Ухвала суду № 14629557, 15.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4612/10/9/0170

15.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Лядової Т.Р. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

представник позивача, Приватне підприємство "Ю - ГОР"- Безруков Дмитро Володимирович, довіреність № 11/02 від 15.02.11

представник відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 11.06.10 у справі № 2а-4612/10/9/0170

за позовом Приватного підприємства "Ю - ГОР" (вул. Турецька, 12, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М.Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010 позов задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 31.03.2010 № 0005412303 про застосування штрафних санкцій в сумі 52030,00грн.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010 скасувати.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Ю-ГОР», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані на нормах чинного законодавства, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем пункту 12 статті 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в частині порушення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.

При апеляційному перегляді встановлено, що відповідачем на підставі плану-графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на березень 2009 року, направлення на перевірку № 510/23-3 від 11.03.2010відповідачем 16.03.2010 проведено перевірку дотримання субєктом господарювання Приватним підприємством «Ю-ГОР»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, господарської одиниці- магазину «Палас», розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, пр. Кірова, 78.

За результатами перевірки складено акт № 003486/0370/01/09/23/36071359 від 16.03.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вказаного акту перевірки, відповідач 31.03.2010 прийняв рішення №0005412303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 52030,00грн.

Повноваження відповідача по застосуванню фінансових санкцій за порушення у сфері розрахунків передбачені статтями 17, 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, в якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, актом перевірки встановлено факт реалізації позивачем товару на загальну суму 25000,00 грн. Однак, первинні документи, документи, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»(товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти закупки, товарні чеки та інші документи, що підтверджують право власності на даний товар) на момент перевірки за місцем реалізації товару відсутні, чим порушено встановлений законодавством порядок обліку товарних запасів на складах та/або місяцях реалізації.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим мала право на проведення перевірки Приватного підприємства «Ю-ГОР»щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій.

Згідно пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Слід зазначити, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що пунктом 8.2 статуту Приватного підприємства «Ю-ГОР» передбачено, що оперативний, бухгалтерський і статистичний облік та звітність підприємства ведуться за діючими в Україні нормами. Організація документообігу підприємства установлюється директором.

На підставі зазначеного, 01.10.2008 директором ПП «Ю-ГОР»видано наказ № 05-10 «Про організацію бухгалтерського та податкового обліку, складення фінансової та податкової звітності».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що директором Приватного підприємства «Ю-ГОР»встановлено певний порядок ведення бухгалтерського та податкового обліку підприємства на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інших норм законодавства, що регулюють питання ведення бухгалтерського та податкового обліку субєктами господарської діяльності. Всі необхідні документи, які підтверджують облік товарних запасів, були представлені під час проведення перевірки посадовим особам Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, а саме: обліково-сальдові відомості, звіт про рух товару, видаткові накладні на внутрішнє переміщення товару.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що бухгалтерський та податковий облік на підприємстві ведеться належним чином, у підприємства наявні всі необхідні документи, що підтверджують право власності на товар, спростовуються наданими у судовому засіданні позивачем: довіреностей на отримання матеріальних цінностей, товарних звітів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було представлено жодного іншого доводу, який би свідчив про правомірність прийнятого рішення.

Судова колегія вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 52030,00грн. згідно зі спірним рішенням є неправомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджені відповідачем, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України “Про міжнародні договори України”).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. Застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 52030,00грн. передбачає вилучення у Приватного підприємства «Ю-ГОР»грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно фінансові санкції. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання Приватного підприємства «Ю-ГОР»приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне рішення підлягає визнання протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції, відповідає обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, та не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010 у справі №2а-4612/10/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та в строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 21 лютого 2011 р.