Ухвала суду № 14630007, 12.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2011 р. м. КиївК-27158/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

при секретаріКравченко В.О.

за участю представників

позивача Лісовіна О.В.

відповідача Шилова А.К.

Генеральної прокуратури Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Харківський бронетанковий ремонтний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010

у справі № 2-а-45404/09/2070

за позовом Державного підприємства «Харківський бронетанковий ремонтний завод»

до 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

2.Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень та стягнення суми бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 27.08.2009 № 0000201600/0; від 27.08.2009 №0000211600/0; від 21.09.2009 № 0000201600/1; від 21.09.2009 № 0000211600/1; від 30.11.2009 №0000201600/2; від 30.11.2009 № 0000211600/2; від 29.10.2009 №0000011620/0; від 11.11.2009 № 0000030700/0; від 10.12.2009 № 0000070700/0; від 13.01.2010 №0000010700/0.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010 скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального права, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції, наголошуючи на тому, що позивач, оподатковуючи спірні господарські операції, діяв відповідно до наданого податкового розяснення, що міститься у листі ДПА України від 14.07.2009 №14762/7/16-1517-26, згідно з яким для підтвердження права на застосування нульової ставки податку на додану вартість та права на бюджетне відшкодування при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії комітент, за умови відповідного заповнення графи 9 та внесення інформації про нього в доповнення до цієї графи, повинен отримати від комісіонера оригінал вантажної митної декларації, а у комісіонера залишаються копії, належним чином засвідчені органом митної служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

ДП «Харківський бронетанковий завод»подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року, розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, згідно з якими бюджетне відшкодування за червень 2009 року складає 1294848,00 грн., за липень 2009 року 239659,00 грн., серпень 2009 року 678312,00 грн., вересень 2009 року 186394,00 грн., жовтень 2009 року 891269,00 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за деклараціями за червень 2009 року на суму 1294848,00 грн., за липень 2009 року на суму 239659,00 грн., за серпень 2009 року на суму 180485,00 грн., за вересень 2009 року на суму 84031,00 грн., за жовтень на суму 156585,00 грн. та про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 660144,00 грн., у тому числі 550120,00 грн. основного платежу та 110025,00 грн. штрафних санкцій, прийняті на підставі актів перевірок достовірності заявлених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за деклараціями за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року, а саме: від 19.08.2009 № 1564/16-004/08099848, від 16.10.2009 № 1969/16-004/08099848; від 03.11.2009 № 2072/07-004/08099848; від 02.12.2009 № 2376/07-004/08099848; від 28.12.2009 № 2604/07-004/08099848. Актами перевірок зафіксовані порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

23.12.2008 року між ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод»(Комітент) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(Комісіонер) укладено договір комісії №USE 20.31-409-D/К-08, згідно із п.1.1 якого Комісіонер від свого імені за рахунок Комітента зобовязався за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з проведення капітального ремонту технічного майна, яке є власністю замовника та передано в ремонт за номенклатурою, у кількості та залоговою вартістю, що значені у Додатку № 1 до цього Договору.

Пунктом 1.5 договору комісії визначено, що виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою собою ЗАТ «Белтехекспорт»(Республіка Білорусь) (Замовник) на виконання ремонту виробів.

Згідно із п.п.3.1.2 договору комісії комісіонер зобовязався передати вироби Комітенту (позивачу) для виконання ремонту, прийняти від Комітента вироби після виконання ремонту.

Комісіонер згідно із п.п. 3.1.6 договору комісії зобовязався здійснити декларування та митне оформлення виробів, або укласти договір з підприємством, яке здійснює декларування на підставі договору, на митне оформлення та декларування виробів, та сплатити повязані з цим митні платежі і вартість послуг митних терміналів.

Віповідно до п. 12.7 договору комісії Комісіонер зобовязаний протягом 3-х днів надати Комітенту (позивачу) копії ВМД та інвойсів, оформлених при експорті виробів з України, а протягом 10-ти днів оригінали ВМД з відміткою митного органу про фактичний перетин митного кордону України.

У ході перевірки позивачем надані міжнародні товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт ввезення рухомого майна на митну територію України, у яких відправником значиться ЗАТ «Белтехекспорт», Республіка Білорусь, отримувачем ДП «Харківський бронетанковий завод».

Факт вивезення відремонтованого рухомого майна за межі митної території України підтверджується експортними вантажно-митними деклараціями № 100000012/9/972968 від 18.06.2009, № 100000012/9/972969 від 18.06.2009, № 100000012/9/973072 від 08.07.2009, №100000012/9/973074 від 08.07.2009, № 100000012/9/973113 від 21.07.2009, №100000012/9/973115 від 21.07.2009.

Факт ввезення товарів на митну територію України, виконання робіт з таким майном позивачем, попередньо ввезеним на митну територію України, та вивезення за митну територію України не заперечується.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не мав права застосовувати відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»нульову ставку податку на додану вартість до операції з поставки послуг, що складається із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт, оскільки позивач не значиться відправником/експортером товарів згідно наданих до перевірки вантажно-митних декларацій, а відтак рухоме майно не може вважатися вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи.

Суд апеляційної інстанції погодився з такою позицію, зазначивши, що позивач не є особою, яка здійснила вивезення товару, оскільки відправником товару у графі 2 експортної вантажно-митної декларації зазначено Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт».

Відповідно до п. 6.2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як вбачається зі змісту наведеної норми закону, однією з обовязкових умов застосування нульової ставки до операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт, є вивезення платником, що виконував такі роботи, вказаного рухомого майна за межі митної території України або одержувачем-нерезидентом, що засвідчується належно оформленою митною вантажною декларацією.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкового органу та суду апеляційної інстанції, яка полягає у тому, що рухоме майно не може вважатися вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, тобто позивачем, з огляду на те, що у вантажно-митних деклараціях відправником/експортером товарів значиться Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт».

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, вантажно-митні декларації, що засвідчують факт вивезення за митну територію України товарів, є належно оформленими, оскільки відповідають вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за № 443/2247 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно із правилами заповнення граф ВМД при декларуванні товарів, що вивозяться (вивезені) за межі митної території України, які визначає дана Інструкція, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами:

- у графі 2 вантажної митної декларації зазначаються відомості про відправника, якщо описом цієї графи не передбачено інше;

- у графі 9 вантажної митної декларації зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера - при декларуванні товарів за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору комісії між резидентами, повіреного - при декларуванні за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору доручення між резидентами.

Згідно із п. 4 вказаної Інструкції відправником є особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

З наведених положень випливає, що відправником товару може бути особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари, незалежно від того, чи є така особа власником товару.

У даному випадку у графі 2 ВМД зазначено Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», яка є комісіонером за договором, укладеним з позивачем, і яка вважається відправником товару для цілей оформлення такої декларації. У графі 9 особою, відповідальною за фінансове регулювання вказано комісіонера, а також у доповненні до цієї графи комітента: ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод».

Таким чином, та обставина, що ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод»(комітент) не значиться у графі 2 ВМД відправником/експортером товарів не дає підстав для висновку, що попередньо ввезений на митну територію України товар для виконання робіт даною особою платником податку не може вважатися вивезеним за межі митної території України таким платником.

Вивезений комісіонером товар за дорученням комітента (платника податку, що виконував роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним для цього на територію України) для цілей оподаткування за правилами п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР вважається вивезеним за межі митної території таким платником.

До того ж, суд першої інстанції при вирішенні справи правильно врахував, що позивач, підтверджуючи експорт товару, а відтак право на застосування нульової ставки податку на додану вартість та право на бюджетне відшкодування при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії, належно оформленою митною вантажною декларацією, в якій у графі 2 відправником вказаний комісіонер, а у доповненні наведені відомості про комітента, діяв у рамках податкового розяснення, наданого у листі ДПА України від 14.07.2009 № 14762/7/16-1517-26, яким до відома платників податків та посадових осіб податкової служби були доведені зміни до Інструкції про порядок заповнення ВМД Наказом Державної митної служби України від 16.12.2008 №1414, які набрали чинності з 01.03.2009. Податковий орган вказав, що відповідно до змін, що відбулися, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами в графі 9 вантажної митної декларації з 01.03.2009 зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про комітента. Для підтвердження права на застосування нульової ставки податку на додану вартість та права на бюджетне відшкодування при здійсненні експортних операцій на умовах договору комісії комітент, за умови відповідного заповнення графи 9 та внесення інформації про нього в доповнення до цієї графи, повинен отримати від комісіонера оригінал вантажної митної декларації, а у комісіонера залишаються копії, належним чином засвідчені органом митної служби.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону і помилково скасована постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Харківський бронетанковий ремонтний завод»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

М.О. Федоров