Рішення № 14631945, 21.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/6721.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські Готелі"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс"

простягнення 148 916 630,83 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Качмар О.Й., Абулова Д.В.

від відповідача:Корзюк С.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Готелі" (надалі –ТОВ "Українські Готелі") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс" (надалі –ТОВ "Торг-Альянс") про стягнення 148916630,83грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов інвестиційного контракту №40-її/04 від 30.09.2005 р. позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти на будівництво, а відповідач належним чином свої зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим позивач розірвав договір та вказує на обов’язок відповідача повернути внесені інвестиції у розмірі 65 050 209,78 грн. та сплатити штрафні санкції у розмірі 30% річних, що становить 83 866 421,05 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 21.03.2011 р.

11.03.2011 р. через канцелярію суду представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом міста Києва пов’язаної з нею справи №9/503 за позовом ТОВ "Українські Готелі" до ТОВ "Торг-Альянс" про визнання права власності на майнові права на об’єкт будівництва.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, подали заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та письмові пояснення щодо заперечень відповідача проти позову, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю. В задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі просять відмовити.

В судове засідання представник відповідача з'явився, подав клопотання про зупинення провадження у справі (яке за змістом є ідентичним клопотанню про зупинення провадження у справі від 11.03.2011 р.), додаткові заперечення на позовну заяву, в задоволенні позову просить відмовити. З урахуванням заперечення на позовну заяву від 11.03.2011 р. та додаткових заперечень на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, вказуючи на наступні обставини:

1)позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів з позовом, провадження за яким порушено у справі господарського суду міста Києва №9/503, а тому таке право не може бути захищене у даній справі;

2) пунктом 2.1 додаткової угоди №4 до Інвестиційного контракту визначена сума інвестицій у розмірі 17 487 000,00 Євро, яка не внесена позивачем, а тому відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання свого зобов’язання;

3) грошові кошти отримані відповідачем в національній валюті України, а тому їх повернення за перерахунком з іноземної валюти суперечить ст. 524 Цивільного кодексу України;

4)вимоги про стягнення штрафних санкцій заявлено з пропуском строку позовної давності, оскільки право на стягнення таких санкцій виникло 24.07.2009 р. (згідно листа №2 від 24.07.2009 р.), а відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності;

5) нарахування штрафних санкцій суперечить ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Судом в задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено, оскільки відповідачем не доведено пов’язаності та неможливості розгляду даної справи до вирішення господарським судом міста Києва справи №9/503, з якою приписи ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2011 р. задоволено заяву ТОВ "Українські готелі" про вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2005 р. між ТОВ "Торг-Альянс" (замовник) та Закритим акціонерним товариством "Астрон –Фонд" (надалі –ЗАТ "Астрон-фонд") було укладено інвестиційний контракт №70/АФ-5/05 на інвестування у не житлове будівництво по вул. Госпітальній, 12-Г в Печерському районі м. Києва (надалі –"Контракт"), відповідно до умов якого з урахуванням додаткової угоди 1 від 12.07.2005 р. замовник зобов’язався своїми силами і засобами, за рахунок коштів ЗАТ "Астрон-фонд", збудувати і передати інвестору частину офісної споруди з усією інфраструктурою, що знаходиться по вул.Госпітальній, 12-Ж, яка фінансується інвестором і передається йому у власність, а інвестор зобов’язується забезпечити відповідне фінансування зазначеного об’єкту фінансування та прийняти його у власність на умовах цього контракту та інших угод, що будуть укладені сторонами у майбутньому, та будуть спрямовані на досягнення мети, що є предметом цього контракту.

На виконання умов Контракту згідно протоколу погодження договірної ціни №1 до Контракту ЗАТ "Астрон-фонд" у період з 08.07.2005 р. по 14.09.2005 р. було перераховано на користь замовника, в якості інвестицій, грошові кошти у загальному розмірі 2 515 611,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №501 від 08.07.2005 р., №502, №503 від 11.07.2005 р. та №576 від 14.09.2005 р.

30.09.2005 р. між ТОВ "Торг-Альянс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестіндустрія" (після зміни найменування згідно п. 1.1 Статуту –ТОВ "Українські Готелі") (Інвестор) було укладено інвестиційний контракт №40-іі/04 на інвестування у не житлове будівництво по вул. Госпітальній, 12-Ж в Печерському районі м. Києва (надалі –"Інвестиційний контракт").

