Ухвала суду № 14630070, 15.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 року м. КиївК-6280/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Совєтскому районі Автономної республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2008 року

у справі № 2-29/15350-2007А

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Лідер»

до Державної податкової інспекції в Совєтскому районі Автономної республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2008 року, позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Лідер»(далі позивач) до Державної податкової інспекції в Совєтскому районі Автономної Республіки Крим (далі відповідач) задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000502301/0 від 24 вересня 2007 року. Визнано нечинною та скасовано першу податкову вимогу №1/20/3911/10/240 від 10 жовтня 2007 року. Визнано нечинним та скасовано акт опису активів, на які розповсюджується право податкової застави № 1 від 12 жовтня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СТОВ Агрофірми «Лідер»витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 25,75 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4974,25 грн. Повернуто СТОВ Агрофірмі «Лідер»з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 81,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2008 року, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2008 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 368/23-01/31203089 від 13 вересня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ згідно податкових накладних, в яких немає або невірно вказано реквізити покупця - СТОВ Агрофірми «Лідер».

Крім того, перевіркою встановлено порушення пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, оскільки позивачем не перераховано на окремий рахунок грошові кошти в розмірі 30340,00 грн., відображені в деклараціях з податку на додану вартість за січень 2005 року, січень, лютий, вересень, жовтень 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502301/0 від 24 вересня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 31492,91 грн. (0,00 грн. основний платіж, 31492,91 грн. штрафні (фінансові) санкції).

10 жовтня 2007 року відповідачем винесено першу податкову вимогу №1/20/3911/10/240 на суму 31492,91 грн.

12 жовтня 2007 року податковим керуючим ДПІ в Совєтскому районі Автономної Республіки Крим Трац О.В. складено акт опису активів, на які розповсюджується право податкової застави № 1 на загальну суму 65400,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контрагентами позивача за спірними податковими накладними були Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Приватне підприємство «Алеко-сервіс»та Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ Груп», які були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а податкові накладні, видані ними на адресу позивача, включено контрагентами в реєстри виданих накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що недоліки в заповненні податкових накладних не є підставою для їх недійсності та не свідчять про неналежність та недопустимість зазначених накладних як доказів.

Крім того, пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Наведеним приписом Закону було передбачено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Отже, для сільськогосподарських товаровиробників суми, які визначаються за правилами визначення податкових зобовязань з ПДВ, не сплачуються до державного бюджету, а підлягають акумуляції на окремих рахунках і мають витрачатися на придбання виробничих матеріально-технічних ресурсів.

Аналогічний припис міститься в пункті 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок), за змістом якого кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Таким чином, у разі встановлення нецільового використання акумульованих коштів податку на додану вартість, відповідач має право звернутися до суду з позовом до СТОВ Агрофірми «Лідер»про стягнення зазначеної суми коштів, проте застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів ПДВ чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Совєтскому районі Автономної республіки Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко