Ухвала суду № 14630405, 22.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2011 р. м. КиївК-19733/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року

у справі № 2а-6640/08/1370

за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у м. Львові

за участю Прокуратури Львівської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Концерн Хлібпром»(Публічне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром»; далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002342321/0 від 16 жовтня 2008 року, № 0002352321/0 від 16 жовтня 2008 року, рішення № 0000382351/0 від 16 жовтня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій та стягнення з відповідача понесених судових витрат.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем податкового та валютного законодавства є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а також ґрунтуються на нормах закону, через що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято правомірно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року апеляційну скаргу ПАТ «Концерн Хлібпром»задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ПАТ «Концерн Хлібпром»задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002342321/0 від 16 жовтня 2008 року, № 0002352321/0 від 16 жовтня 2008 року та рішення № 0000382351/0 від 16 жовтня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Концерн Хлібпром»понесені судові витрати у розмірі 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Концерн Хлібпром»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 617/23-2/05511001 від 02 жовтня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002342321/0 від 16 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 97496, 70 грн. (64997,80 грн. основний платіж, 32498,90 грн. штрафні (фінансові) санкції), № 0002352321/0 від 16 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 6 143857,91 грн. (3 045 313,20 грн. - основний платіж, 3 098 544,71 грн. штрафні (фінансові) санкції) та рішення № 0000382351/0 від 16 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 368721,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.26, 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР).

Зазначені висновки податковим органом зроблено у звязку тим, що позивачем занижено скоригований валовий доход в розмірі 7 975238,00 грн. та завищено скориговану суму валових витрат по оренді майна, що не використовувалося у господарській діяльності підприємства на загальну суму 4 109572,00 грн.

Також, при наданні позивачем майна в суборенду ДП «Подільське борошно»завищено скориговану суму валових витрат на суму витрат з оренди майна, що не перекривається доходами від суборенди даного майна, на суму 365700,00 грн.

Крім того, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат сплачені суми процентів по облігаціях в розмірі 9 122647,59 грн. у звязку з ненаданням під час перевірки облікових реєстрів для розрахунку та виплати відсоткового доходу, розрахунків сум відсоткового доходу та переліку власників облігацій, за користування якими виплачувався відсотковий дохід, а також кошти, сплачені нерезиденту за надання юридичних послуг, оскільки відсутні підтверджуючі первинні документи про надання таких послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Також, перевіркою встановлено, що між позивачем та нерезидентом фірмою Group SрА» (Італія) укладено контракт № 001-СН-07 від 19 липня 2007 року на поставку обладнання по переробці зерна, технічної та проектної документації, виконання монтажних робіт. Сума контракту складає 770000,00 доларів США.

Зазначена сума авансом сплачена 12 вересня 2007 року, при цьому граничним терміном надходження товару є 11 грудня 2007 року.

Згідно вантажних митних декларацій фактично митне оформлення товару проведено 13 грудня 2007 року, у звязку з чим податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі Закон № 185/94-ВР).

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР до валових доходів відносяться загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону. Відповідно до розділу 3 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 року, при заповненні рядка 01.1 слід керуватися підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

У звязку з викладеним колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що загальна сума валового доходу за І квартал 2007 року, яка підлягає включенню до р.01.1 Декларації з податку на прибуток підприємств, складає 12 806 645,38 грн., що і була відображена позивачем у податковій звітності за І квартал 2007 року.

Крім того, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що орендоване майно та обладнання використовувалося позивачем для власної господарської діяльності, а саме виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів, у звязку з чим витрати по орендній платі правомірно віднесено ним до складу валових витрат.

Щодо віднесення до складу валових витрат сум сплачених коштів по операції з оренди майнового комплексу за договором оренди № 158-2/03/01052007/1 від 01 травня 2007 року, укладеним між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Вінницяхліб», то, як встановлено судом апеляційної інстанції, по операції із здавання в суборенду майна на користь ДП «Подільське борошно», яке є повязаною особою з позивачем, самостійно донараховано в квітні 2008 року валовий дохід в сумі 382500, грн. та зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 76500,00 грн.

Згідно з підпунктом 7.9.3 пункту 7.9 статті 7 Закону № 334/94-ВР за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Львівським апеляційним адміністративним судом встановлено, що позивач є емітентом процентних іменних облігацій серії В, С, D, банківськими виписками і довідками банку ВАТ «Концерн Хлібпром»підтверджено сплату відсотків по облігаціям, а тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму процентів по облігаціях в розмірі 9 122 647,59 грн.

Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України № 597 від 30 грудня 2003 року «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями»встановлено, що підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів в національній та іноземній валюті на користь нерезидентів можуть бути, зокрема, документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (позичальник) та Міжнародною фінансовою корпорацією (позикодавець) укладено кредитну угоду, згідно з якою позичальник отримує кредит у розмірі 30 000000,00 доларів США. Відповідно до умов цієї угоди Міжнародна фінансова корпорація користується послугами юристів для обслуговування даного договору, а ВАТ «Концерн Хлібпром»відшкодовує кошти, використані на послуги юристів.

Факт надання вказаних послуг підтверджується рахунками фірми aw Debenture», у яких є посилання на зазначену кредитну угоду та актом виконаних робіт з надання юридичних послуг, а тому вони є належними підтверджуючими документами про фактично надані послуги.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки, Львівським апеляційним адміністративним судом встановлено, що орендоване майно згідно договору № 158-2/03/01052007/1 від 01 травня 2007 року використовувалося в господарській діяльності ВАТ «Концерн Хлібпром», то, відповідно, позивач мав право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідно до абзацу 14 статті 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»(далі Закон № 959-XII) імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту, згідно абзацу 38 статті 1 Закон № 959-XII, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, повязаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Митного Кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно частини 5 статті 43 Митного Кодексу України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що товар надійшов на територію України відповідно до товарно-транспортних документів з відміткою митних органів «під митним контролем»11 грудня 2007 року, а не 13 грудня 2007 року, коли оформлено вантажні митні декларації.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а тому вони не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Маринчак Н.Є.

Нечитайло О.М.

Федоров М.О.

У повному обсязі ухвалу складено 25 березня 2011 року.