Відповідно до п.п. 8, 10 розділу 1 Інвестиційного контракту комплекс –це офісна споруда з усією інфраструктурою, що знаходиться по вул. Госпітальна, 12-Ж; об’єкт інвестування –частина комплексу, яка фінансується Інвестором і передається йому у власність.

Положеннями п. 2.1 Інвестиційного контракту встановлено, що за цим контрактом замовник зобов’язується від свого імені, за рахунок коштів Інвестора, укласти угоди на будівництво Об'єкта інвестування, організувати роботи по будівництву Об'єкта інвестування та здати об’єкт по акту Державній комісії. Інвестор зобов’язується забезпечити відповідне інвестування зазначеного Об'єкта інвестування та прийняти його у власність на умовах цього контракту та іншими угодами, що будуть укладені сторонами у майбутньому, та будуть спрямовані на досягнення мети, що є предметом цього контракту.

Згідно із п.п. 2.2.1, 2.2.2 Інвестиційного контракту Інвестор зобов’язується сплатити на рахунок замовника 100 (сто) відсотків загальної вартості Об'єкта інвестування, передбачених Протоколом погодження договірної погодженої ціни №1 від 30.09.2005 р., через установи банків, для інвестування капітального будівництва комплексу на умовах цього контракту та графіка фінансування. Інвестор сплачує грошові кошти у розмірі встановлених сторонами у Протоколі погодження договірної ціни №1 від 30.09.2005 р. на інвестування Об'єкта інвестування комплексу, збудованого в майбутньому замовником, згідно з проектною документацією, що узгоджена та зареєстрована Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за №1163 від 05.11.2003 р. та дозволу на виконання будівельних робіт №1121-Пч/Р від 20.08.2004 р., на земельній ділянці по вул. Госпітальній, 12-Ж в м. Києві, виділеній замовнику на підставі п. 47 рішення київської міської ради від 29.05.2003 р. №486-2/646.

Відповідно до п. 2.2.4 Інвестиційного контракту вартість одного квадратного метра площі Об'єкта інвестування, встановлюється сторонами на момент укладення контракту та визначена у Протоколі погодження договірної ціни №1 від 30.09.2005 р.

Положеннями п. 2.2.5 Інвестиційного контракту сторонами погоджена характеристика Об'єкта інвестування, відповідно до якої Об'єкт інвестування поділяється згідно призначення на площі паркінга, площі вестибюля та офісні площі.

За змістом п.п. 3.3, 3.4 Інвестиційного контракту Інвестор має право в односторонньому порядку розірвати контракт в разі зупинки будівництва комплексу більше чим на 90 днів. В цій ситуації замовник повинен повернути внесені Інвестором кошти на будівництво комплексу на протязі 30 днів з моменту зупинки будівництва комплексу, а також сплатити 30 відсотків річних на суму отриманих інвестицій. Замовник має право в односторонньому порядку розірвати контракт в разі затримки графіка інвестування більше чим на 90 днів і повернути на протязі 30 днів, з моменту письмового оповіщення Інвестора суму внесених ним інвестицій, або після завершення будівництва комплексу передати площі із розрахунку вартості 1 квадратного метру, визначеної Протоколом договірної ціни №1 від 30.09.2005 р.

Згідно із п. 4.1.2 Інвестиційного контракту Інвестор зобов’язаний сплатити вартість Об'єкту інвестування на рахунок замовника у строки, передбачені цим контрактом та Протоколом погодження договірної ціни №1 від 30.09.2005 р.

Пунктами 4.2.6, 4.2.8 Інвестиційного контракту встановлено, що сума, вказана в Протоколі погодження договірної ціни №1 від 30.09.2005 р., що є невід'ємною частиною цього контракту, перераховується частинами на розрахунковий рахунок замовника, згідно графіка фінансування. Термін будівництва встановлюється розрахунками на основі підрядних договорів, однак не перевищує 30 місяців з дня отримання першого траншу інвестиції.

