Ухвала суду № 14630077, 09.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2011 р. м. КиївК-23724/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Душина А.В.

відповідача Полегешко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції м.Чернігові

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2007

у справі № (11/88)-3/365/6а (22-а-1509/07)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Сонеко»

до Державної податкової інспекції у м.Чернігові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2007, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0000282321/0 від 20.09.2004 про завищення ЗАТ «Сонеко»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за квітень 2004 року на 1992667,00 грн.

ДПІ у м.Чернігові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 1.8 ст.1, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин), зазначаючи, що однією з обовязкових підстав отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є підтвердження сплати сум податку до бюджету у ланцюгу постачання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі акту перевірки № 105/23/14339104 від 20.09.2004 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282321/0 від 20.09.2004 про завищення ЗАТ «Сонеко»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за квітень 2004 року на 1992667,00 грн.

Довідкою ДПІ у м. Чернігові від 25.06.2005 № 172/23/14339104 підтверджено заявлене ЗАТ «Сонеко»бюджетне відшкодування за квітень 2004 року в сумі 1992667грн.

Актом перевірки від 25.06.2005 № 261/23/14339104 на підставі даних бухгалтерського обліку, первинних документів підтверджено відповідність заявленого бюджетного відшкодування за вказаний період та у вказані сумі даним декларації за квітень 2004 року.

Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за квітень 2004 року за операціями з придбання товару у ЗАТ «Завод нестандартного обладнання»внаслідок несплати податку до бюджету виробником товару ДП «Нікопольський завод особливотонкостінних труб»ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав непідвердження зустрічною перевіркою у ланцюгу постачання сплати податку до бюджету не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, був регламентований п.7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Висновками перевірок та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок щодо сплати податку такими постачальниками до бюджету зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

До того ж, усі зустрічні перевірки контрагентів позивача, які проводилися податковими органами, підтверджують фактичне придбання товару від виробника до позивача, включення суми податку на додану вартість до податкових зобовязань.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції м.Чернігові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.І. Степашко

М.О. Федоров