Ухвала суду № 14630149, 01.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2011 р. м. КиївК-35354/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Островича С.Е.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року

у справі № 16/6-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стігма»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва,

Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

за участю Прокуратури Голосіївського району м. Києва

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стігма»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (далі відповідач-2) про зобовязання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надати висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України згідно декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року та стягнення відповідних коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Стігма»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 704019,00 грн. та суму судового збору в розмірі 1 700,00 грн. В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідачем-1 проведено невиїзну документальну перевірку правильності застосування «нульової»ставки з податку на додану вартість ТОВ «Стігма»в частині взаємовідносин з нерезидентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф»за січень 2007 року, за результатами якої складено акт № 71/1-23-06-31862611 від 18 лютого 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 6.1 та 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР), оскільки вантажні митні декларації, надані позивачем до перевірки, не можуть підтверджувати здійснення ним експортних операцій у звязку з тим, що містять неправдиву інформацію. Зазначений висновок податковим органом зроблено на підставі того, що нерезидент, задекларований у графі 8 вантажних митних декларацій як отримувач товару, не перебуває за адресою реєстрації та має ознаки «фіктивності».

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082306/0 від 29 лютого 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 569952,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження до Державної податкової адміністрації у м. Києві податкові повідомлення-рішення № 0000082306/0 від 29 лютого 2008 року та № 0000082303/1 від 14 травня 2008 року скасовано, у звязку з чим позивач 22 серпня 2008 року направив на адресу відповідача-1 лист з вимогою надати Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві висновок про відшкодування з бюджету суми у розмірі 704019,00 грн. Однак, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва листом № 14311/10/23-0311 від 22 вересня 2008 року відмовила ТОВ «Стігма»в наданні висновку, оскільки з метою підтвердження заявлених до відшкодування сум з ПДВ вживалися заходи щодо підтвердження легітимності ТОВ «Тріумф».

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час перевірки частково підтвердила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 134 067,00 грн., а рішенням про результати розгляду повторної скарги № 3122/10/25-114 від 28 липня 2008 року податкові повідомлення-рішення № 0000082306/0 від 29 лютого 2008 року та № 0000082303/1 від 14 травня 2008 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 569952,00 грн., скасовано.

Підпунктом 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, відповідачем-1 зазначену вимогу Закону № 168/97-ВР не виконано, що призвело до порушення права позивача на відшкодування відповідних коштів з бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що вимога позивача щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2007 року в розмірі 704019,00 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКарась О.В.

Острович С.Е.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

У повному обсязі ухвалу складено 04 березня 2011 року.