Ухвала суду № 14630022, 12.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2011 р. м. КиївК-18694/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар Євтушевський В.М.,

за участю:

представника позивача Гаврилової О.В., Франскевич Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2007 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року

у справі № А36/450

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000178823/3/26968 від 03 листопада 2006 року в частині нарахування основного платежу у розмірі 21787,91 грн. та штрафних санкцій у розмірі 47521,31 грн. (в редакції уточнення позовних вимог № 02/07-07 від 02 липня 2007 року).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсними податкове повідомлення-рішення № 0000178823/3/26968 від 03 листопада 2006 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську в частині визначення податкового зобовязання з основного платежу у сумі 21787,91 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10893,96 грн. В решті позову відмовлено. Присуджено судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України на користь ВАТ «Дніпропетровськгаз».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2007 року скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000178823/3/26968 від 03 листопада 2006 року в частині оспорюваної суми 21787,91 грн. основного платежу та 47521,31 грн. штрафних санкцій. Присуджено на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 1748,70 грн. судових витрат.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2007 року в частині задоволених позовних вимог та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року повністю і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Також позивач подав клопотання про заміну Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»його правонаступником Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», що підтверджується статутом ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», затвердженим черговими загальними зборами акціонерів ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (протокол чергових загальних зборів акціонерів ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» № 1 від 29 червня 2010 року) та зареєстрованим Державним реєстратором Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області, свідоцтвом серії А01 № 060262 про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»від 12 липня 2010 року та довідкою АА № 251955 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 13 липня 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»його правонаступником - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз».

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську провела планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Дніпропетровськгаз»за період з 01 липня 2003 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт від 07 квітня 2006 року № 116-08-03/3-03340920/ДСК.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні позивачем податку на додану вартість на суму 27316,31 грн. та порушення пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у звязку з чим позивачу збільшено суму податкових зобовязань на суму заниження штрафу у розмірі пяти відсотків від суми недоплати податку на додану вартість на 33863,15 грн.

В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Дніпропетровськгаз»у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість по витратам, вартість яких не віднесено до складу валових витрат (продукти харчування для дитячого табору) у розмірі 21799,54 грн. (з урахуванням коригування підприємством у перевіряємому періоді податкового кредиту по продуктам харчування (Дт 281/01 Кт 641/3) на суму 13252,95 грн.).

03 листопада 2006 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську на підставі акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000178823/3/26968, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Дніпропетровськгаз» суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 74837,62 грн., з яких 27316,31 грн. за основним платежем, 47521,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги з посиланням на висновок судово-економічної експертизи № 230 від 27 квітня 2007 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 21787,91 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10893,96 грн. є безпідставним, оскільки витрати, понесені позивачем у звязку із функціонуванням дитячого оздоровчого табору та бази відпочинку є такими, що підлягали включенню до складу валових витрат, що, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, надавало йому право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем до податкового орану подавалися уточнюючі розрахунки з податку на прибуток за вересень2004 року та листопад 2005 року, що передбачає нарахування та сплату штрафу у розмірі пяти відсотків від суми недоплати на підставі пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, з посиланням на висновок судово-економічної експертизи № 230 від 27 квітня 2007 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, також виходив з того, що витрати, понесені позивачем у звязку із функціонуванням дитячого оздоровчого табору та бази відпочинку є такими, що підлягали включенню до складу валових витрат, що, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, надавало йому право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2004 року, від 07 липня 2004 року та від 14 жовтня 2005 року про порушення провадження у справах про банкрутство ВАТ «Дніпропетровськгаз»було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з урахуванням того, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не наведено підстав нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2002 року Державною туристичною адміністрацією України було видано ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»ліцензію серії АА №322127 на вид діяльності «Організація внутрішнього туризму»зі строком дії з 14 червня 2002 року по 14 червня 2005 року.

Згідно довідки від 12 січня 2007 року № 11/12-55 оздоровчий заклад «Голубе полумя», який знаходиться на балансі ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», функціонував як база відпочинку в наступні періоди: у 2003 році з 14 липня по 28 серпня; у 2004 році з 02 червня по 22 червня та з 20 серпня по 09 вересня; у 2005 році з 14 липня по 28 серпня.