Відповідно до п. 5.2 Інвестиційного контракту замовник гарантує, що на момент здійснення Інвестором інвестицій в Об'єкт інвестування згідно Протоколу погодження договірної ціни №1 від 30.09.2005 р., він отримав усі відповідним чином оформлені документи, які необхідні для початку проведення робіт пов’язаних з будівництвом Об’єкту інвестування та погодив їх з усіма необхідними державними органами та службами. У разі призупинення будівельних робіт, з приводу невідповідності цих документів нормам діючого законодавства, замовник відшкодовує Інвестору усі збитки, які були заподіяні зупинкою будівництва.

Положеннями п. 5.7 Інвестиційного контракту встановлено, що у разі не внесення Інвестором грошових коштів за цим контрактом та Протоколом погодження договірної ціни №1 від 30.09.2005 р. у встановлений строк відповідно до п. 4.2.6, даний контракт та Протокол погодження договірної ціни №1 від 30.09.2005 р., вважаються неукладеними.

Згідно із п. 7.6 Інвестиційного контракту сторони погодились, що інвестиції, внесені ЗАТ "Астрон-Фонд" в будівництво будівлі по вул. Госпітальна, 12-Ж згідно умов інвестиційного контракту №70/АФ-5/05 від 07.07.2005 р. зараховується Інвестору, як Інвестиція в Об'єкт інвестування. А інвестиційний контракт №70/АФ-5/05 від 07.07.2005 р. з моменту підписання даного контракту, вважати анульованим.

Додатком до Інвестиційного контракту від 30.09.2005 р. сторонами погоджено Протокол погодження договірної ціни №1 (надалі –"Протокол") відповідно до п.п. 2.1, 2.2 якого сторони домовились, що вартість Об'єкта інвестування у комплексі, що буде збудований по вул. Госпітальній, 12-Ж становить 63 000 000,00 (шістдесят три мільйони гривень), в тому числі ПДВ –10 500 000,00 (десять мільйонів п’ятсот тисяч гривень). Вартість 1 квадратного метру площі становить 8 998,71 (вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто вісім гривень 71 копійок), в т.ч. ПДВ складає 1 499,78 гривень, а в еквіваленті в доларах США становить 1 781,92 за 1 квадратний метр площі, в тому числі ПДВ. Вартість Об’єкта інвестування, що буде збудований по вул. Госпітальній, 12-Ж становить 12 475 247,50 доларів США, у разі падіння курса гривні до долара США, вартість Об'єкта інвестування перераховується по діючому курсу на дату перерахування на рахунок замовника. Вартість Об’єкта інвестування не може бути нижче визначеної – 12 475 247,50 доларів США. Розрахунки здійснюються виключно у національній валюті України.

10.01.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до Інвестиційного контракту, відповідно до п. 1 якої сторони домовились про зміну інвестиційних зобов’язань Інвестора, а саме: скорочення об’єму інвестицій до 8 000 000 (вісім мільйонів) доларів США, в гривневому еквівалентів, що становить по курсу НБУ станом на дату підписання даної додаткової угоди 40400 000,00 (сорок мільйонів чотириста тисяч грн. 00 коп.) грн. Сторони домовились про відповідне скорочення до вищевказаної суми зобов’язань замовника, пов’язаних з об’ємами будівництва, а саме: замовник зобов’язується забезпечити виконання "нульового циклу" –облаштувати фундамент офісної споруди, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Ж (п. 2).

Додатковою угодою №4 до Інвестиційного контракту від 19.03.2008 р. сторонами погоджено можливі дії сторін у випадку продажу офісного центру по вул. Госпітальній, 12-Ж в Печерському районі м.Києва (п.п. 1.1-1.4) та у випадку продовження будівництва Об'єкту інвестування (п.п. 2.1-2.3).

На виконання умов Інвестиційного контракту у період з 04.10.2005 р. по 10.06.2008 р. позивачем було перераховано на користь відповідача, в якості інвестицій, грошові кошти у загальному розмірі 39 548 590,00 грн. (7 690 845,14 доларів США за курсом НБУ на дату здійснення платежів), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а з урахуванням положення п. 7.6 Інвестиційного контракту загальна сума внесених ТОВ "Українські готелі" інвестицій становить 42 064 201,70 грн. (8 188 493,32 доларів США).

Листом №2 від 24.07.2009 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією погодити суми та строк повернення здійсненого інвестування на підставі п. 3.3 Інвестиційного контракту у зв’язку із невиконанням ТОВ "Торг-Альянс" своїх зобов’язань щодо організації будівництва комплексу протягом більше чим 11 місяців.

02.11.2010 р. листом №019 відповідач повідомив позивача, що у зв’язку із світовою кризою будівництво Об’єкту інвестування ускладнилося, а тому зобов’язався повернути інвестиції трьома частина протягом трьох місяців, починаючи з 15.11.2010 р.

Повідомленням-вимогою №10 від 31.01.2011 р. позивач повідомив відповідача про розірвання Інвестиційного контракту згідно п. 3.3 Інвестиційного контракту та вимагав повернути отриману суму інвестицій у розмірі 64 934 752,03 грн. та сплатити 30% річних у розмірі 82 952 302,57 грн.

Спір у справі стосується наявності підстав для повернення проінвестованих коштів та застосування штрафних санкцій у зв'язку із розірванням Інвестиційного контракту.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 3.3 Інвестиційного контракту передбачено, що інвестор має право в односторонньому порядку розірвати контракт в разі зупинки будівництва комплексу більше чим на 90 днів.

Таким чином, сторонами погоджено право Інвестора відмовитися від Інвестиційного контракту, яке кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України в частині визначеної законом можливості розірвання договору внаслідок односторонньої відмови.

За змістом п. 4.2.8 Інвестиційного контракту термін будівництва встановлюється розрахунками на основі підрядних договорів, однак не перевищує 30 місяців з дня отримання першого траншу інвестиції.

Відповідно п.п. 2.2.1, 2.2.2, 4.1.2 Інвестиційного контракту Інвестор зобов’язується сплатити вартість об’єкту інвестування у визначеному Протоколом погодження договірної ціни №1 розмірі та строки, визначені в графіку фінансування та наведеному протоколі.

Протоколом погодження договірної ціни №1 від 30.09.2005 р. визначена вартість об’єкту інвестування у розмірі 63 000 000,00 грн. та становить 12 475 247,50 доларів США з погодженням, що у випадку падіння курсу гривні до долару США, вартість об’єкта інвестування перераховується по діючому курсу на дату перерахування коштів на рахунок замовника. Розрахунки здійснюються в національній валюті.

Додатковою угодою №3 від 10.01.2008 р. сторонами погоджено скорочення об’єму інвестицій до 8 000 000,00 доларів США (п.1).

Пунктом 1.2 Протоколу погодження договірної ціни №1 від 30.09.2005 р. визначено, що вартість об’єкту інвестування має бути перерахована протягом 5 банківських днів.

Інформацією про хід реалізації Інвестиційного контракту відповідач звітуючи про хід виконання Інвестиційного контракту вказує, що в січні 2006 року фінансування не потребується, в лютому 2006 року –2,5 млн. грн., що підтверджує твердження позивача про домовленість фінансування по мірі необхідності коштів.

Всього на виконання Інвестиційного контракту Інвестором (в т.ч. з урахуванням п. 7.6 Інвестиційного контракту) сплачено 42 064 201,70 грн., що на момент сплати становило 8188493,32 дол. США. у період з 08.07.2005 р. по 10.06.2008 р.

Будь-яких вимог про сплату коштів відповідачем не направлялося, як не вчинялося дій, спрямованих на реалізацію передбаченого п. 3.4 Інвестиційного контракту права розірвати контракт.

Більш того, листом №019 від 02.11.2010 р. відповідач визнав неможливість будівництва саме у зв’язку із кризою, а не несвоєчасним виконанням позивачем зобов’язань по сплаті коштів.

При цьому, визначений п. 4.2.8 Інвестиційного контракту строк у 30 календарних місяців минув як з моменту отримання першого траншу (04.10.2005 р.), так і з моменту отримання еквіваленту 8 млн. дол. США. (10.06.2008 р.).

Посилання відповідача на встановлення пунктом 2.1 додаткової угоди №4 від 19.03.2008 р. суми інвестиції у розмірі 17 487 000,00 Євро судом відхиляється, оскільки за змістом вказаного пункту позивач має право, а не обов’язок проінвестувати додаткову площу. Доказів реалізації позивачем такого права матеріали справи не містять, а представники позивача вказали, що не мали та не мають наміру інвестувати додаткові площі, оскільки позивачем не отримано того, на що він розраховував укладаючи Інвестиційний контракт та сплачуючи кошти. Більш того, представники сторін підтвердили відсутність будь-яких угод щодо погодження конкретного переліку приміщень, які могли бути проінвестовані додатково.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується представниками сторін факт невиконання відповідачем зобов’язань з будівництва об’єкту інвестування у визначений Інвестиційним контрактом строк та зупинення виконання будівельних робіт у 2008 році (більше 90 днів).

