Ухвала суду № 14630081, 08.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2011 р. м. КиївК-18520/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Усенко Є.А.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 06 липня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року

у справі № 29/107-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСОМ»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 06 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСОМ» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі відповідач) задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000182600/0 від 18 березня 2005 року, № 0000192600/0 від 18 березня 2005 року, № 0000202600/0 від 18 березня 2005 року, № 0000182600/1 від 14 квітня 2005 року, № 0000192600/1 від 14 квітня 2005 року, № 0000202600/1 від 14 квітня 2005 року, № 0000182600/2 від 30 червня 2005 року, № 0000192600/2 від 30 червня 2005 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «КАСОМ»судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 06 липня 2007 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «КАСОМ» при здійсненні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Транс» при проведенні операції закупівлі обладнання для другого енергоблоку Хмельницької атомної електростанції по договору № 01/03 від 01 березня 2002 року, за результатами якої складено № 13/26-52/30722670 від 18 березня 2005 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з віднесенням до складу валових витрат вартості придбаного у ТОВ «Агро-Транс»товару згідно операції, яка не мала реального характеру.

Також, встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ згідно податкових накладних, виданих особою, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якої анульовано.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000182600/0 від 18 березня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 737475,03 грн. (491650,02 грн. основний платіж, 245825,10 грн. штрафні (фінансові) санкції); № 0000192600/0 від 18 березня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 467512,02 грн. (311674,68 грн. основний платіж, 155837,34 грн. штрафні (фінансові) санкції); № 0000202600/0 від 18 березня 2005 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16092,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000182600/1 від 14 квітня 2005 року, № 0000192600/1 від 14 квітня 2005 року, № 0000202600/1 від 14 квітня 2005 року, № 0000182600/2 від 30 червня 2005 року, № 0000192600/2 від 30 червня 2005 року.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Агро-Транс»укладено договір купівлі-продажу № 01/03 від 01 березня 2002 року.

Відповідно до видаткової накладної №79-В/07 від 20 березня 2002 року ТОВ «Агро-Транс»відвантажено на адресу позивача товар на загальну суму 1966600,10 грн., у т.ч. ПДВ 327766,68 грн.

Рішенням Деснянського районного суду від 29 січня 2004 року у справі №937/04 визнано недійсними з моменту реєстрації установчий договір ТОВ «Агро-Транс»від 03 березня 1999 року, Статут ТОВ «Агро-Транс» від 03 березня 1999 року, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Агро-Транс» від 03 березня 1999 року № 14186 та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36974385 від 26 березня 1999 року з моменту видачі.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва № 3465 від 29 березня 2004 року анульовано Свідоцтво № 36974385 від 26 березня 1999 року про реєстрацію ТОВ «Агро-Транс»як платника податку на додану вартість з 26 березня 1999 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Отже, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Агро-Транс»вважається анульованим з 29 березня 2004 року, тобто після виконання сторонами договору № 01/03 від 01 березня 2002 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що факт визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів контрагента, його свідоцтва платника податку на додану вартість не свідчить про недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його реєстрації і до моменту виключення з єдиного державного реєстру.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність господарської операції між ТОВ «КАСОМ»та ТОВ «Агро-Транс»підтверджується договором № 01/03 від 01 березня 2002 року, додатковою угодою № 1 від 21 вересня 2002 року, специфікацією №1 на поставку деталей трубопроводу, видатковою накладною №79-В/07 від 20 березня 2002 року та актом приймання-передачі від 20 березня 2002 року, а тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного у ТОВ «Агро-Транс»товару.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 06 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіОстрович С.Е.

Усенко Є.А.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

У повному обсязі ухвалу складено 11 лютого 2011 року.