Постанова № 14625323, 17.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.03.2011 р. справа №1/261

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі: Клименко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача :

не з»явився

від відповідача:

Блащук І.М. –за дов. № 1-3/3д-52 від 21.12.10 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

на рішення господарського суду

Луганської області

від

27.12.2010 р.

у справі

№ 1/261 (суддя Зюбанова Н.М.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія", м. Єнакієве Донецької області

до відповідача

Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

про

стягнення 345652 грн. 43 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія", м. Єнакієве Донецької області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області про стягнення 602530 грн. 17 коп.

Позивач до моменту прийняття рішення по справі надав до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог № 24/11-10 від 24.11.10 р., якою просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу за виконані роботи в сумі 273732 грн. 13 коп., 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 15712 грн. 88 коп., суму, нараховану у зв»язку з інфляційними втратами у розмірі 56208 грн. 42 коп., загальною сумою –345652 грн. 43 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.12.10 р. позов було задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області 273732 грн. 13 коп. боргу, 56207 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань та 15419 грн. 95 коп. 3% річних.

Відповідач, Державне підприємство "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 27.12.2010р. та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 02.02.11р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 24.01.11р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 24.01.11р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 1/261, та наданих представником відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скаргах доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. У процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог через недоведеність, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Об‘єднана вантажно-транспортна компанія'' та Державним підприємством "Ровенькиантрацит" за результатами тендерних торгів від 12.06.08 року було укладено договір підряду № 18-1669гп від 16.07.08 р., згідно умов якого позивач прийняв на себе зобов’язання виконати роботи на відособленому підрозділі ГЗФ "Вахрушевська" з видобутку, транспортування та відвантаження шламу, а відповідач зобов»язався передати документацію на ведення робіт та оплатити їх на протязі 30 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт, у відповідності до п. 5.3 укладеного договору.

За твердженням позивача, за період з 16.07.08 року він виконав роботи, а відповідач прийняв ці роботи без зауважень на загальну суму 1159695 грн. 60 коп., що підтверджено підписаними обома сторонами актами виконаних робіт за період з липня 2008 р. по грудень 2008 р.

Позивач вважаючи, що, оскільки відповідач здійснив оплату виконаних робіт лише частково в сумі 677630 грн. 14 коп. згідно банківської виписки від 10.03.09 р., звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача суми основного боргу за виконані роботи у розмірі 273732 грн. 13 коп., 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 15712 грн. 88 коп., суми, нараховану у зв»язку з інфляційними втратами у розмірі 56208 грн. 42 коп., загальною сумою –345652 грн. 43 коп. (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог № 24/11-10 від 24.11.10 р.). причому в заяві про зменшення позовних вимог позивач вказав, що несплаченими залишилися тільки виконані роботи за листопад та частково за грудень 2008 року без пояснень цього ствердження та обґрунтованого розрахунку позову з визначенням, які саме оплати відповідача вже після звернення з позовом до суду були зараховані позивачем в якості належного погашення боргу саме за договором, що визначений ним підставою позову.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно п. 5.2 та 5.3 договору підряду № 18-1669гп від 16.07.08 р., підрядник та замовник щомісячно складають та підписують двосторонній акт виконаних робіт, що є підставою для проведення розрахунків. Оплата здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Генпідрядника».

Позивачем за період з 16.07.08 року по грудень 2008 року були виконані роботи, а відповідачем були прийняті ці роботи без зауважень на загальну суму 1159695 грн. 60 коп., що підтверджено підписаними обома сторонами актами виконаних робіт:

- Акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р. на суму 53534 грн. 40 коп. Строк оплати сплинув 31.01.09 р.;

- Акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 р. на суму 268396 грн. 80 грн. Строк оплати сплинув 31.12.08 р.;

- Акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 р. на суму 289874 грн. 40 коп. Строк оплати сплинув 30.11.08 р.;

- Акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. на суму 235473 грн. 60 коп. Строк оплати сплинув 31.10.08 р.;

- Акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р. на суму 255471 грн. 60 коп. Строк оплати сплинув 30.09.08 р.;

- Акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 р. на суму 56944 грн. 80 коп. Строк оплати сплинув 31.08.08 р.

Позивач, звертаючись до суду, зазначає в позові, що відповідач частково оплатив виконані роботи в сумі 677630 грн. 14 коп. згідно банківської виписки від 10.03.09 р., у зв»язку з чим позивач вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить суму у розмірі 482065 грн. 46 коп.

Як вбачається, будь-які докази оплати відповідачем виконаних робіт саме в сумі 677630 грн. 14 коп. в матеріалах справи відсутні, і, як наслідок, відсутні докази того, що за відповідачем існує борг саме у розмірі 482065 грн. 46 коп., як було заявлено позивачем в позовній заяві.

14.10.10 року позивач надав до суду першої інстанції додаток № 1 до позовної заяви - розрахунок процентів, де ним розраховано 3% річних за три різних періоди, а саме: з 01.12.08 р. по 20.09.10 р. на суму боргу у розмірі 160134 грн. 26 коп., з 01.01.09 р. по 20.05.10 р. на суму боргу у розмірі 268396 грн. 80 коп. та з 01.02.09 р. по 20.05.10 р. на суму боргу у розмірі 53534 грн. 40 коп. Але, з наявних в матеріалах справи актів виконаних підрядних робіт вбачається, що з наведеним розрахунком співпадає лише сума боргу у розмірі 53534 грн. 40 коп. за актом виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р., тобто позивачем будь-яким чином не підтверджено наявність за відповідачем суми боргу у розмірі 160134 грн. 26 коп. за період з 01.12.08 р. по 20.09.10 р. та суму боргу у розмірі 268396 грн. 80 коп. за період з 01.01.09 р. по 20.05.10 р.

