Постанова № 14625476, 24.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.03.2011 р. справа №32/45пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алєєвої І.В.

суддів: Величко Н.Л., Москальової І.В.

при секретарі: Кобзар М.В.

За участю представників

сторін:

від прокурора: не з'явились

від позивача: Цибін А.В. - за дов. від 21.03.2011р. б/н

Горячий Ю.В. - директор

від відповідача: не з'явились

від 3 особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:

Прокурора

на рішення господарського суду Донецької області:

від 07.12.2010р (підписане 09.12.2010р.) у справі №32/45пн (суддя: Склярук О.І.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ –2010” (правонаступник Акціонерного товариства закритого типу “САЯНИ”)

до відповідача: Горлівської міської Ради м.Горлівка

3 особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Комунальне підприємство “Горлівське міське бюро технічної інвентаризації”

про: визнання права власності на будинок виробничих приміщень (літ В-1) загальною площею 236,6 кв.м., будинок прохідної ( літ Б-1) загальною площею 14,6 кв.м., убиральню –сарай (літ З), розташовані за адресою: Донецька область, м.Горлівка, вул.Інтернаціональна, 30.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу “САЯНИ” м.Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Горлівської міської Ради, 3 особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство “Горлівське міське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на будинок виробничих приміщень ( літ В-1) загальною площею 236,6 кв.м., будинок прохідної ( літ Б-1) загальною площею 14,6 кв.м., убиральню – сарай ( літ З), розташовані за адресою: Донецька область, м.Горлівка, вул.Інтернаціональна,30.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.07.2010р. у справі №32/45пн позов Акціонерного товариства закритого типу "САЯНИ" задоволено в повному обсязі, визнано право власності за Акціонерним товариством закритого типу "САЯНИ" на будинок виробничих приміщень (літ. В-1) загальною площею 236,6кв.м., будинок прохідної (літ. Б-1) загальтною площею 14,6кв.м., убиральню –сарай (літ. 3), що розташовані за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 30.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2009р. у справі №32/45пн скасовано, а справу направлено до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2010р (підписаним 09.12.2010р.) у справі №32/45пн (суддя: Склярук О.І.) позов задоволений в повному обсязі, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮГ – 2010” (правонаступник Акціонерного товариства закритого типу “САЯНИ”) (м.Горлівка вул. Інтернаціональна , 30, код 20384050) право власності на будинок виробничих приміщень ( літ В-1) загальною площею 236,6 кв.м., будинок прохідної ( літ Б-1) загальною площею 14,6 кв.м., убиральню – сарай ( літ З), розташовані за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна,30.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.319, ст.320, ст.320, ст.321, ст.331, ст.376 Цивільного кодексу України; тим, що рішенням виконавчого комітету Горлівської міської Ради №957 від 15.09.2004 р. позивачу було надано дозвіл на будівництво складу будівельних матеріалів для обслуговування виробничої бази підприємства; тим, що Горлівським відділом територіального проектного інституту “Донбасгражданпроект” розроблено проект будівництва об’єкту, який було узгоджено з Горлівським міським управлінням земельних ресурсів, Управлінням містобудування і архітектури, Державною пожежною інспекцією, ВАТ “Донецькобленерго” та з суміжними землекористувачами; тим, що на підставі рішення Горлівської міської ради від 26.10.2007р. №V-23-22 21.12.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки; тим, що згідно технічного висновку Приватного підприємства “КАНОН” (ліцензія серія АВ №360674), об’єкт в цілому придатний до подальшої нормальної експлуатації, будівництво проводилося у відповідності з державними будівельними нормами та правилами; тим, що спірне майно було проінвентаризовано Комунальним підприємством “Горлівське міське бюро технічної інвентаризації”, про що свідчить технічний паспорт.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення також виходив з того, що на час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном; що сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб; що обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом; що на час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Прокурор з прийнятим рішенням господарського суду першої інстанції від 07.12.2010р (підписаним 09.12.2010р.) у справі №32/45пн не погодився та подав апеляційну скаргу з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. у справі №32/45пн задовольнив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для звернення з апеляційною скаргою прокурора на рішення господарського суду першої інстанції від 07.12.2010р (підписане 09.12.2010р.) у справі №32/45пн.

