Ухвала суду № 14630192, 23.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2011 р. м. КиївК-20384/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Костенка М.І.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009

у справі № 6/471/08 (№ 22а-15530/2008)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртан»

до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ Миколаївської області № 0000052302/0 від 26.05.2008.

Вознесенська ОДПІ у Миколаївській області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Довідками Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області від 07.02.2008 № 1-23/31755875, від 04.03.2008 № 2-23/31755875, від 02.04.2008 № 3-23/31755875 від 08.05.2008 № 5-23/31755875 підтверджено суми бюджетного відшкодування відповідно за листопад 2007 на 167414 грн., - грудень 2007 на 217727 грн., - січень 2008 на 153639 грн., - лютий 2008 на 192162 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 26.05.2008 № 0000052302/0 про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з листопада 2007 року по лютий 2008 року у загальній сумі 465298,60 грн. прийнято на підставі акту перевірки від 23.05.2008 № 10-23/3175587, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за вказані періоди за операціями з придбання товару внаслідок несплати податку до бюджету у ланцюгу постачання -ТОВ «Тонус».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди надали правильну правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав неможливості підвердження зустрічною перевіркою у ланцюгу постачання ТОВ «Тонус»сплати податку до бюджету не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.7.4, п. 7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, раніше підтвердженого довідками податкового органу.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попереднім постачальником у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок щодо сплати податку такими постачальниками до бюджету зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, у звязку з чим суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

М.І. Костенко

М.О. Федоров