Ухвала суду № 14628214, 15.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р. Справа № 20369/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.

при секретарі судового засідання Янош М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об»єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року у справі за позовом приватного підприємства «Інтерекс» до Мукачівської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року приватне підприємство «Інтерекс» звернулося до суду з позовом до Мукачівської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2008 року № 0002592340/0 2822/2301/34570551/2950, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень 2008 року на суму 2309996,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що визначення бази оподаткування відповідачем зроблено не вірно, вважає, що вимоги п.4.1 та 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем тлумачаться неправильно, внаслідок чого винесено незаконне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає до скасування.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2009 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення, прийняте Мукачівською обєднаною державною податковою інспекцією 17.12.2008 року № 0002592340/0 2822/2301/34570551/2950 щодо зменшення приватному підприємству «Інтерекс» суми бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень 2008 року на суму 2309996,00 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що нарахування податкових зобовязань на імпортовані товари, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з митної вартості є безпідставними, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Мукачівська ОДПІ подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник Мукачівської ОДПІ в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було здійснено виїзну позапланову перевірку діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, за результатами якої встановлено, що останнім в порушення п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 2309996,00 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки 17.12.2008 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002592340/0 2822/2301/34570551/2950, яким на підставі п.п. «б», «в» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2309996,00 грн.

Згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року підприємством в розділі 1 «Податкові зобов'язання» задекларовано операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів в сумі 3073518,00 грн., сума податкового зобов'язання з ПДВ становить 614704,00 грн. Загальна сума податкових зобов'язань (рядок 9 декларації) становить 614704,00 грн. В зазначеній декларації підприємством задекларовано податковий кредит в сумі 1706157 грн. в тому числі ПДВ з вартості товарів (послуг), придбаних з податком на додану вартість на митній території України з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою 107848 грн.; ПДВ сплачений митним органам у розмірі 8425434 грн. Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, згідно з даною декларацією має від'ємне значення та складає 1091453 грн.

З податкової декларації по податку на додану вартість ПП « Інтерекс» за вересень 2008 року вбачається, що позивачем задекларовано залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду 4400118 грн. (рядок 24 декларації) та суму податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) 2336420 грн. різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2008 року має від'ємне значення і становить 1526864,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що протягом охоплюваного перевіркою періоду позивач здійснював діяльність з імпорту товарів на митну територію України, які в подальшому реалізовувались на внутрішньому ринку. При ввезенні товарів позивач належним чином сплатив до бюджету суми ПДВ, що були визначені відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» з митної вартості імпортованих товарів, що підтверджується відповідними ВМД.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

Пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому «звичайна ціна» встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов»язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов»язань за непрямими методами.

Згідно з положеннями наказу Державної митної служби від 09.07.1997 року «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування податком на додану вартість визначається виходячи з продажної вартості товару.

Колегія суддів вважає помилковою позицію податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки така позиція не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року у справі № 2а-128/09 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : О.Б. Заверуха

Судді : Д.М. Старунський

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

16.03.2011 року