Ухвала суду № 14629554, 15.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-19/6942-2008А/5002

15.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Лядової Т.Р. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

представник позивача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим- Бостаніді Зураб Олександрович, довіреність № 14/10/10-0 від 17.01.11

відповідач, Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Приватного підприємства "Аллона"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І. ) від 01.06.10 у справі № 2-19/6942-2008А

за позовом Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дзержинського, 7, Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)

до суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 АДРЕСА_1, 98223) Приватного підприємства "Аллона" (вул. Димитрова, 1, Світловодськ, Кіровоградська область, 27500) про стягнення 4535408,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2010 адміністративний позов Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим задоволено частково: стягнуто з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3в дохід держави 1010 741,23 грн. з урахуванням податку на додану вартість, як вартість продукції, отриманої за нікчемними правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, стягнуто з субєкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_3в дохід держави 1010 741,23 грн. з урахуванням податку на додану вартість, як суму коштів, які мають бути сплачені за нікчемними правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в Ленінському районі Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині не задоволених вимог, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині(частина перша статті 207 Господарського кодексу України).

Слід зазначити, що положення статей 207 та 208 Господарського кодексу застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно із частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що необхідною умовою для визнання договору недійсним відповідно до вказаної статті є невідповідність господарського зобовязання вимогам закону, вчинення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою. При цьому під наявністю умислу щодо настання відповідних наслідків за даною угодою слід розуміти, що сторони чи одна із сторін усвідомлювала чи повинна була усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, суперечність її інтересам держави і суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 17.02.2006 між позивачем та ПП «Аллона» був укладений договір поставки товару, відповідно до якого ПП «Аллона»- постачальник прийняло на себе зобовязання поставляти товар на користь позивача.

На підставі вказаного договору постачальник постачав товар позивачу, що не заперечувалося сторонами по справі.

З єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ПП «Аллона» (код ЄДРПОУ 33455242) було виключено 11.04.2007, що підтверджується довідкою державного реєстратора С.Ю.Сологуб.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на час здійснення оспорюваної угоди Приватне підприємство «Аллона» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідно до акту № 13 Світловодської ОДПІ від 06.03.2007 було анульовано реєстрацію ПП «Аллона»як платника податку на додану вартість на підставі Постанови Жовтневого районного суду міста Запоріжжя по справі № 2а-125/07.

Отже, анулювання свідоцтва про реєстрацію ПП «Аллона»як платника податку на додану вартість фактично відбулося 06.03.2007 і з цього моменту інформація була оприлюднена на відповідному сайті Державної податкової інспекції в Інтернеті.

Тобто починаючи з 06.03.2007 субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 повинен був дізнатися про зміни в оподаткуванні своїх операцій у відносинах з ПП «Аллона».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.04.2009 у справі № 2-19/5103-2007А, яка залишена без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2009, позовні вимоги були задоволені частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі № 0000261701/0 від 10.04.2008 на суму 571028 грн. основний платіж, та на суму 285514 грн. фінансові санкції; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі № 0000251701/0 від 10.04.2008 на суму 410691,62 грн.; в іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід зазначити, що в постанові від 07.04.2009 у справі № 2-19/5103-2007А Господарський суд Автономної Республіки Крим відмовив у задоволенні позовної заяви субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 у частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі № 0000261701/0 від 10.04.2008 на суму 277309,50 грн., та у задоволенні позовної заяви субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 у частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі № 0000251701/0 від 10.04.2008 на суму 101698,95 грн., тобто на суми, які утворилися після 06.03.2007.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача підлягає саме та сума, яка повинна була бути сплачена субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 на користь ПП «Аллона»за податковими накладним, які були виписані після 06.03.2007, а саме: № 20/03 від 20.03.2007 на суму з урахуванням податку на додану вартість -4875,62 грн., №05/04 від 05.04.2007 на суму з урахуванням податку на додану вартість 258333,36 грн., №10/04 від 10.04.2007 на суму з урахуванням податку на додану вартість 29392,73 грн., №15/05 від 15.05.2007на суму з урахуванням податку на додану вартість 338769,60 грн., №04/06 від 04.06.2007 на суму з урахуванням податку на додану вартість 379369,92 грн., всього 1010 741,23 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Виходячи з викладеного та аналізуючи правильність застосування судом першої інстанції норм права, що регулюють спірні правовідносини, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується із тим, з урахуванням положень статті 208 Господарського кодексу України вказана сума у розмірі 1010 741,23 грн. підлягає стягненню з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3як вартість продукції, отриманої за нікчемними правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та як сума коштів, які мають бути сплачені за нікчемними правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку і прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, воно не може бути скасовано чи змінено з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтею 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2010 у справі №2-19/6942-2008А залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 21 лютого 2011 р.