За змістом п. 5.2 Інвестиційного контракту відповідач гарантував наявність в нього всіх необхідних документів та дозволів, узгоджених з державними органами та службами, для початку будівництва Об'єкту інвестування.

За таких обставин, існують обставини з якими положення п. 3.3 Інвестиційного контракту передбачають право позивача розірвати Інвестиційний контракт за відсутності передбачених ст.ст. 613 538 Цивільного кодексу України обставин, які передбачають право боржника (відповідача) зупинити виконання свого обов'язку.

Таким чином, Інвестор правомірно реалізував своє право на розірвання Інвестиційного контракту шляхом направлення повідомлення-вимоги №10 від 31.01.2011 р. (дата відправки –01.02.2011 р.

За таких обставин, Інвестиційний контракт розірвано згідно ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України та п. 3.3 Інвестиційного контракту.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з урахуванням викладеного та положень ст. 6 Цивільного кодексу України сторони за наявності власної волі можуть передбачити наслідки розірвання правочину (в т.ч. в залежності від підстав розірвання).

За змістом другого речення п. 3.3 Інвестиційного контракту Замовник повинен повернути внесені Інвестором кошти на будівництво комплексу на протязі 30 днів з моменту зупинки будівництва комплексу, а також сплатити 30 відсотків річних на суму отриманих Інвестицій.

Частиною 2 ст. 524 Цивільного кодексу України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтями 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного та змісту п. 2.1 Протоколу погодження договірної ціни №1 та п.1 Додаткової угоди №3 від 10.01.2008 р. вбачається, що сторони визначили грошовий еквівалент зобов’язання (суму інвестицій, яку має сплатити позивач) саме у дол. США (8 млн.) з обов’язком їх фактичної сплати в гривні за курсом на момент оплати. Більш того, в п.2.1 Протоколу погодження договірної ціни №1 сторонами встановлено вартість об’єкту будівництва в дол. США та у разі падіння курсу гривні до дол. США погоджено перерахунок по діючому курсі на дату сплати коштів на рахунок замовника. Визначено, що вартість об’єкта інвестування не може бути нижче визначеної в доларах США суми.

Позивачем з урахуванням п. 7.6 Інвестиційного контракту перераховано відповідачу 42064201,70 грн., що у грошовому еквіваленті на долари США становило 8 188 493,32 дол. США.

Оскільки сторонами в п. 2.1 Протоколу погодження договірної ціни №1 та п. 1 Додаткової угоди №3 від 10.01.2008 р. встановлено обов’язок сплати інвестицій у грошовому еквіваленті іноземної валюти, то з урахуванням п. 3.3 Інвестиційного контракту сума заборгованості підлягає сплаті у гривнях саме у грошовому еквіваленті іноземної валюти за офіційним курсом відповідної валюти на день винесення рішення у справі. Наведене узгоджується із практикою застосування відповідних норм судом касаційної інстанції (постанови Вищого господарського суду України у справі №11/70-09 від 14.01.2010 р., №38/311 від 08.04.2010 р., №17/717 від 16.12.2010 р.)

Посилання відповідача на передбачений Інвестиційним контрактом обов’язок здійснення платежів в національній валюті не спростовує наведеного висновку суду, оскільки за змістом ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Заперечення відповідача в даній частині ґрунтуються на помилковому ототожненні понять валюти вираження та валюти виконання зобов’язання.

Позивач розраховує таку суму за курсом 7,9441 грн. за дол. США, а на момент прийняття рішення у справі встановлений курс 7,9477 грн. за дол. США.

Таким чином, за відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, вимоги в частині стягнення суми внесених інвестицій, які обраховані позивачем за курсом 7,9441 грн. за дол. США, що не перевищує курсу на момент винесення рішення у даній справі, у розмірі 64934725,03 грн. (8 188 493,32*7,9441) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.3 Інвестиційного контракту передбачений обов’язок відповідача сплатити 30 відсотків річних на суму отриманих інвестицій у випадку розірвання контракту за волею Інвестора при зупинці будівництва протягом 90 днів.

За своєю природою вказані відсотки є договірною штрафною санкцією в розумінні наведених норм Господарського кодексу України.

Право вимоги таких штрафних санкцій виникло у позивача з моменту розірвання Інвестиційного контракту згідно повідомлення-вимоги №10 від 31.01.2011 р., яке направлено відповідачу 01.02.2011 р., а судом встановлено внесення на виконання Інвестиційного контракту інвестицій у розмірі 8 188 493,32 дол. США.

Здійснивши перерахунок штрафних санкцій та враховуючи періоди користування кожної із сум внесених інвестицій, суд вважає за можливе задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 82 952 302,57 грн., які обраховані позивачем за курсом грн./дол. США, що не перевищує курсу на момент винесення рішення у даній справі.

Заперечення відповідача про звільнення його від відповідальності згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно преамбули Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.

Відтак, зазначена норма стосується правовідносин, які виникають при виконанні договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, а Інвестиційний контракт спрямований на будівництво офісної споруди з інфраструктурою (п. 8 ст. 1) та набуття інвестором у власність офісних площ, частини паркінгу та вестибюля (п. 2.2.5), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів ч. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Суд не погоджується із твердженням відповідача про звернення із позовом в частині стягнення штрафних санкцій із пропуском строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а до вимог про стягнення штрафних санкцій встановлюється спеціальна позовна давність в один рік.

За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Твердження відповідача про подачу позову в частині стягнення штрафних санкцій з пропуском строку позовної давності ґрунтується на виникненні права вимоги таких штрафних санкцій з 24.07.2009 р. та пов'язується із листом №2 від 24.07.2009 р., який на думку відповідача, свідчить про волевиявлення позивача, спрямоване на розірвання Інвестиційного договору.

При цьому, із безпосереднього змісту листа позивача №2 від 24.07.2009 р. не вбачається, що позивачем реалізоване положення п. 3.3 Інвестиційного контракту та вирішено розірвати такий договір. Зокрема, в листі позивач лише розглядає питання легалізації свого права на припинення Інвестиційного контракту та пропонує приступити до погодження строків повернення інвестицій, а в противному випадку позивач змушений буде реалізувати своє право на розірвання договору.

Отже, фактичний виклад обставин не дає підстав для висновку про реалізацію позивачем передбаченого п. 3.3 Інвестиційного контракту права на розірвання такого контракту згідно листа №2 від 24.07.2009 р.

Судом встановлено, що таке право було реалізоване повідомленням-вимогою №10 від 31.01.2011 р., яке направлено відповідачу 01.02.2011 р.

Інших доказів, які б свідчили про реалізацію позивачем права на розірвання Інвестиційного контракту до 01.02.2011 р. матеріали справи не містять, а сторонами не надано.

Позов подано до суду 14.02.2011 р. (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті), в межах строку позовної давності, а тому наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для відмови в позові.

Посилання відповідача на реалізацію позивачем свого права на судовий захист шляхом подачі іншого позову (справа №9/503), що виключає можливість ініціювати новий судовий процес з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що майнове право чи інтерес вважається захищеним з моменту звернення до суду із відповідним позовом.

Сторонами не заперечується відсутність судового рішення у справі №9/503, а з огляду на встановлені судом обставини розірвання Інвестиційного контракту після порушення провадження у справі №9/503 і обрання позивачем способу захисту своїх майнових прав та інтересів шляхом повернення сплачених інвестицій та штрафних санкцій, у суду з огляду на ст.124 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та встановлені фактичні обставини справи відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Торг-Альянс" на користь ТОВ "Українські готелі" суми внесених інвестицій у розмірі 65 050 209,78 грн. та 30 відсотків річних від суми внесених інвестицій у розмірі 83 866 421,05 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські готелі" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс" (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-е; ідентифікаційний код 30634134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські готелі" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 20/2; ідентифікаційний код 31281429) суми внесених інвестицій у розмірі 65 050 209 (шістдесят п'ять мільйонів п’ятдесят тисяч двісті дев'ять) грн. 78 коп., 30 відсотків річних від суми внесених інвестицій у розмірі 83 866 421 (вісімдесят три мільйони вісімсот шістдесят шість тисяч чотириста двадцять одна) грн. 05 коп., державне мито у розмірі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –24.03.2011 р.