Ухвала суду № 14629579, 22.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1398/10/9/0170

22.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

сторони не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 21.06.10 у справі № 2а-1398/10/9/0170

за позовом Малого підприємства "Агротехналадка" (вул. 1-ої Кінної Армії, 13 а, кв. 56, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2010 позовнівимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення №0001502602/0 від 11.08.03 на суму 8106,00грн., у тому числі: 5404,00грн. основного платежу та 2702,00грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2010 скасувати, у позові відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001502602/0 від 11.08.03 на суму 8106,00грн., у тому числі: 5404,00грн. основного платежу та 2702,00грн. штрафних санкцій.

Передумовою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, став акт № 346/26-2-16-16514830 від 08.08.03позапланової документальної перевірки Малого підприємства "Агротехналадка" з питань дотримання вимог податкового законодавства при розрахунку і сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток у взаємовідносинах з ПП "Кречет" за період з 01.11.2001 по 31.12.2001

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те оскільки на момент укладання угод між Приватним підприємством «Кречет»та Малим підприємством "Агротехналадка" та видачі податкових накладних у 2001 році, Приватне підприємство "Кречет" не було виключений з Єдиного державного реєстру, то в нього було право на нарахування податку та складання податкових накладних, що ним і було зроблено, як свідчать матеріали справи. В звязку з чим, сума сплаченого податку була правомірно включена до складу податкового кредиту. Також, під час розгляду справи, відповідачем не надані докази наявності вини Малого підприємства "Агротехналадка" у порушенні законодавства під час укладання угоди з Приватним підприємсством «Кречет» у 2001 році.

Із такими доводами суду погоджується судова колегія виходячи з наступного.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Слід зазначити, що під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Колегія суддів звертає увагу на те, що приписи пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, під час встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми податку на додану вартість, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені МП "Агротехналадка" відправнику ПП «Кречет», зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та були перераховані на розрахункові рахунки продавця. Цей факт підтверджується накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що податкові накладні №17 та №18 датовані 29.11.2001 та 12.12.2001 відповідно, тоді як рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, яким Статут ПП «Кречет», зареєстрований виконкомом Центральної районної ради міста Сімферополя 15.10.2001, визнаний недійсним з моменту реєстрації, тобто 15.10.2001, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Кречет»№00952817 визнано недійсним з моменту його видачі, тобто з 02.11.2001, було винесено 08.05.2003.

Судова колегія зазначає, що на момент укладання угоди у 2001 році, позивач не міг знати, що у 2003 році державна реєстрація та свідоцтво платника податку на додану вартість -продавця ПП «Кречет» будуть визнані недійсними з моменту їх одержання.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2008 по справі №2-4/533.1-2006А за позовом Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсною угодою та стягнення 32424,00грн., яким у задоволенні позову Державній податковій інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим було відмовлено.

Також згідно ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2008 було закрите провадження по справі у відношенні ПП «Кречет».

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно довідки Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим від 06.05.08 №05-3-5/1376 ПП "Кречет" значилось у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України до 27.12.2007.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Слід зазначити, що відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарської операції продавець ПП «Кречет»не був виключений з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2008 по справі №2-4/533.1-2006А залишено без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної республіки Крим без задоволення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заявником апеляційної скарги не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відносно позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судова колегія керується вимогами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, судова колегія дійшла висновку, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки не підтвердив висновки акту перевірки про порушення підпункту 7.2.4. пункту 7.2.; підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 5404,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2702,00грн. неправомірно.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2010 у справі №2а-1398/10/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та в строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 28 лютого 2011 р.