В процесі розгляду справи, після надання сторонами численних доказів по справі, які свідчать про наявність між сторонами довгострокових взаємовідносин, протягом яких у сторін виникали один перед одним борги за різними договорами, 02.12.10 року позивач надав до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу за виконані роботи у розмірі 273732 грн. 13 коп., 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 15712 грн. 88 коп. та суму, нараховану у зв»язку з інфляційними втратами у розмірі 56208 грн. 42 коп., вказавши при цьому у розрахунку 3% річних та інфляційних суму боргу у розмірі 268396 грн. 80 коп. за період з 01.01.09 р. по 30.11.10 р. та суму боргу у розмірі 5335 грн. 33 коп. за період з 01.02.09 р. по 30.11.10 р., не надавши будь-яких доказів в підтвердження саме таких сум боргу, що нібито існують у відповідача перед позивачем та не надавши будь-якого розрахунку саме на таку суму боргу та саме за такі періоди.

Також в матеріалах справи є наявною бухгалтерська довідка позивача, якою останній повідомив суд, що станом на 23.06.10 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія", м. Єнакієве Донецької області та Державним підприємством "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області укладеними та невиконаними є 37 договорів, у тому числі і договір підряду № 18-1669гп від 16.07.08 р., але без зазначення сум боргу та без встановлення, за яким саме договором і в якому розмірі у відповідача перед позивачем існує сума основного боргу.

27.12.10 р. позивач надав до суду першої інстанції пояснення до позовної заяви, в яких від руки дописано: «на день засідання суду несплаченими є акти за листопад, грудень 2008 року».

Як вбачається з цих актів, за грудень 2008 р. позивач виконав підрядні роботи на суму у розмірі 53534 грн. 40 коп. та за листопад 2008 р. позивач виконав підрядні роботи на суму у розмірі 268396 грн. 80 грн.

Отже, сума основного боргу 273732 грн. 13 коп. не співпадає з сумами, зазначеними в цих актах.

В матеріалах справи немає жодного обґрунтованого розрахунку суми позову, хоча позивач у заяві про зменшення позовних вимог зазначає, що такий розрахунок додається.

Наявні в матеріалах справи акти звірок розрахунків взагалі не підтверджують ані заявлену позивачем до стягнення суму боргу, зазначену у позові, ані суму боргу, зазначену у заяві про зменшення позовних вимог. Крім того, з актів звірок вбачається, що позивач та відповідач вказують зовсім різні суми боргу, які існують у бухгалтерському обліку підприємств.

Таким чином, судова колегія вважає, що жодна сума, вказана позивачем та відповідачем суду не доведена, у зв»язку з чим суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги позивача у повному обсязі, виходячи з остаточних уточнень позивача, дописаних від руки у судовому засіданні, на підставі чого господарський суд зробив висновок про доведеність позовних вимог саме в розмірі суми основного боргу 273732 грн. 13 коп.

Отже, суд першої інстанції помилково, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права України, що є підставою для скасування рішення відповідно до вимог ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем його позовних вимог в повному обсязі та необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 273732 грн. 13 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 56208 грн. 42 коп. та 3% річних у розмірі 15419 грн. 95 коп. в зв»язку з недоведеністю позивачем саме такої суми позову. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази перерахування відповідачем грошових коштів або прийняття позивачем проведеного відповідачем заліку взаємних однорідних вимог і на яку суму, тому з пояснень позивача, які суд першої інстанції визнав обґрунтованими, взагалі не вбачається, чому з суми виконаних робіт за грудень 2008 р. позивач звернувся за стягненням тільки 5335 грн. 33 коп., із загальної суми 53534 грн. 40 коп. Крім того, зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів перерахування відповідачем протягом спірного періоду грошових коштів, направлення ним заяви про зарахування однорідних вимог, неможливо встановити суми та періоди прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання перед позивачем. Ніяких клопотань від позивача про призначення експертизи для встановлення вірної суми боргу ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надходило. До того ж, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення в повному обсязі вимог позивача, задовольнив тільки 56207 грн. 42 коп. інфляційних, тоді як позивач просив суд стягнути з відповідача 56208 грн. 42 коп. В тексті рішення суд зазначив, що позивачем не надані пояснення та документи у підтвердження того, яким чином ним було проведено розподілення загальної суми боргу, але суд від позивача не витребував таких пояснень. Питання можливості конкурсного характеру сум, які були зазначені відповідачем у заяві про залік взаємних однорідних вимог не підтверджується матеріалами справи, оскільки вказані відповідачем договори, зокрема, договір № 19-1489дп від 19.08.09 р. був укладений після ухвали господарського суду Донецької області від 02.07.09 р. про порушення справи про банкрутство позивача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права України, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 27.12.2010 року у справі № 1/261 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 273732 грн. 13 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 56208 грн. 42 коп. та 3% річних у розмірі 15419 грн. 95 коп., у зв»язку з недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 27.12.2010 року у справі № 1/261 –задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 27.12.2010 року у справі № 1/261 –скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія", м. Єнакієве Донецької області до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області про стягнення 345652 грн. 43 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана вантажно-транспортна компанія", 86400, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Марата, 1, ЗКПО 32287238 на користь Державного підприємства "Ровенькиантрацит", 94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, ЗКПО 32320704 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 1728 грн. 26 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3–відповідачу;

4 - ДАГС;

5 –ГС Луг. обл.;

Ложка Н.Л.