Ухвала суду № 14630281, 02.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2011 р. м. КиївК-13210/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008

у справі № 2-а-9111/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Краматорську;

2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008, позов задоволено. Стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за травень 2007 року у сумі 1271369 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Енергомашспецсталь»судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1700,00 грн.

ДПІ у м. Краматорську Донецької області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позову.

ВАТ «Енергомашспецсталь»подало заяву про визнання законних судових рішень такими, що втратили законну силу, та закриття провадження у справі у звязку з тим, що сума бюджетного відшкодування за травень 2007 року надійшла на його рахунок у повному обсязі. Дана заява не може бути задоволена з огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані. У даному випадку зазначена позивачем обставина добровільне виконання судового рішення не є визначеною процесуальним законом підставою для закриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Позивач надав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за травень 2007 року, розрахунок бюджетного відшкодування та заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 4476650,00 грн.

Довідкою від 19.07.2007 № 1233/23-3-00210602 підтверджено правомірність заявленого бюджетного відшкодування та зазначено, що сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, буде відшкодована підприємству в разі встановлення надмірної сплати податку до бюджету.

Із суми, заявленої до відшкодування фактично відшкодовано 3205281 грн. Залишок бюджетної заборгованості становить 1271369,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди надали правильну правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав неможливості підвердження зустрічними перевірками у ланцюгу постачання сплати податку до бюджету не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.7.4, п. 7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Податковий орган не наводить жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, раніше підтвердженого довідками податкового органу.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попереднім постачальником у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок щодо сплати податку такими постачальниками до бюджету зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

М.О. Федоров