Заявник в обгрунтування вимог про скасування посилається на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення зроблені невірні висновки щодо можливості в спірних правовідносинах визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомості на підставі ст.376 ЦК України; на те, що зведені самочинні будівлі для визнання права власності на них мають відповідати будівельним нормам та правилам; на те, що місцевим господарським судом не враховано, що відповідно до ст.30-1 Закону України “Про планування та забудову територій” закінчені будівництвом об’єкти приймаються в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; на те, що позивачем не надано доказів надання йому земельної ділянки саме під самовільно забудованими та реконструйованими об’єктами нерухомості.

Горлівська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу просила рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р (підписане 09.12.2010р.) у справі №32/45пн залишити без зміни та зазначила, що рішенням виконавчого комітету Горлівської міської Ради №957 від 15.09.2004 р. позивачу було надано дозвіл на будівництво складу будівельних матеріалів для обслуговування виробничої бази підприємства по вул.Інтернаціональній, 30 м.Горлівки; що самочинне будівництво будинку виробничих приміщень, прохідної та убиральні, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства на земельній ділянці по вул.Інтернаціональній, 30 м.Горлівки не призвело до порушення цільового призначення земельної ділянки; що нерухоме майно, яке було збудоване позивачем за відсутності відповідного дозволу та належним чином затвердженого проекту, не могло бути прийнято до експлуатації відповідно до вимог ст.30-1 Закону України “Про планування та забудову територій”, оскільки вважається самочинно збудованим. При цьому відповідач вважає, що господарським судом Донецької області позовні вимоги задоволені в повному обсязі обгрунтовано, право власності на нерухоме майно визнано судом за позивачем в порядку, передбаченому чинним законодавством без наявності обмежень чи порушень прав третіх осіб у відповідності з приписами ч.5 ст.376 ЦК України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮГ –2010” (правонаступник Акціонерного товариства закритого типу “САЯНИ”), у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що заявником в апеляційній скарзі не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави внаслідок визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані товариством приміщення; на те, що Горлівська міська рада підтримує позовні вимоги; на те, що доводи прокурора щодо існування певного порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки цей порядок регулює відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, які будувалися з дотриманням певної процедури –отриманням всіх необхідних дозвільних документів, розробкою і затвердженням проекту, але це не виключає наявність права позивача на звернення до суду з відповідним позовом.

В судове засідання апеляційної інстанції заявник апеляційної скарги та відповідач не з’явились, не скористались своїм процесуальним правом на участь у розгляді справи.

Судова колегія вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за наявними матеріалами. При цьому судовою колегією враховано, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. у справі №32/45пн явка сторін в судове засідання не визнавалась обов’язковою.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, вимоги апеляційної скарги, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

За матеріалами справи, 28.08.2003р. між Горлівською міською радою (“Орендодавець”) та Акціонерним товариством закритого типу “САЯНИ” (“Орендар”) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого Орендодавець на підставі рішення виконкому Горлівської міської ради від 20.08.2003р. №793 передав, а Орендар набув право на оренду земельної ділянки на 4 роки для обслуговування виробничої бази загальною площею 0,3035га, яка знаходиться за адресою: вул.Інтернаціональна, 30, Центрально-Міський район, м.Горлівка (див.розділ І договору від 28.08.2003р.).

15.09.2004р. рішенням виконавчого комітету Горлівської міської Ради №957 позивачу було надано дозвіл на будівництво складу будівельних матеріалів для обслуговування виробничої бази підприємства.

Рішенням від 26.10.2007р. №V/23-32 Горлівською міської ради затверджено проект землеустрію щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 0,3035 га, розташованої по вул. Інтернаціональна, 30 у м. Горлівка, строком на 10 років, для обслуговування виробничої бази, яка знаходиться за алресою: м.Горлівка, Центрально-Міський район, вул.Інтернаціональна, 30.

