Ухвала суду № 14629574, 22.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2550/10/9/0170

22.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

представник позивача: Трішкін Денис Юрійович, довіреність б/н від 02.09.10

представник відповідача: Вітченко Василь Валентинович, довіреність № 42/10-0 від 04.10.10,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 09.07.2010

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (вул. Севастопольська, 20 А, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання рішення нечинним

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2010 позовні вимоги задоволено: визнані протиправними дії посадових осіб Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим в частині проведення перевірки Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»31.12.2009 з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.02.2010 № 0000374102.

Не погодившись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що за результатами планової перевірки господарської одиниці - автостанції, розташованої за адресою: смт Нижньогірський, вул. Перемоги, щодо дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій був складено акт №00015/80019/01/30/4102/03120667 від 31.12.2009, висновки якого стали підставою для винесення відповідачем рішення № 0000374102 від 08.02.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій до позивача в розмірі 1020,00 грн.

У направленнях на перевірку відповідачем було зазначено про те, що перевірка Відкритого акціонерного товариства "АК "Кримавтотранс" є плановою. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, у застосуванні реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого не належним чином.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що направлення на перевірку від 31.12.2009 № 280/23-30 та № 281/23-30 були складені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства у звязку із зазначенням в них інформації, що не відповідає дійсності, оскільки законодавцем перевірку дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за характером її проведення віднесено до позапланових, що повністю відповідає вимогам частини сьомої статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України».

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що оскільки перевірка з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій є позаплановою перевіркою, то відповідно до вимог частини другої статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України»вона має проводитись за наказом керівника податкового органу, про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. При цьому суд наголошує на тому, що копія вказаного наказу обовязково повинна бути вручена перед початком проведення перевірки особі, що перевіряється, або її представнику.

Проте, відповідачем не було надано доказів того, що позапланову перевірку позивача було проведено на підставі наказу, виданого начальником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим. Відсутні у справі також докази того, що позивач перед початком проведення перевірки був ознайомлений з наказом про її проведення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перевірку позивача 31.12.2009 року було проведено посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим з порушенням норм чинного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, у звязку з переведенням на податковий облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим позивачу було направлено лист від 25.11.2009 № 782/10/23-3 про зняття з обліку реєстраторів розрахункових операцій в Державній податковій інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим та необхідність проведення їх реєстрації в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем 04.11.2009 було проведено реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, що використовуються ним у господарській діяльності, за місцезнаходженням (95011, місто Сімферополь, вул. Севастопольська,20а) в Державній податковій інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що реєстрація РРО здійснюється на підставі письмової заяви субєкта господарської діяльності довільної форми. Примусове скасування реєстрації РРО здійснюється у таких випадках: по закінченні терміну служби, установленого в технічній документації на РРО; по закінченні визначених чинним законодавством термінів виведення з експлуатації РРО; у разі скасування державної реєстрації СГ, прийняття судом рішення про ліквідацію або банкрутство підприємства, на підставі документів про відсутність СГ за місцезнаходженням (місцем проживання) більше 3 місяців; при застосуванні РРО не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій; при виявленні невідповідності конструкції та (або) програмного забезпечення РРО модифікації, включеній до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій ( пункти 2.3, 2.12 Порядку реєстрація РРО).

Як вбачається з даних акту перевірки, у відповідача не було підстав для примусового скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо проведення перереєстрації реєстраторів розрахункових операторів у звязку з переведенням позивача до податкового обліку до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, оскільки ані Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а ні Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України в Автономній Республіці Крим від 01.12.2000 № 614, не передбачено такої підстави для проведення перереєстрації реєстратора розрахункових операцій як реорганізація податкової інспекції, в якій субєкт господарювання перебував на податковому обліку та взяття на облік в іншій податковій інспекції.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не були представлені належні докази, які б підтверджували правомірність висновків акту перевірки про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Більш того, відповідачем в акті перевірки було зазначено номер та дату проведення реєстрації у податковому органі реєстраторів розрахункових операцій, що використовуються позивачем у господарській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказів зняття з обліку реєстраторів розрахункових операцій "Мальва Т-В" заводський номер МТ100093, фіскальний номер 0109010880, "МальваТ-В" заводський номер МТ100102, фіскальний номер 0109010881, що використовуються позивачем у господарській діяльності, відповідачем надано не було.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в ході судового розгляду справи не було встановлено порушень з боку позивача порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а також те, що перевірку позивача було проведено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, без належних на те підстав, що є підставою вважати рішення про застосування до позивача штрафних санкцій від 08.02.2010 № 0000374102 таким, що прийняте відповідачем протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України “Про міжнародні договори України”).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1020,00грн. передбачає вилучення у Відкритого акціонерного товариства «АК "Кримавтотранс" грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно штрафні санкції, актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд першої інстанції повно зясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, тому підстав для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2010 у справі №2а-2550/10/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 28 лютого 2011 р.