Ухвала суду № 14630888, 31.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2011 р. м. КиївК-10491/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2008

у справі № 2-26/1756-208А

за позовом комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання Київського району м.Сімферополя»(далі Підприємство)

до ДПІ

та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим (далі ДПА)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконним та скасування пункту 2 розділу 4 «Висновок»акта перевірки від 11.09.2007 №5796/23-2/05480523, а також податкових повідомлень-рішень від 17.09.2007 №0014732301/0, від 30.11.2007 №0014732301/1 та від 12.02.2008 №0014732301/2.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2008 позов задоволено в частині позовних вимог до ДПІ та залишено без розгляду позовні вимоги до ДПА. У прийнятті вказаного судового акта місцевий суд виходив з того, що отримані з бюджету дотації на покриття різниці між витратами на виробництво житлово-комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами не є обєктом оподаткування ПДВ.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 назване рішення скасовано в частині визнання незаконним та скасування пункту 2 розділу 4 «Висновок»акта перевірки з тих мотивів, що зазначений акт не має обовязкового характеру та не є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України; в частині скасування зазначених податкових повідомлень-рішень постанову суду першої інстанції залишено без змін з тих самих підстав.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок включення до нього сум ПДВ у складі придбаних товарів без вирахування частки податку у товарах, які не були використані в оподатковуваних операціях, що і зумовило донарахування Підприємству податкових зобовязань за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що Підприємство є субєктом надання житлово-комунальних послуг населенню та отримує з бюджету дотації для відшкодування збитків від використання регульованих тарифів. Фактичною підставою для визначення позивачеві податкового зобовязання з ПДВ у сумі 225106,50 грн. (у тому числі 150071грн. за основним платежем та 75035,50грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.12.2006 №11.09.2007 №5796/23-2/05480523, про включення Підприємством до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі придбаних матеріалів, які були використані для надання послуг населенню за рахунок дотацій з бюджету (тобто у неоподатковуваних операціях).

У розгляді цієї справи суди аналізували порядок визначення податкових зобовязань за наслідками отримання Підприємством бюджетних дотацій для покриття збитків від надання населенню послуг з утримання будинків та при будинкових територій. Однак дане питання не було предметом цього спору, оскільки, по-перше, не було підґрунтям для донарахування оспорюваних зобовязань з ПДВ, а, по-друге, той факт, що бюджетна дотація не є обєктом оподаткування ПДВ, жодним чином не заперечувався відповідачем. Навпаки, правова позиція ДПІ, викладена у наявних у матеріалах справи доказах та наданих суду поясненнях відповідача, полягає в тому, що оскільки надання послуг за рахунок дотацій не є оподатковуваною операцією, то суми ПДВ, сплачені (нараховані) Підприємством у складі вартості товарів, використаних позивачем під час надання цих послуг, не підлягають включенню до податкового кредиту.

Так, в силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 цієї ж статті 7 Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

За змістом підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 названого Закону не є об'єктом оподаткування операції з виплат субсидій та дотацій за рахунок бюджету.

Отже, з урахуванням наведених законодавчих приписів та з огляду на підстави нарахування позивачеві оспорюваної суми податкових зобовязань, судам слід було встановити усе коло обставин, повязаних з формуванням позивачем податкового кредиту у перевірений період у звязку з використанням придбаних матеріалів у виробництві житлово-комунальних послуг, оплата яких здійснювалася за рахунок дотацій з бюджету, встановивши, зокрема, обсяг таких послуг та визначивши відповідну частку ПДВ у загальній сумі придбаних Підприємством товарів.

Невстановлення ж обставин, які входять до предмету доказування у справі, є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що акт перевірки не має ознак обовязковості, притаманних акту індивідуальної дії, оскільки цей акт перевірки є лише засобом фіксації виявлених податковим органом правопорушень. Однак суд апеляційної інстанції не застосував відповідні процесуальні наслідки до цієї частини позовних вимог, позаяк даний акт (його частина) не може бути предметом позову, а тому провадження у справі щодо визнання незаконним та скасування пункту 2 розділу 4 «Висновок»акта перевірки від 11.09.2007 №5796/23-2/05480523 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 у справі № 2-26/1756-208А скасувати.

3. Провадження у справі закрити в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 2 розділу 4 «Висновок»акта перевірки від 11.09.2007 №5796/23-2/05480523.

В решті справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко