Ухвала суду № 14630822, 31.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 року                               м. Київ                                        К-22133/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька (далі –ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008

у справі № 2-а-832/08 (2-а-6291/07) (22-а-8053/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг»(далі –ТОВ «Донфармхолдінг»)

до ДПІ

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.10.2007 №0003322340/0 в частині визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 17992 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008, позов задоволено повністю. У прийнятті названих судових актів попередні інстанції виходили з того, що:

з огляду на укладення позивачем договору оренди з ОСОБА_1 як з фізичною особою відсутність печатки останнього на цьому договорі не може слугувати підставою для висновку про неправомірність включення до валових витрат позивача вартості оплачених ним орендних послуг;

придбані позивачем автомобілі марок ІЖ-2717 та ІЖ-2715 належать до вантажних транспортних засобів, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин обмежень, установлених підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та обумовлює законність віднесення ПДВ у складі вартості цих автомобілів до їх балансової вартості.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що аналіз підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 дає підстави для висновку про незаконність віднесення позивачем ПДВ, сплаченого у складі вартості названих автомобілів, до балансової вартості останніх.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що в ході проведеної ДПІ виїзної планової перевірки ТОВ «Донфармхолдінг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007, оформленої актом від 21.09.2007 № 1786/23-5/23602109, було виявлено факт включення позивачем до валових витрат підприємства вартості послуг з оренди приміщення за договором суборенди нежилого приміщення від 01.02.2006 №02/02, укладеним з ОСОБА_1, без наявності на акті виконаних робіт печатки останнього. Крім того, за висновком податкового органу, позивачем завищено балансову вартість основних засобів за рахунок віднесення до її складу суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних легкових автомобілів. Наведені обставини слугували підставою для донарахування податковим органом ТОВ «Донфармхолдінг»податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 17992 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, позивач правомірно включив до валових витрат підприємства вартість оплачених ним послуг з оренди нежитлового приміщення. При цьому слід зазначити, що судами обґрунтовано не було взято до уваги посилання податкового органу на відсутність печатки підприємця на спірному договорі суборенди.

Адже, як вірно зазначили суди, вказаний договір укладено ОСОБА_1 як фізичною особою, а не як суб’єктом підприємницької діяльності. До того ж, наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Оскільки власне факт здійснення господарської операції з поставки позивачеві орендних послуг ДПІ не заперечується, то в даному разі надання юридичної оцінки порядку укладення зазначеного договору не має правового значення для правильного вирішення цього спору.

З огляду на те, що, як встановлено судами та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у свідоцтвах про реєстрацію придбаних позивачем транспортних засобів їх тип визначено як вантажний фургон, то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який регулює порядок віднесення до валових витрат суми ПДВ, сплаченої платником податку при придбанні легкового автомобіля.

За таких обставин правові підстави для скасування ухвалених у справі рішень відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008 у справі № 2-а-832/08 (2-а-6291/07) (22-а-8053/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко