Рішення № 14631929, 16.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/6016.03.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Київської філії "Сіті"

доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

за участю третьої особи, якя не заявляєь самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача:ОСОБА_1

простягнення 12 904,04 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: позивача:Наумов І.О. відповідача:не з'явився

третьої особи:ОСОБА_1 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" (надалі ВАТ "УСК "Дженералі гарант") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі ВАТ НАСК "Оранта") про стягнення 12 904,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ "УСК "Дженералі гарант" на підставі договору (полісу) добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19G-0100518 від 01.10.2007 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Honda, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ НАСК "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/6359945), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.02.2011 р.

В судовому засіданні 28.02.2011 р. оголошено перерву до 16.03.2011 р. у зв'язку із неявкою третьої особи.

15.03.2011 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 03.03.2011 р., в якому відповідач частково визнав позовні вимоги у розмірі 9 029,00 грн. В судове засідання 16.03.2011 р. представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника відповідача в розписці в повідомленні про перерву від 28.02.2011 р.

Третя особа в судове засідання з'явилася, надала пояснення, при вирішенні справи покладалася на розсуд суду.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 р. між ВАТ "УСК "Дженералі гарант" та Відкритим акціонерним товариством "Комбінат "Тепличний" (страхувальник) укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності відповідальності №19G-0100518 (надалі "Договір"), обєктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Honda, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

04.10.2007 р. у м. Бровари, Київської області, на вул. Кірова-Осіпова було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Honda, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем Mercedes, здійснив зіткнення з автомобілем Honda, чим спричинив пошкодження автомобілів.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_1. вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ Броварського району Київської області та постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2007 р. у адміністративні справі №3-7581 2007 р., відповідно до якої Захарченка Сергія Федоровича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку №3152 автотоварознавчого дослідження, складеного 31.10.2007 р. субєктом оціночної діяльності ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза Стандарт", вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Honda, реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 9 029,00 грн.

На підставі страхових актів №92873 від 13.11.2007 р. та №92873-1 від 09.01.2008 р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив ВАТ "Комбінат "Тепличний" суму страхового відшкодування у розмірі 13 125,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4989 від 28.11.2007 р. на суму 8 773,00 грн. та №1822 від 15.01.2008 р. на суму 4 352,44 грн. Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ВАТ "УСК "Дженералі гарант" перейшло в межах суми 13 125,44 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Спір у справі виник у звязку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем зобовязання по виплаті страхового відшкодування за заподіяну шкоду внаслідок експлуатації транспортного засобу Mercedes.

Із матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб автомобіль Mercedes, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Honda, знаходився під керуванням ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1., який керував автомобілем Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/6359945) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Строк дії з 18.09.2007 р. (0:00) по 17.09.2008 р.

Відповідно до п.4 полісу №ВА/6359945 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Mercedes була застрахована ВАТ НАСК "Оранта".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВА/6359945) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза 0 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Honda становить 9 029,00 грн., а позивач набув право вимоги в межах 13 125,44 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензіями №92873 від 25.02.2008 р. та №92873 від 24.03.2008 р., що отримані відповідачем 14.03.2008 р. та 02.04.2008 р. відповідно, до яких додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 13 125,44 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВА/6359945 розміри ліміту відповідальності та франшизи, а також розміру шкоди, право на зворотну вимогу в межах якої перейшло до позивача, що обмежений встановленим судом розміром вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 9 029,00 грн. у строк до моменту звернення ВАТ "УСК "Дженералі гарант" до суду, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення шкоди в розмірі 4 096,44 грн., що становить різницю між вартістю матеріального збитку та вартістю відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу необхідно відмовити, оскільки відповідно до вимог статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відшкодовує витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, а не фактичну шкоду. Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчого дослідження суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 288,60 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 6 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що платіжними дорученнями №4989 від 28.11.2007 р. та №1822 від 15.01.2008 р. позивач виконав зобов'язання з оплати страхового відшкодування відповідно до умов Договору.

Позовна заява №92873 від 07.02.2011 р. подана позивачем до господарського суду міста Києва 03.02.2011 р., що підтверджується відміткою поштового штемпеля на конверті.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.07.2010 р. у справі №2-4954/10 відкрито провадження у справі за позовом ВАТ "УСК "Дженералі гарант" до ВАТ НАСК "Оранта" та ОСОБА_1. про відшкодування шкоди в порядку регресу, а ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.10.2010 р. провадження у справі в частині позовних вимог до ВАТ НАСК "Оранта" закрито.

Оскільки позов в частині вимог до ВАТ НАСК "Оранта" не був залишений без розгляду, а провадження в цій частині було закрите, то підстави для застосування положень статті 265 Цивільного кодексу України відсутні.

Таким чином, подання позивачем позовної заяви №92873 від 10.06.2010 р. (з уточненнями від 02.07.2010 р) до Голосіївського районного суду міста Києва є підставою для переривання строку позовної давності.

Згідно із ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, позов у даній справі подано в межах строку позовної давності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення із ВАТ НАСК "Оранта" на користь ВАТ "УСК "Дженералі гарант" суму страхового відшкодування у розмірі 9 029,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" (01024, м.Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 31235110) суму страхового відшкодування у розмірі 9 029 (дев'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 90 (дев'яносто) грн. 29 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 13коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 18.03.2011 р.