Постанова № 14630176, 14.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2011 р. м. КиївК-20379/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.

за участю представників позивача:Ліщинської О.Л. відповідача:Кеміня В.В.

прокурора:Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2008 р.

у справі № 22-а-1761/08 (номер справи у суді першої інстанції 2/52-2А)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Кепітал Менеджмент Груп»

до Луцької обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Кепітал Менеджмент Груп»(надалі позивач, ЗАТ «ХК «Кепітал Менеджмент Груп») звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Волинської області від 13.09.2007 р. (у складі колегії: головуючий Черняк Л.О., судді Бондарєв С.В., Сініціна Л.М.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2008 р. (у складі колегії: головуючий Кушнерик М.П., судді Олендер І.Я., Обрізка І.М.) позовні вимоги задоволено: податкове повідомлення-рішення від 31.10.2006 р. № 0000032302/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 р. на суму 988211,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 98821,10 грн., визнано нечинним.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування ним приписів підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останніх заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить вказану касаційну скарги залишити без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 року у рахунок зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, за результатами якої 18.10.2006 р. складено акт № 01174/97/23-4/32857157 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено, що відповідно до абз. другого підпункту «а»підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач немає права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 року у сумі 988211,00 грн.

На підставі акта відповідачем було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 31.10.2006 р. № 0000032302/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість та зобовязано сплатити суму цього податку у розмірі 988211,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 98821,10 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.06.2006 р. між позивачем (покупець) та Закритим акціонерним товариством «Волинський шовковий комбінат»(продавець) було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу частини будівлі побутового корпусу № 1 з перехідними галереями загальною площею 11767,07 кв.м. та попередній договір про укладення договору купівлі продажу частини блоку складів Е-2 загальною площею 12775,00 кв.м.

Цього ж дня, позивач здійснив попередню оплату частини коштів за вищевказаними договорами, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Загальна сума попередньої оплати склала 6000000,00 грн., в т.ч. 1000000.00 грн. - податку на додану вартість.

Позивач 30.06.2006 р. отримав від ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»податкову накладну №708 на вказану суму. У звязку з чим, позивачем на підставі приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено суму податку у розмірі 1000000,00 грн. до складу податкового кредиту, який відображено у декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року.

У звязку з тим, що сума податку на додану вартість за червень 2006 року мала відємне значення, що становило «-»995774,00 грн. (5750,00 грн. (сума податкового зобовязання звітного періоду) - 1001524,00 грн. (податковий кредит звітного періоду)), а товариство не мало податкового боргу, то вказану суму податку на додану вартість позивачем було включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а саме - у липні 2006 року.

Враховуючи викладені обставини справи, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки товариством частково оплачено вартість, основних фондів, до яких відносяться будівлі, останньому було видано податкову накладну і податковий орган щодо правильності її не заперечує, то товариство мало право на податковий кредит, так як воно придбало основні фонди, й частково оплатило цю операцію з придбання.

У звязку з чим, незалежно від того, що обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців дійсно були меншими, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, позивач мав право на бюджетне відшкодування заявленої суми 988211,00 грн., так як придбало основні фонди.

Відповідач не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що обсяги оподатковуваних операцій платника за останні 12 місяців були менші ніж сума заявлена до відшкодування за липень 2006 р., тобто за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2006 р. вони склали 323093,00 грн., а сума, яка була заявлена до відшкодування у липні 2006 року відповідно становила 988211,00 грн., що свідчить про значне перевищення суми оподаткованих операцій за останні 12 місяців.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає обґрунтованими доводи контролюючого органу з огляду на наступне.

Приписами підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено коло осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. До їх числа, поряд із іншими, віднесено особу, що була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Тобто даною нормою чітко визначено, що право на бюджетне відшкодування позбавляються особи:

- які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування ними податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

- які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів незалежно від дати їх реєстрації платниками податку на додану вартість.

Тобто, особа зареєстрована як платник податку на додану вартість у разі нарахування нею податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати реєстрації платником податку на додану вартість та обсягу оподатковуваних операцій.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що обсяги оподаткованих операцій за останні 12 місяців були меншими ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За змістом визначення, наданого у пункті 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Наявними у справі первинними документами (платіжні доручення, податкова накладна) не встановлено факту придбання основних фондів.

Тобто, матеріалами справи не підтверджено вчинення будь-яких господарських операцій за згаданими договорами купівлі-продажу, а це свідчить про відсутність і самого обєкта оподаткування.

А відтак, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в спірній ситуації оподатковуваних операцій не було, то і підстави для виникнення податкових зобовязань за ними, подальшого формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування були відсутні.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, постанова Господарського суду Волинської області від 13.09.2007 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2008 р. підлягають скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції у справі №22-а-1761/08 (номер справи у суді першої інстанції 2/52-2А) задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Волинської області від 13.09.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2008 р. у справі №22-а-1761/08 (номер справи у суді першої інстанції 2/52-2А) скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Кепітал Менеджмент Груп»відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.