Ухвала суду № 14630839, 31.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2011 р. м. КиївК-12509/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства фірми «Інтерекопласт»(далі ПП «Інтерекопласт»)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008

у справі № 10/13 (22-а-3522/08)

за позовом ПП «Інтерекопласт»

до державної податкової інспекції у м. Рівне (далі ДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Рівненської області від 21.11.2007 позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 07.12.2006 №0003252342/0/23-121. У прийнятті цього судового акта місцевий суд виходив з наявності у позивача права на оспорювану суму бюджетного відшкодування з огляду на сплату відповідної суми ПДВ у складі вартості придбаного товару, тоді як недотримання постачальником позивача по ланцюгу податкової дисципліни не може бути підставою для відповідальності ПП «Інтерекопласт»у вигляді позбавлення його права на отримання податкової вигоди.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з мотивів відсутності факту надмірного надходження ПДВ до бюджету за наслідками здійснення операцій з поставки позивачеві товару. До того ж, апеляційний суд послався на установлений в судовому порядку факт нікчемності укладеної постачальниками позивача угоди купівлі-продажу з мотивів її укладення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ПП «Інтерекопласт»просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови господарського суду Рівненської області зі спору.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ПП «Інтерекопласт»з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Інтерекопласт»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2006 року та червень 2006 року, оформлену актом від 01.12.2006 № 881/23-400/23-30461096. В ході цієї перевірки було виявлено факт віднесення позивачем до податкового кредиту у травні 2006 року суму ПДВ у розмірі 450000 грн., сплачену у складі вартості придбаних у приватного підприємства «Промагротранс»основних засобів (екструзійної лінії), із включенням цієї суми до розрахунку бюджетного відшкодування у наступному звітному періоді (тобто у червні 2006 року). На підставі того, що зазначений товар, в свою чергу, було придбано приватним підприємством «Промагротранс»у приватного підприємства «Юлком Торг-Сервіс», яке не сплатило до бюджету відповідну суму ПДВ за наслідками здійснення цієї господарської операції, ДПІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 405634грн.

Додатково апеляційним судом було з'ясовано, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 у справі № 22а-1069/07 позов прокуратури Рівненської області до приватного підприємства «Юлком Торг-сервіс»та приватного підприємства «Промагротранс»про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.07.2005 № 7 та стягнення в доход держави коштів за нікчемним правочином було задоволено з мотивів укладення цієї угоди постачальником (приватним підприємством «Юлком Торг-Сервіс») з метою ухилитися від оподаткування фінансових результатів виконання цього договору.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, наведеними нормами Закону передбачено відшкодування платникові з державного бюджету відємної різниці між податковими зобовязаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг).

В основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення ДПІ було покладено висновок про відсутність у ПП «Інтерекопласт»права на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідної суми бюджетне відшкодування з ПДВ внаслідок несплати цього податку до бюджету одним з учасників ланцюга постачання (приватним підприємством «Юлком Торг-Сервіс»).

Однак з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

А відтак за наслідками дослідження первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-от - договорів, довіреності на одержання товару, актів приймання-передачі, документів про перевезення, зберігання товару тощо) судам слід встановити усе коло обставин щодо поставки ПП «Інтерекопласт»названого товару, витребувавши у сторін необхідні докази. У цьому ж контексті судам необхідно було проаналізувати факту укладення постачальниками позивача - приватним підприємством «Юлком Торг-сервіс»та приватним підприємством «Промагротранс»- нікчемного договору, позаяк недійсний правочин не створює будь-яких правових наслідків.

Безпідставне звуження судами кола обставин, що входять до предмету доказування у справі, призвело до ухвалення судами рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно ж до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства фірми «Інтерекопласт»задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Рівненської області від 21.11.2007 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 у справі № 10/13 (22-а-3522/08) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко