Рішення № 14632105, 16.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/2716.03.11 За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До          Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія»

Про                               стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 410595,44 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

від позивача                    Іваненко І.П. (дов. №Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010р.)

від відповідача          Ковалевська К.М. (дов. б/н від 15.03.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (далі по тексту - Позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" (далі по тексту - Відповідач), в якому просить суд прийняти рішення відповідно до якого стягнути 359237,19 грн. основної заборгованості, 41228,97 грн. інфляційних втрат, 8744, 89 грн. 3% річних, 1384,39 грн. пені, а також стягнути з відповідача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань щодо оплати спожитої теплової енергії на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 264, 611, 526, 546, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2011 р. порушено провадження у справі №9/27, призначено розгляд справи на 24.02.2011 р. з викликом представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

24.02.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Представником позивача надано додаткові матеріали по справі та усні пояснення по суті справи.

Ухвалою суду від 24.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.03.2011 року в зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання, клопотанням про відкладення розгляду справи та невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 16.03.2011 року представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву, надав усні пояснення та заперечення проти позовних вимог, відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, що на думку відповідача є підставою для відмови у позові, а також відповідач вказує, що неустойка має нараховуватися тільки на шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, а також вказує на граничний розмір відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Представник позивача надав додаткові матеріали та пояснення по справі, заявлені позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що строки позовної давності за договором, укладеним між сторонами переривались, а отже не є пропущеними на момент подання позову. Крім того, позивач вказує на поважність причин пропуску позовної давності, оскільки за твердженням позивача відповідач з 1996 року перебував у стані припинення юридичної особи, рішення арбітражного суду було скасовано державну реєстрацію відповідача, однак про відповідача міститься запис в ЄДРПОУ. Разом з тим, суд зазначає, що позивачем письмового клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності не подано, в прохальній частині позовної заяви вимога про відновлення пропущеного строку позовної давності не заявлена.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №8383016 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2.1 та 2.3.1 Договору, Енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору, яку відповідач зобов’язався оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією.

Відповідно до п. 5.1 договору та доручення-звернення про укладання договору нарахування відповідачу за теплову енергію розрахунковим способом, а у зв’язку із встановленням приладів обладнання з листопада 2006 року - по приладам обладнання.

Згідно з додатком 1 договору визначено обсяги постачання теплової енергії, які при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожен наступний рік (п.5 Додатку 1 до договору). 25.04.2006 року додаток було переукладено, а отже договір на даний час є діючим та пролонгується на кожний наступний рік.

Відповідно до додатку 3 до договору, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, які згідно п.3 в період дії договору можуть змінюватися.

На підставі п.5 додатку 4 до договору відповідач зобов’язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту повертає у РВТ).

Відповідно до п.2 додатка 4 до договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України «Про заставу»як засіб гарантії сплати теплової енергії, яка споживається.

За твердженням позивача зобов’язання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2003 року по 01.11.2010 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.11.2010 року становить 359237,19 грн., що підтверджується копіями відомостей обліку, табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачем заявлено позовні вимоги з порушенням приписів ст. ст. 256, 257 ЦК України поза межами строків позовної давності, що на думку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи заявлення відповідачем про застосування строку позовної давності, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України застосовує при вирішенні спору норми законодавства, які стосуються застосування позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про наявність заборгованості відповідача по договору, позивач знав, міг та мав довідатись у день виникнення такої заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статті 253, 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності щодо заявленої заборгованості розпочинається з 01.10.2003 року та закінчується 01.01.2008 року.

Суд вважає твердження позивача про те, що ним не допущено пропуску строку позовної давності через переривання строків позовної давності у вересні 2003 року, жовтні 2003 року, лютому-грудні 2004 року, листопаді 2005 року –листопад 2006 року шляхом визнання відповідачем наявної заборгованості, укладення зведених актів звірки нарахувань за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, після переривання перебігу позовної давності починається заново, але час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що навіть з урахуванням переривання строку позовної давності у листопаді 2006 року, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за період з жовтня 2003 року по свічень 2008 року позивачем пропущений, клопотання про поновлення даного строку позивачем не подано.

При цьому суд зазначає, що враховуючи те, що відповідач у справі не був виключений з ЄДРПОУ, це не позбавляло права позивача звернутися до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості з відповідача за період з жовтня 2003 року по грудень 2007 року включно.

Щодо суми основного боргу відповідача за спожиту теплову енергію за період з січня 2008 року по жовтень 2010 року включно, про стягнення якої позивачем заявлено в межах строків позовної давності, яка відповідно до розрахунків позивача та відповідно до поданих доказів становить 131984,59 грн., то суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Відповідачем на спростування даного не наведено жодних заперечень, заявлені позовні вимоги в цій частині пред’явлені в межах строку позовної давності, встановленого для захисту порушеного права. Доказів погашення даної суми заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по своєчасній оплаті за використану ним теплову енергію не здійснив, внаслідок чого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 131984,59 грн. –основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 1384,39 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він є таким, що виконав договірні зобов’язання неналежним чином (не виконав договірні зобов’язання), чим порушив умови Договору.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7 Додатка 4 до Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 1384,39 грн. –пені.

Пунктом 7 додатка 4 до договору передбачено, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за прострочення оплати теплової енергії у період серпня по листопад 2010 року в межах скороченого строку позовної давності та у відповідно сті до ч. 6 ст. 232 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1384,39 грн. –пені (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 41228,97 грн., та 8744,89 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат визнається судом обґрунтованою.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення в частині 131984,59 грн. основного боргу, 1384,39 грн. пені, 8744,89 грн. 3% річних, 41228,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія»(01034, м. Київ, вул. Михайлівська, 20 б; код ЄДРПОУ 22949319, р/р 26001203524001 Київ. Дир. банк «Україна», МФО 300023) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305; р/р №26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київській обл., МФО 322669) 131984 (сто тридцять одна тисяча дев’ятсот вісімдесят чотири) грн. 59 коп. основного боргу, 1384 ( одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн. 39 коп., 8744 (вісім тисяч сімсот сорок чотири) грн. 89 коп. 3% річних, 41228 (сорок одна тисяча двісті двадцять вісім) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 1833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) грн. 43 коп. державного мита та 105 (сто п’ять) грн. 39 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 22.03.2011 року