Рішення № 14631567, 31.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.11 Справа № 15/5009/437/11

Суддя Горохов І.С.

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз”, 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2

до відповідача Приватного підприємства “Архітектурна майстерня “Рогочий”, 69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний, б. 1

про стягнення 3646,99 грн. заборгованості за договором № 167/08 від 17.03.2008р.

Суддя Горохов І.С.

Представники:

від позивача: не з’явився в минулих судових засіданнях Загорна Ю.І. представник довіреність №1213 від 29.12.2010р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

          Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз” до відповідача Приватного підприємства “Архітектурна майстерня “Рогочий” про стягнення 3646,99 грн. заборгованості за договором № 167/08 від 17.03.2008р.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2011 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 16.02.2011. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 31.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: 17.03.2008 між сторонами укладено договір №167/08 купівлі-продажу, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію електрообладнання, кабельно-провідникову продукцію відповідно до специфікації. Позивач зробив передоплати за товар на загальну суму 610437,50 грн. Відповідач в свою чергу на виконання умов договору поставив товар лише на суму 607721,34 грн. Таким чином, станом на 25.08.2010 заборгованість відповідача становить 2716,16 грн., яку позивач просить стягнути. Також заявлено вимоги про стягнення 272 грн. пені, 445,45 грн. інфляційних втрат, 144,66 грн. 3% річних.

Позивачем до суду надіслано уточнений розрахунок суми пені відповідно до якого замість заявленого до стягнення розміру пені 2,72 грн. визначено розмір пені в розмірі 497,03 грн. Будь-якої заяви про збільшення розміру позовних вимог з доказами надсилання її відповідачу позивачем не надано, тому з урахуванням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України розглядаються первісно заявлені позовні вимоги.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз’яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив, що 17.03.2008 між Приватним підприємством «Архітектурна майстерня «Рогочий»- продавець (відповідач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровськгаз»- покупець (позивач у справі) укладено договір №167/08, за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію електрообладнання, кабельно-провідникову продукцію (товар) відповідно до специфікації, що є додатком до договору.

Згідно п. 2.2. договору, загальна вартість договору на момент його висновку складає 600000,00 грн. з ПДВ.

Пунктами 3.1., 4.1. договору встановлено, що продавець передає товар покупцю в день одержання авансового платежу в розмірі 100% вартості товару.

11.12.2008 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору, за умовами якої термін дії договору встановлено з дати підписання до 31.12.2009, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання фінансових розрахунків. А також встановлено, що загальна суму договору складається із суми видаткових накладних, але не перевищує 690000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору позивачем було зроблено передплату за товар на загальну суму 610 437,50 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання виконав не в повному обсязі та поставив товар на загальну суму 607721,34 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача різницю між внесеною передплатою та вартістю поставленого товару, що становить 2716,16 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до положення ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої тне вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

25.08.2010 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №11/3-1751 з вимогою сплатити заборгованість. Однак претензія залишена без відповіді та заборгованість не погашена.

Доказів поставки товару на суму 610 437,50 грн. відповідачем не надано.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2716,16 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне повернення відповідачем грошових коштів позивачем нараховано пеню в розмірі 2,72 грн. за період з 09.12.2009р. по 09.06.2011р., 445,45 грн. збитків від інфляції та 144,66 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3 договору, за порушення терміну постачання товару, встановленого даним договором, продавець виплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленого товару.

Розрахунок наданий позивачем пені в розмірі 497,03 грн. є безпідставним, оскільки його здійснено з розрахунку за кожний день прострочення в межах 6 місячного строку. Однак умовами договору не передбачено можливості нарахування штрафних санкцій –пені як це визначено договором, за кожен день прострочення, а лише в розмірі 0,1% від суми непоставленого товару.

Судом перевірено правильність нарахування штрафних санкцій та встановлено, що з урахуванням вимог чинного законодавства України визначений умовами договору розмір пені з урахуванням її обчислення фактично є штрафом. Враховуючи те, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, а позивачем з приводу заявленої до стягнення пені будь-яких клопотань не заявлялось присудженню підлягає сума 2,72 грн. визначена позивачем як пеня.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. божник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами договору купівлі-продажу №167/08 Приватне підприємство «Архітектурна майстерня «Рогочий»повинно було поставити на адресу позивача продукцію електрообладнання, кабельно-провідникову продукцію.

Враховуючи неповне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо поставки продукції позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію від 25.08.2010р. №11/3-1751 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 2716,16 грн. з непоставленого товару та пені в розмірі 2,72 грн.

Відповідно до п. п. 4.1.2 п. 4.1 Наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №1149 від 12.112.2007р. Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1.

          Згідно із списком згрупованих внутрішніх поштових відправлень поданих в Зональний вузол Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта»лист на адрес ПП «АМ «Рогочий»здано 26.08.2010р. З урахуванням поштового пробігу днем отримання поштового відправлення є 29.08.2010р.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу у кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Вимога про повернення суми заборгованості –грошове зобов’язання, позивачем була поставлена лише в претензії від 26.08.2010р.

          З урахуванням викладеного суд вважає, що обґрунтованим періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 06.09.2010р. по 09.12.2010р. та відповідно обґрунтовані суми, які підлягають присудженню становлять інфляційних втрат –123,71 грн., 3% річних –20,99 грн.

Враховуючи вище викладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Рогочий»69065 м. Запоріжжя, майд. Інженерний, 1, код ЄДРПОУ 35497331 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»49044 м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03340920 суму основного боргу в розмірі 2716,16 грн., 123,71 грн. збитків від інфляції, 2,27 грн. пені, 20,99 грн. 3% річних, 80,08 грн. державного мита, 185,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 04.04.2011р.