Ухвала суду № 14630831, 31.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2011 р. м. КиївК-5135/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (далі ДПІ)

на постанову господарського суду міста Києва від 12.04.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2008

у справі № 25/143-А

за позовом державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»(далі ДТГО «Південно-західна залізниця)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Никипорець І.Ф.,

відповідача Донської К.Б.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 12.04.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2008, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.12.2006 №0004822312 та від 23.01.2007 №0004822312/1. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з правомірності застосування позивачем пільгового режиму оподаткування, установленого частиною десятою статті 7 Закону України «Про плату за землю»для земель залізниць, під час сплати земельного податку зі спірних земельних ділянок.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні земельні ділянки не є землями залізниць, оскільки не використовуються для улаштування залізничних колій та смуг відведення, а відтак земельна плата за ці ділянки має сплачуватися на загальних підставах.

У запереченні на касаційну скаргу ДТГО «Південно-західна залізниця»зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачеві податкового зобовязання із земельного податку у сумі 219451,79грн. (у тому числі 146301,19грн. за основним платежем та 73150,60грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.12.2006 № 2658-7533/23-09-01069732, про безпідставне застосування платником у 2005 році податкової пільги (яка передбачає сплату земельного податку у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого у розмірі 1 відсотка від грошової оцінки землі) під час внесення земельної плати за земельні ділянки, розташовані у м. Києві: по вул.Фурманова, 3/8, площею 3790,24 кв.м (кадастровий номер 72099019) та по вул. Л. Толстого, площею 73622,37 кв.м (кадастровий номер 72441033). Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що зазначені земельні ділянки не є землями залізниць, позаяк не входять до смуги відведення залізниць; фактично на цих ділянках розміщені адміністративний корпус та дорожня вимірювальна лабораторія хіміко-технічних та екологічних досліджень.

Судами також було встановлено, що згідно з даними Київського міського управління земельних ресурсів вказані ділянки за своїм функціональним використанням віднесені до земель транспорту, звязку; їх грошова оцінка визначена із застосуванням коефіцієнта на функціональне призначення 0,80, встановленого відповідно до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільагропрому України та Української академії аграрних наук від 27.11.1995 №76/230/325/150, для земель транспорту і звязку, у тому числі земель залізничного транспорту.

Згідно зі статтею 13 Закону України “Про плату за землю” (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У названому Законі використовується поняття “земельні ділянки, надані для залізниць” (частина десята статті 7 розділу 3 “Плата за землі населених пунктів”) та “земельні ділянки, надані для залізничного транспорту” (частини друга, третя статті 8 розділу 4 “Плата за землі промисловості, транспорту, звязку, оборони та іншого призначення, а також за землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та за землі лісового і водного фондів (за межами населених пунктів)».

Відповідно до статті 68 Земельного кодексу України та частини другої статті 6 Закону України “Про залізничний транспорт” до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Розрізняє землі залізничного транспорту та землі під залізницями і Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем, № 6а-зем, № 6б-зем, 2-зем), затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377. Так, згідно з цією Інструкцію в рядку 67 статистичної звітності враховуються землі залізничного транспорту (землі під залізничними станціями, вокзалами, депо, колійними господарствами, прирейкові склади тощо), крім підїзних шляхів та внутрішніх залізниць підприємств; в графі 47 (класифікація за видами земельних угідь та видами економічної діяльності) - дані про землі під залізницями: землі, які використовуються для державних залізниць та їхніх допоміжних служб, наприклад, для станцій, відповідних адміністративних споруд, складських територій, майстерень для ремонту обладнання і догляду за ними.

Здійснюючи логічне та системне тлумачення наведених законодавчих норм, можна дійти висновку, що поняття “земельні ділянки, надані для залізниць” та “земельні ділянки, надані для залізничного транспорту” вживаються в Законі “Про плату за землю” в одному значенні та відповідають поняттю “земель залізничного транспорту” згідно зі статтею 68 Земельного кодексу України за визначальною ознакою використання цих земель для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Інше ж розуміння вказаних приписів, а саме - звуження поняття “земельні ділянки, надані для залізниць” лише до земель смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, вивело б з правового регулювання сплату земельного податку за інші землі залізничного транспорту, що знаходяться в межах населеного пункту.

З урахуванням викладеного, слід погодитися з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою обставин справи про правомірність застосування позивачем податкової пільги під час сплати земельного податку зі спірних земельних ділянок, у звязку з чим відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови та ухвали місцевого і апеляційного судів зі спору.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 12.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2008 у справі №25/143-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко