Ухвала суду № 14630886, 31.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2011 р. м. КиївК-22613/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010

у справі № 2а-21595/09/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас»(далі Товариство)

до ДПІ

та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області (далі Управління)

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства не зявились,

ДПІ Семішкури В.С.,

Управління не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства 2959990грн. бюджетної заборгованості з ПДВ.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010, позов задоволено з мотивів обґрунтованості заявленої позивачем податкової вигоди у формі відшкодування ПДВ за червень-липень 2009 року з огляду на відсутність будь-яких порушень з боку Товариства під час формування податкового кредиту та визначення податкових зобовязань у відповідні податкової періоди, тоді як чинне законодавство України не ставить право платника на одержання бюджетного відшкодування у залежність від факту сплати постачальниками по ланцюгу відповідної суми ПДВ до бюджету.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в даному разі відсутня така обовязкова умова для відшкодування позивачеві ПДВ з бюджету, як встановлений за наслідками проведення зустрічних перевірок постачальників позивача факт надмірного надходження сум цього податку до бюджету. При цьому ДПІ також наголошує на ігноруванні судами обставин щодо відсутності будь-якої відповіді за наслідками направлення запитів про проведення зустрічних перевірок окремих постачальників позивача.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника ДПІ, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що у деклараціях з податку на додану вартість, поданих до ДПІ за червень, липень 2009 року, Товариством було задекларовано суму бюджетного відшкодування у загальному розмірі 3716505грн. За наслідками проведення ДПІ позапланових виїзних перевірок Товариства з питань достовірності нарахування відповідних сум бюджетного відшкодування, оформлених актом від 07.10.2009 №4680/23-313/31226834 та довідкою від 19.11.2009 №5655/23-313/31226834, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2009 року на 232333грн. та не виявив будь-яких порушень з боку позивача під час формування відємного значення ПДВ за періоди, охоплені перевірками, щодо решти суми. Втім у звязку з частковим відшкодуванням позивачеві зазначеної суми ПДВ бюджетна заборгованість з цього податку перед Товариством на момент розгляду справи склала 2959990грн.

Судами також встановлено, що відмову у виплаті позивачеві оспорюваної суми бюджетного відшкодування податковий орган мотивує необхідністю достовірного встановлення факту надходження до бюджету відповідної суми податку шляхом проведення зустрічних перевірок постачальників позивача.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів відємна різниця між податковими зобовязаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму ПДВ. Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Посилання ж ДПІ на необхідність проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача з метою встановлення факту надходження відповідних сум ПДВ до бюджету обґрунтовано не були взяті до уваги попередніми інстанціями.

Адже згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Власне ж факт сплати Товариством ПДВ у складі вартості придбаних товарів контролюючим органом не заперечується.

А відтак з урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення позивача права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у звязку з можливим невиконанням іншими платниками податку постачальниками покладеного на них законом обовязку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

З урахуванням викладеного підстав для скасування правильних по суті та обґрунтованих рішень місцевого та апеляційного судів у справі не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 у справі № 2а-21595/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко