Постанова № 14625815, 31.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.03.2011 р. справа №14/331

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі Клименко К.О.

від позивача:

Сидоренков В.К. –за дов. № 38 від 28.12.10 р.

від відповідача:

Андраханов В.І. –за дов. № 558 від 14.06.10 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат", м. Луганськ

на рішення господарського суду

Луганської області

від

10.01.2011 р.

у справі

№ 14/331 (суддя Лісовицький Є.А.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун", м. Луганськ

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат", м. Луганськ

про

стягнення 18935 грн. 67 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун", м. Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат", м. Луганськ про стягнення 18935 грн. 67 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.01.11 р. позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський гофротарний комбінат”, м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство безпеки “Тайфун”, м. Луганськ, борг у розмірі 12000 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 852 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 346 грн. 19 коп. та пеню у розмірі 1044 грн. 49 коп. В решті позову було відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат", м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, якими просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 10.01.11 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 14/331 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає частковій зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.09 року між сторонами було укладено договір №1/ВН, згідно умов якого позивач зобов’язався виконати роботи по постачанню та установці обладнання системи охоронного відео нагляду, а відповідач зобов»язався оплатити виконані роботи протягом 3 днів з моменту передачі товару замовнику, підписання відповідних видаткових накладних та підписання акту виконаних робіт.

Після оформлення договору, позивач в односторонньому порядку, у власному екземплярі, виправив реквізити договору, а саме: позивачем була виправлена дата укладення договору з 01.02.09 р. на 04.02.09 р. та до номеру договору –1-ВН дописано - /27, але це не призвело до зміни будь-яких умов договору.

Позивач умови договору виконав належним чином, сторони 23.06.09 року підписали акт здачі-приймання виконаних робіт на 97000 грн. 00 коп., але відповідач розрахунок в повному обсязі не здійснив, у зв»язку з чим борг відповідача перед позивачем склав суму у розмірі 12000 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 12000 грн. 00 коп., пені у розмірі 1250 грн. 30 коп., інфляційних у розмірі 5325 грн. 37 коп. та 3% річних у розмірі 360 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами виникли господарські правовідносини з виконання договору на виконання робіт від 01.02.09 року №1/ВН, який і виконувався сторонами.

Згідно п. 2.2 договору, відповідач зобов’язався оплачувати виконані роботи протягом 3 днів з дати підписання акту виконаних робіт в частині, що стосується саме виконання робіт.

З акту № ОУ-0001690 здачі-прийняття робіт від 23.06.09 р. вбачається, що позивач повністю виконав роботи, у сторін відсутні претензії та вартість виконаних робіт становить суму у розмірі 97000 грн. 00 коп.

Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 12000 грн. 00 коп., оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами по справі згідно норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України відсутність у нього боргу перед позивачем.

Як вбачається, позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 5325 грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 360 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 1250 грн. 30 коп.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши наданий позивачем розрахунок даного виду санкцій, дійшла висновку, що при здійсненні позивачем та судом першої інстанції розрахунків були допущені помилки, у зв»язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення інфляційні за період з 01.09.09 р. по 30.06.10 р. у розмірі 862 грн. 61 коп., як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних за період з 15.07.09 р. по 30.06.10 р. у розмірі 345 грн. 20 коп., як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 4462 грн. 76 коп. та 3% річних у розмірі 14 грн. 80 коп. слід відмовити в зв»язку з невірним розрахунком.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених договором, Замовник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожен день прострочки платежу.

Позивач, звертаючись до суду, також просив стягнути з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 1250 грн. 30 коп.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1044 грн. 49 коп. за період з 15.07.09 р. по 15.12.09 р. з огляду на наступне:

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до приписів ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З матеріалів справи вбачається, що умовами договору сторони передбачили строк виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання, а саме п. 2.2 договору обумовлено, що кінцевий розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів протягом 3 днів з дати підписання акту виконаних робіт. Таким чином, прострочка виконання відповідачем його договірного зобов»язання почалася з 27.06.09 р., враховуючи підписання сторонами акту в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, 23.06.09 року. Позивач звернувся до суду із позовом 19.10.10 р., тобто суд першої інстанції помилково визначив період нарахування пені з 15.07.09 р. по 15.12.09 р., враховуючи те, що позивач довідався про порушення свого права з наступного дня після настання строку виконання відповідачем його договірного зобов»язання. Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 411 грн. 12 коп. за період з 19.10.09 р. по 19.12.09 р. В іншій частині пені у розмірі 839 грн. 18 коп. слід відмовити через сплив спеціального строку позовної давності та в зв»язку з невірним розрахунком.

Судова колегія, оцінивши всі докази у справі у їх сукупності, дійшла висновку, що між сторонами було укладено саме договір №1/ВН від 01.02.09 р. Крім того, відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів того, що ним виконані його договірні зобов»язання за договором №1/ВН від 01.02.09 р. та доказів того, що між сторонами укладався договір № 27 від 04.02.09 р., помилкове посилання позивачем на який міститься в акті здачі-приймання робіт. Отже, доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2011 р. у справі № 14/331 частково ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, частково відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але у зв»язку з невірними розрахунками штрафних санкцій підлягає частковій зміні, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2011 р. у справі № 14/331 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2011 р. у справі № 14/331 –частково змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат", 91047, м. Луганськ, вул. Ровєнковська, б. 82 «А», ЗКПО 30642763 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун", 91055, м. Луганськ, вул. Поштова, 1 «Ч», ЗКПО 31441877 борг у розмірі 12000 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 862 грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 345 грн. 20 коп., пеню у розмірі 411 грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 136 грн. 18 коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 169 грн. 73 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун", м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат", м. Луганськ про стягнення інфляційних у розмірі 4462 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 14 грн. 80 коп. та пені у розмірі 839 грн. 18 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 10.01.2011 р. у справі № 14/331 –залишити без змін.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.