Ухвала суду № 14630404, 22.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2011 р. м. КиївК-13758/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного українсько-узбецького товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року

у справі № 25/222-А

за позовом Спільного українсько-узбецького товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 26 жовтня 2007 року позов Спільного українсько-узбецького товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №000191230/0/13942 від 13 липня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3, 40 грн. сплаченого державного мита.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова задоволено. Постанову Господарського суду Львівської області від 26 жовтня 2007 року скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року та залишення в силі постанови Господарського суду Львівської області від 26 жовтня 2007 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 255/23-2/19164135 від 27 червня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000191230/0/13942 від 13 липня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 48787,50 грн. (32525,00 грн. основний платіж, 16262,50 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.1, пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з отриманням протягом звітного періоду доходів від продажу цінних паперів (векселів) в розмірі 130000,00 грн., та не понесення витрат на їх придбання, оскільки операція з отримання ве кселя не є оформленням грошового боргу за фактично поставлені товари.

Крім того, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між СП ТОВ «Тиса»(Продавець) та відкритим акціонерним товариством «Львівський завод залізобетонних виробів №1»(Покупець) укладено договір купівлі - продажу легкового автомобіля №Д10-02/05 від 25 жовтня 2005 року.

На виконання умов договору СП ТОВ «Тиса» відвантажено товар на підставі накладної №000000080 від 10 листопада 2005 року на суму 130000,00 грн. Передача товару підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу від 10 листопада 2005 року.

В свою чергу, на розрахунковий рахунок 10 листопада 2005 року грошові кошти від ВАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №1»за проданий товар не поступали. Разом з тим, відповідно до акту прийому - передачі векселів від 07 листопада 2005 року, ВАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №1»передало, а СП ТОВ «Тиса» прийняло по договору №Д10-02/05 від 25 жовтня 2005 року прості векселі в кількості трьох штук на загальну суму 130000,00 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні»видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, то, здійснивши операції з цінними паперами (векселями), позивачем у відповідності до статті 7 Закону № 334/94-ВР занижено суму валового доходу (оподатковуваного прибутку).

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у звязку з наступним.

Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач у відповідності до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР визначив валовий дохід від операції купівлі-продажу транспортного засобу в податковому обліку на підставі даних бухгалтерського обліку та відобразив отримання векселів як засобу розрахунку. Можливість проведення вексельної форми розрахунків обумовлена сторонами у договорі, а тому висновки акту перевірки щодо неправомірності видачі векселя є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спільного українсько-узбецького товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2008 року, постанову Господарського суду Львівської області від 26 жовтня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Маринчак Н.Є.

Нечитайло О.М.

Федоров М.О.

У повному обсязі ухвалу складено 25 березня 2011 року.