21.12.2007р. між Горлівсьою міською радою (“Орендодавець”) та Акціонерним товариством закритого типу “САЯНИ” (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮГ –2010”) (“Орендар”) укладено договір оренди землі, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове (10 років) платне користування земельну ділянку на підставі рішення Горлівської міської ради від 26.10.2007р. №V/23-32 загальною площею 0,3035га для обслуговування виробничої бази, яка знаходиться за алресою: м.Горлівка, Центрально-Міський район, вул.Інтернаціональна, 30 (див.п.1, п.15 договору оренди землі від 21.12.2007р., див.12арк.Іт.справи).

На підставі акту приймання-передачі від 25.12.2007р. Горлівською міською радою (“Орендодавець”) передано, а Акціонерним товариством закритого типу “САЯНИ” прийнято земельну ділянку, яка знаходиться за алресою: м.Горлівка, Центрально-Міський район, вул.Інтернаціональна, 30.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації” проведено технічну інвентаризацію об’єкту нерухомого майна та виготовлено новий технічний паспорт на виробничий будинок №30.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, Горлівським відділом територіального проектного інституту “Донбасгражданпроект” розроблено проект будівництва об’єкту, який було узгоджено з Горлівським міським управлінням земельних ресурсів, Управлінням містобудування і архітектури, Державною пожежною інспекцією, ВАТ “Донецькобленерго” та з суміжними землекористувачами.

Згідно технічного висновку Приватного підприємства “КАНОН” (чинна ліцензія серія АВ №360674 від 26.09.2007р., 82арк.Іт.справи) об’єкт в цілому придатний до подальшої нормальної експлуатації, будівництво проводилося у відповідності з державними будівельними нормами та правилами.

Частинами третьою та четвертою статті 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

За змістом частини п'ятої ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Позивач саме на підставі ч.5 ст.376 ЦК України реалізував своє право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом не встановлені особи, права яких могли б бути порушені внаслідок визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти. Заявник апеляційної скарги наявність таких осіб також не довів.

Місцевий господарський суд надав належну правову оцінку спірних правовідносин в контексті застосування ст.16 ЦК України, ч.5 ст.376 ЦК України, вірно врахував, що позивач мав право на звернення до суду за захистом права власності, оскільки порушується у тому числі і право щодо використання будівлі у господарській діяльності.

Господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що на час звернення до господарського суду першої інстанції позивач є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.12.2007р. (перед цим земельні відносини були врегульовані договором оренди земельної ділянки від 28.08.2003р.).

При цьому апеляційною інстанцією враховані доводи Горлівської міської ради, що самочинне будівництво будинку виробничих приміщень, прохідної та убиральні, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства на земельній ділянці по вул.Інтернаціональній, 30 м.Горлівки не призвело до порушення цільового призначення земельної ділянки, має місце позитивний технічний висновок уповноваженої організації щодо придатності до подальшої експлуатації спірного об’єкту.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

Згідно зі ст.321, ст.328 ЦК України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов’язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. з протоколами до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, якими підтверджено додержання позивачем цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, відсутністю порушення прав інших осіб в розумінні ч.5 ст.376 ЦК України.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обгрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і прийняв рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З огляду на вищезазначене, вимоги апеляційної скарги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р (підписане 09.12.2010р.) у справі №32/45пн відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає зміні чи скасуванню.

Результати апеляційного провадження у справі №32/45пн оголошені в судовому засіданні.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст.53, ст.811, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р (підписане 09.12.2010р.) у справі №32/45пн - залишити без зміни.

Апеляційну скаргу прокурора на рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2010р (підписане 09.12.2010р.) у справі №32/45пн - залишити без задоволення.

Головуючий: І.В. Алєєва

Судді: Н.Л. Величко

І.В. Москальова

Повний текст постанови складений 28.03.2011р.