Рішення № 14625131, 24.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

24 березня 2011 року

справа № 5020-2/241

За позовом: Державного підприємства „Дельта-лоцман”

(вулиця Лягіна, 27, місто Миколаїв, 54001)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Конкордія-Юг”

(вул. Адм. Октябрьського, 15/2, місто Севастополь, 99011)

про стягнення у розмірі 3359,76 доларів США,

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

позивача –не з’явився,

відповідача –не з’явився.

Суть спору:

Державне підприємство „Дельта-лоцман” звернулось у господарський суд міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Конкордія-Юг” про стягнення у розмірі 1388,83 доларів США, з яких 955,18 доларів США –заборгованість за наданні послуги служби регулювання руху суден, пеня –366,79 доларів США, штраф –66,86 доларів США.

Позивач з посиланням на статтю 193 Господарського кодексу України, статті 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, статті 84, 106, 115 Кодексу торговельного мореплавства обґрунтовує свої позовні вимоги невиконанням Відповідачем договору №2/П-09 від 01.01.2009.

У процесі розгляду справи Позивач збільшив позовні вимоги, просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 3359,76 доларів США, з яких: 2796,28 доларів США –заборгованість за наданні послуги служби регулювання руху суден, пеня –432,18 доларів США, штраф –131,30 доларів США /том 1 арк.с.74-76/.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

Відповідач 08.02.2011 у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав заперечення на позов, згідно з якими просить у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рахунки позивачем виставлялися та надсилалися не своєчасно, крім того, відповідно до умов договору, позивач повинен був виставляти рахунки на попередню сплату. Також Відповідач вказує на невиконання позивачем статті 9 угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Грецької Республіки про торговельне судноплавство, ратифікованим Законом України 10 січня 2002 року N 2931-II, стосовно застосування знижки на портові і лоцманські збори при виставленні рахунків, вважає що збір за послуги служби регулювання руху суден відноситься до портових зборів /том 1 арк.с.101-102/.

08.02.2011 у судовому засіданні у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 16.02.2011.

16.02.2011 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.02.2011.

У судовому засіданні 09.03.2011 Відповідач надав розрахунок збору служби регулювання руху суден на зовнішньому рейді порту Севастополя з урахуванням застосування знижки на портові і лоцманські збори, передбаченої статтею 9 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Грецької Республіки про торговельне судноплавство, ратифікованої Законом України від 10 січня 2002 року N 2931-II /том 2 арк.с.18-19/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 Між Державним підприємством "Дельта-лоцман" (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Конкордія-Юг” (Агент) укладений договір №2/П-09 (далі –Договір), який відповідно до пункту 8.1 діє до 31 грудня 2010 року /том1 арк.с.11-17/.

Предметом даного договору відповідно до пункту 1.1 є надання Підприємством за заявками Агента послуг з лінійного і портового лоцманського проведення, послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, та послуг служби регулювання руху суден (далі –СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден, також надання інформаційних послуг судну при проходженні судном глибоководного судового ходу. При цьому споживачем послуг лоцманської служби є судновласник (у розумінні статті 20 Кодексу торгового мореплавства України).

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що Агент зобов’язується своєчасно подавати на адресу підприємства заявки на лоцманське обслуговування, надання послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, руху суден, надання інформаційної послуги судну при проходженні судном глибоководного судового ходу та послуг служби регулювання руху суден (далі –СРРС).

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору Підприємство зобов’язується надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами. Порядок стягнення і розмір зборів та плати, згідно з пунктом 4.1 Договору, визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата.

Пунктом 2.2.3 Договору Відповідач зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату відповідно до умов договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - в національній валюті України, вказуючи в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Згідно пунктів 4.2.1 - 4.2.2 Договору до подання Заявки Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ, послуг, що мають бути надані Підприємством на підставі цієї Заявки, остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі п’яти банківських днів з дати отримання рахунку.

У разі порушення взятих на себе зобов’язань Агент за вимогою Підприємства несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (пункт 5.3 Договору).

У період з травня 2010 року по грудень 2010 року на підставі заявок Відповідача позивач надавав послуги служби регулювання руху суден 9-ти іноземним суднам, агентом яких є відповідач: ALIA, яке ходить під прапором Ліберія, KING EDWARD (Маршальські острови), TORM MADISON (Данія), GRIGORIY BUGROV (Росія), FAOUET (Люксембург), SEAPROMISE (Мальта), FABRIZIA D AMATO (Італія), THEODOROS I.V. (Греція), SEACROWN (Греція).

Факт надання Позивачем послуг Відповідачем не заперечується і підтверджується квитанціями про виконані послуги служби регулювання руху суден, в яких зазначено лоцмана, який здійснював проводку судна, назву судна, порту заходу/призначення, дати та часу прибуття/вибуття, назву агента, під агентуванням якого знаходиться судно /том 1 арк.с.20, 24, 27, 29, 32, 34, 36, 39, 42, 82, 86/.

