Ухвала суду № 14629559, 22.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14783/09/8/0170

22.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

сторони не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 18.05.10 у справі № 2а-14783/09/8/0170

за позовом Приватного підприємства "Антарес К" (вул. Пролетарська, 30, кв.26, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98330)

до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим № 0003151502/0 від 12.12.2008 про визначення Приватному підприємству "Антарес К" податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 35610,00грн., в тому числі: 25318,00грн. основного платежу та 10292,00грн. штрафних санкцій. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від №0003151502/0 від 12.12.2008, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 35610,00грн., у тому числі: основний платіж 25318,00грн., штрафні санкції -10292,00грн.

Передумовою визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 35610,00грн. став акт № 2530/15-2/35168001 від 12.12.2008 невиїзної перевірки з питання повноти нарахування податку на додану вартість по декларації за липень, серпень 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2008 між Приватним підприємством "Антарес К" (Покупець) в особі директора Мішина С.М. та Приватним підприємством "Вінтал-2008" (Постачальник) в особі директора Бикова А.Г. був укладений договір купівлі-продажу № 70, відповідно до пункту 2.2 якого перелік наданого Постачальником товару, його найменування, кількість, комплектність та ціна містяться у накладних та податкових накладних, які є невідємною частиною даного договору.

Товар доставляється за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул.Козлова, 6, транспортні витрати сплачуються за рахунок постачальника (пункт 2.3 договору). Прийомка товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця по фактичній кількості (пункт 2.4 договору). Термін дії договору визначений з моменту його підписання (10.06.2008) до закінчення взаєморозрахунків (пункт 6.1 договору).

Перевіркою встановлено, що в результаті порушення контрагентом позивача -Приватним підприємством "Вінтал-2008" своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з Приватним підприємством "Антарес К" мають протиправний характер. Такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Відповідач дійшов висновку, що діяльність Приватного підприємства "Антарес К" була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань, внаслідок чого Приватним підприємством "Антарес К" до податкового кредиту неправомірно були включені суми податку на додану вартість по Приватному підприємству «Вінтал-2008»у липні 2008року у розмірі 1648,33грн. та серпні 2008року 23670,40грн., всього 25318,73грн.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як свідчать наявні в матеріалах справи накладні № 195 від 01.08.2008 та № 185 від 02.07.2008, позивачем було отримано від Постачальника (ПП «Вінтал-2008») металоконструкції на суму 142022,40грн. (вт ому числі податок на додану вартість - 23670,40грн.) та 9890,00грн. (в тому числі податок на додану вартість-1648,33грн.).

В свою чергу, ПП "Вінтал-2008" виписані податкові накладні № 195 від 01.08.2008 на суму 142022,40грн., в тому числі податок на додану вартість - 23670,40грн. та № 185 від 02.07.2008 на суму 9890,00грн., в тому числі податок на додану вартість- 1648,33грн. Вказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Слід зазначити, що в матеріалах справи містяться квитанції до прибуткових касових ордерів, якими підтверджується внесення позивачем до каси ПП "Вінтал-2008" грошових коштів за металоконструкції.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (стаття1, частина друга статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95№ 88 передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оформлення накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції. В розумінні бухгалтерського обліку вказані накладні є первинними документами, а тому вони безпідставно не були прийняті до уваги відповідачем по справі в якості доказів фактичного отримання та відвантаження товарів ПП «Антарес К».

Посилання заявника апеляційної скарги в обґрунтування безтоварності спірних операцій, на ненадання йому транспортних та супроводжувальних документів, як-то: актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреностей, а також на відсутність у позивача трудових ресурсів, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, відсутність умов для зберігання продукції (металоконструкцій та інше), відсутність власних транспортних засобів та основних засобів (виробничі, складські, торгові приміщення), судова колегія до уваги не приймає, оскільки жодних вимог до того, якими саме первинними документами, крім накладних, повинні підтверджуватися ті чи інші господарські операції, чинне законодавство не містить.

До того ж, відповідач не навів жодної норми закону, яка б визначала, що відсутність транспортних та супроводжувальних документів на товар, а також трудових ресурсів та умов для зберігання продукції, є безумовним доказом нікчемності правочину.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що покупцями придбаного позивачем у ПП «Вінтал-2008»товару (металоконструкцій) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінг», Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" та інші покупці, що підтверджується договором поставки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінг»№ 03/09-07 від 03.09.2007, договором між позивачем та Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" № 5-ОМТС від 10.01.2008, та копіями накладних та податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані обставини спростовують безтоварність спірних операцій. Підстав вважати вказану угоду № 70 від 10.06.2008 нікчемною суд не вбачає, а доказів визнання її недійсною у встановленому законом порядку суду відповідачем не надано.

Недоречними також визнає судова колегія доводи відповідача про те, що про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з Приватним підприємством «Вінтал-2008»свідчить те, що згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП «Вінтал-2008»декларації з податку на додану вартість були надані лише за березень, квітень, травень 2008року, а з червня 2008року декларації з податку на додану вартість платником не надавалися.

Відповідачем не враховано, що згідно пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, пунктом 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

У той же час, дані автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів первинним документом бухгалтерського чи податкового обліку позивача не являється.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Будь-яких доводів та доказів щодо обізнаності позивача зі станом податкового обліку ПП «Вінтал-2008»та виконання ним обовязку щодо сплати податку на додану вартість до бюджету та подачі податкової звітності відповідачем не наведено.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, як свідчать матеріали справи, висновки працівників контролюючого органу про не підтвердження понесених витрат первинними документами не відповідають дійсності і носять характер припущення, що не допускається відповідно до пункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005.

Навпаки, податковий кредит позивача за спірними операціями з ПП «Вінтал-2008»за період липень, серпень 2008року на суму 25318,00грн. підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість Приватним підприємством "Вінтал-2008"та були досліджені перевіряючими при перевірці.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити та виписані Приватним підприємством«Вінтал-2008»відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 з наступними змінами і доповненнями.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що підставами для застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 10292,00грн. відповідно до підпункту17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" стало донарахування відповідачем податку на додану вартість в розмірі 25318,00грн.

Проте, враховуючи, необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобовязання, нарахування штрафних санкцій судова колегія також визнає неправомірним.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині помилково вказано: "…що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 10292,00грн…" замість: "…що підставами для застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 10292,00грн…". Тим не менш цей недолік не впливає на законність прийнятої постанови в цій частині, а є підставою для розгляду питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 у справі № 2а-14783/09/8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 28 лютого 2011 р.