Згідно довідки ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»від 12 січня 2007 року № 11/12-56 в період функціонування бази відпочинку оздоровчого закладу «Голубе полумя», за 2003 2005 роки реалізовано 2528 путівок, в т.ч.: за 2003 рік 1102 шт., за 2004 рік 571 шт., за 2005 рік 855 шт.

Матеріали справи містять також договір № 79/03 від 17 червня 2003 року, укладений між ВАТ «Дніпропетровськгаз»(продавець) та ВАТ «Сумигаз»(покупець), відповідно до умов якого продавець продає покупцю путівки на базу відпочинку «Голубе полумя»на сезон 2003 року (пункт 1.1 статті 1 договору), вартість однієї путівки складає 345,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 57,50 грн. (пункт 2.1 статті 2 договору).

Згідно калькуляцій вартості однієї путівки на 10 днів, затверджених головою правління ВАТ «Дніпропетровськгаз», за період 2003 2005 років до вартості путівки включено харчування проживаючих.

Матеріали справи (т. 1, арк. справи 58-126) містять податкові накладні, які підтверджують витрати, понесені позивачем на придбання продуктів харчування у звязку з функціонуванням дитячого оздоровчого табору та бази відпочинку.

Як вбачається з пункту 2.5 акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість на суму 27316,31 грн., яке відбулося за рахунок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по витратам на придбання продуктів харчування для бази відпочинку ВАТ «Дніпропетровськгаз».

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 230 від 27 квітня 2007 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, документально не підтверджуються висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, викладені у акті перевірки від 07 квітня 2006 року № 116-08-03/3-03340920/ДСК (пункт 2 частини 4 акту «Висновок») в частині заниження податку на додану вартість на суму 21799,57 грн. Також у висновку експерта вказано, що у результаті дослідження податкових накладних, вказаних у додатку № 5.5 до акту перевірки, їх співставлення з даними книг обліку придбання товарів (робіт, послуг) за липень, серпень, жовтень, грудень 2003 року, травень вересень 2004 року та деклараціями з податку на додану вартість ВАТ «Дніпропетровськгаз»експертом встановлено, що суми податку за цими податковими накладними віднесено до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації), зокрема, дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що у звязку з тим, що ВАТ «Дніпропетровськгаз» у 2003 2005 роках мало ліцензію на право займатися організацією внутрішнього туризму та, відповідно до матеріалів справи, реалізовувало путівки на базу відпочинку стороннім організаціям на платній основі, тобто мало доходи від здійснення господарської діяльності, то вартість продуктів харчування, придбаних для ведення такої діяльності, в повному обсязі відноситься до складу валових витрат ВАТ «Дніпропетровськгаз», а суми податку на додану вартість, сплачені у звязку з придбанням таких продуктів харчування, включаються до складу податкового кредиту.

Викладене також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 230 від 27 квітня 2007 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що необхідною умовою для віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту є фактичне віднесення витрат, понесених у звязку з придбанням товарів до складу валових витрат, відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані, оскільки положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що витрати, понесені на придбання таких товарів, повинні відповідати визначенню «валові витрати», вказаному у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та підлягати включенню до складу валових витрат згідно положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»взагалі.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення позивачу податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 27316,31 грн. за основним платежем спірним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47521,31 грн. за платежем: податок на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Як вбачається з акту перевірки, за порушення позивачем пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ВАТ «Дніпропетровськгаз»збільшено суму податкових зобовязань на суму заниження штрафу у розмірі пяти відсотків від суми недоплати податку на додану вартість на 33863,15 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не зазначено підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, в обґрунтування правомірності нарахування штрафних санкцій та підстав для їх нарахування, податковим органом судам попередніх інстанцій надано не було. Не надано таких доказів і суду касаційної інстанції.

Разом з цим, матеріали справи містять ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2004 року, від 07 липня 2004 року та від 14 жовтня 2005 року про порушення провадження у справах про банкрутство ВАТ «Дніпропетровськгаз»та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно абзацу 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47521,31 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров