним договором відповідач не виконав, внаслідок чого за період з грудня 2009р. по грудень 2010р. виникла заборгованість за використану теплову енергію за період листопада 2009 року по листопад 2010 року, яка на 01.12.2010 року за твердженням позивача становить 129678,08 грн., що підтверджується копіями відомостей обліку теплової енергії, табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивач не врахував, що в період з 01.12.2010р. по 28.01.2011р. відповідач здійснював платежі по погашенню заборгованості перед позивачем та на момент подачі позовної заяви до суду фактична сума заборгованості не відповідає дійсності та необґрунтована. Також повідомив, що станом на 10.03.2011 року заборгованість, яка виникла в період з 01.11.2009р. по 01.12.2010р. відсутня, про що надав відповідні копії платіжних доручень (оригінали яких суд оглянув в судовому засіданні).

Відповідач до порушення провадження у справі частково погасив заборгованість перед позивачем за договором, а саме 10.12.2010 року сплатив 10000,00 грн., 23.12.2010 року сплатив 20000,00 грн., 24.12.2010 року сплатив 10000,00 грн., 04.01.2011 року сплатив 20000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про оплату за фактичне споживання теплової енергії, що разом становить 60000,00 грн.

Також відповідач після порушення провадження у справі 17.01.2011 року, частково погасив заборгованість перед позивачем за договором, а саме 25.01.2011 року сплатив 50000,00 грн., 31.01.2011 року сплатив 20000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про оплату за фактичне споживання теплової енергії, що разом становить 70000,00 грн.

Отже, відповідач стверджує, що станом на момент розгляду справи (10.03.2011р.) основна заборгованість відповідача перед позивачем повністю погашена.

Таким чином, станом на момент розгляду справи між сторонами щодо стягнення основної заборгованості відсутні спірні матеріальні прововідношення, оскільки відповідачем перед позивачем борг в сумі 129678,08 грн. було повністю сплачено.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках: - спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Разом з тим, позивач заперечує щодо погашення боргу відповідачем, зазначаючи, що надані відповідачем платіжні доручення в рядку призначення платежу не містять вказівки, за який період відповідачем сплачуються платежі, а вказано лише про оплату (часткову) за фактичне споживання теплової енергії згідно договору № 1410351.

За таких обставин, кошти, перераховані відповідачем у грудні, позивач відніс н е на погашення заборгованості за минулий період, а на оплату за фактично спожитої електроенергії у грудні 2010 року, в той час як сума заборгованості за попередній період залишилась незмінною.

Відповідач вказує, що позивач не міг трактувати призначення платежу в довільній формі, оскільки ним було сплачено за фактичне споживання теплової енергії та не зазначалось, що здійснюється поточне споживання енергії, а тим більше позивач не міг відносити сплачені відповідачем суми (зокрема в січні) в рахунок передплати, оскільки у4мови договору ; 1410351 (зокрема додаток № 2, який регулює тарифи та порядок розрахунків) передбачає, що відповідач має оплатити фактично спожиту теплову енергію не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто відповідачу надається ще десять днів для оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що між сторонами існують спірні моменти щодо осплати основного боргу, а отже існують спірні матеріальні правовідносини з цього приводу, суд вважає, що припинення провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, в зв'язку з відсутністю предмета спору, є неправомірним, а отже розглядає позовні вимоги в цій частині по суті.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).Порядок виконання зобов’язання боржником регулюється положеннями статей 526-534 ЦК України.

Зокрема статтею 534 ЦК України встановлено, що разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже, законодавцем не встановлено, яким чином здійснюється погашення основної суми боргу у разі недостатності сплачених боржником коштів для погашення всієї суми боргу. Однак вказує, що у разі наявності боргу, він має погашатися в третю чергу після витрат, пов’язаних з одержанням виконання, процентів та неустойки. Виходячи зі змісту договору та положень ст. 534 ЦК України, суд погоджується з твердженням відповідача у справі, що позивач повинен був спочатку гасити наявний борг, а потім, при наявності (достатності коштів) зараховувати сплачені відповідачем кошти за поточне споживання та на авансування послуг (оскільки попередня оплата послуг умовами договору, укладеного між сторонами взагалі не передбачалась).

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за період з грудня 2009 року по грудень 2010 року, оскільки відповідачем надано докази погашення даної суми боргу та суд погоджується з твердженням відповідача про те, що дана сума відповідно до вказаного призначення платежу мала зараховуватися в оплату вказаної заборгованості.

Оскільки судом встановлено, що відповідач допустив прострочення оплати основного боргу (а отже неналежним чином виконав грошове зобов’язання), сплатив заборгованість тільки протягом грудня 2010 року –січня 2011 року, то в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з положень ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання ,на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Так, розмір 3% річних нарахованих Позивачем на суму простроченої заборгованості за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року становить 2438,95 гривень, а розмір суми інфляційних втрат за період грудень 2009 року по листопад 2010 року становить 8807,56 гривень. Відповідного контррозрахунку 3% річних та інфляційних витрат суду не надано.

За таких обставин, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення 2438,95 грн. 3% річних та 8807,56 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 13; код ЄДРПОУ 35899928, р/р 26006301693 АКБ «Меркурій», МФО 300755) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305; р/р №26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київській обл., МФО 322669) 2438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 95 коп. 3% річних, 8807 (вісім тисяч вісімсот сім) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 112 (сто дванадцять) грн. 47 коп. державного мита та 24 ( двадцять чотири) грн. 46 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 22.03.2011 року