На виконання пункту 2.1.2 Договору Позивачем виставлені і надіслані поштою на адресу Відповідача рахунки на оплату наданих послуг на загальну суму 33 339,32 дол. США, у тому числі: №СФ-00701 від 06.05.2010 на суму 3547,75 доларів США (ALIA); №СФ-00684 від 09.05.2010 на суму 3357,26 доларів США (KING EDWARD); №СФ-00723 від 14.05.2010 на суму 3547,75 доларів США (TORM MADISON); №СФ-00724 від 15.05.2010 на суму 475,61 доларів США (GRIGORIY BUGROV); №СФ-01309 від 30.07.2010 на суму 1671,50 доларів США (FAOUET); №СФ-01310 від 01.08.2010 на суму 1671,50 доларів США (FAOUET); №СФ-01314 від 03.08.2010 на суму 3357,26 доларів США (SEAPROMISE); №СФ-01357 від 09.08.2010 на суму 3777,48 доларів США (FABRIZIA D AMATO); №СФ-01678 від 17.09.2010 на суму 4466,95 доларів США (THEODOROS I.V.); №СФ-02066 від 11.11.2010 на суму 3733,13 доларів США (SEACROW.); №СФ-02213 від 09.12.2010 на суму 3733,13 доларів США (SEACROW) /том 1 арк.с.19, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 41, 81, 85/.

Виставлені рахунки Відповідач оплатив частково на суму 30543,04 доларів США. Несплаченою залишилась сума 2796,28 доларів США по рахункам: №СФ-01678 від 17.09.2010 (THEODOROS I.V.); №СФ-02066 від 11.11.2010 (SEACROW.); №СФ-02213 від 09.12.2010 (SEACROW), тобто, по рахунках, виставлених за надання послуг служби регулювання руху суден суднам, які ходять під прапором Греції.

Позивачем на адресу Відповідача за вих. №7024 від 20.10.2010 та вих. №8995 від 23.12.2010 були направлені претензії /том 1 арк.с.47, 89/ про сплату заборгованості. Однак заборгованість сплачена не була.

Відповідачем також направлена претензія на адресу Позивача вих.№79 від 29.09.2010 та лист за вих.№77 від 18.10.2010, стосовно яких Відповідач вказує на необхідність приведення спірних рахунків до положень статті 9 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Грецької Республіки про торговельне судноплавство, ратифікованої Законом України 10 січня 2002 року N 2931-II, стосовно застосування передбаченої Угодою знижки на портові збори.

Зазначене стало причиною для звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 110 Кодексу торговельного мореплавства Україну районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден. Зона дії і порядок руху суден у зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту. Під радіолокаційним обслуговуванням мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання. Перелік послуг, що надаються конкретною службою регулювання руху суден, ступінь обов’язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування повідомляються в обов’язковій постанові начальника морського порту, лоціях і Повідомленнях мореплавцям.

Частиною першою статті 111 Кодексу торговельного мореплавства України, передбачено, що служба регулювання руху суден діє відповідно до Типового положення про службу регулювання руху суден, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Згідно з пунктом 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерством транспорту України від 28 травня 2001 року N 340, служби регулювання руху суден (надалі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Наказом Міністерства транспорту України від 15 квітня 2004 року N 312 „Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України” на державне підприємство "Дельта-лоцман" з 00 годин 00 хвилин 01.05.2004 покладено здійснення функцій з забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

Наказом Міністерства транспорту України від 5 вересня 2002 року N 626 затверджено Правила плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах м. Севастополя і на підходах до нього (далі –Правила). Пунктом 1.7 цих Правил передбачено, що Севастопольська регіональна служба регулювання руху суден (далі - РСРРС) державного підприємства "Дельта-лоцман" виконує закріплені за нею функції у районі, установленому цими Правилами. Взаємодія всіх суден і кораблів довжиною більше 30 метрів, а також суден, що буксирують об'єкти, із РСРРС є обов'язковою. З цих суден та кораблів стягується збір відповідно до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Мінтрансу України від 27.06.96 N 214. Збір стягується на підставі квитанцій і рахунків, завірених філією державного підприємства "Дельта-лоцман" у м. Севастополь.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Наказом Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року N 214 затвердженні збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, та передбачено, що збори та плата справляються у портах із суден закордонного плавання зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземним прапором, у тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання рухом суден.

Пунктом 28 цього наказу передбачено, що збір за послуги Служби регулювання руху суден (СРРС), що мають берегові радіолокаційні системи (БРЛС), справляється за нижченаведеними ставками за один кубометр об'єму суден груп А, Б, Д, Е (судна, що проходять ходові випробування), при кожному вході в порт, виході з порту, а також за кожний транзитний прохід каналом.

Пунктом 3 приміток цього розділу встановлено, що судна, що прямують до портів та причалів, розташованих у районі, на який поширюється дія Правил плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах м. Севастополя і на підходах до нього, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.09.2002 N 626, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18.10.2002 за N 834/7122 (із змінами), сплачують збір за послуги СРРС за ставками, установленими для порту Севастополь, а саме 0,0174 долару за куб.м. Збір за послуги СРРС справляється за фактично надану послугу, у випадках відсутності факту надання послуги (БРЛС не працює або послуга не надавалася) збір за послуги СРРС не справляється (ч. 4,5 п.4 Наказу).

З системного аналізу зазначених приписів суд дійшов висновку, що Позивач надає послуги РСРРС, які є обов’язковими для суден і кораблів довжиною більше 30 метрів, а їх оплата здійснюється на підставі квитанцій і рахунків підприємства “Дельта-лоцман”. При цьому, обов’язковим є як надання, так і замовлення таких послуг, і за це в обов’язковому порядку справляється збір.

Таким чином, правовідносини сторін по замовленню-наданню послуг СРРС для суден і кораблів довжиною більше 30 метрів не є результатом вільного волевиявлення сторін, а є законодавчо встановленим обов’язком, і оплата за послуги СРРС здійснюється не у порядку розрахунків між господарюючими суб’єктами, а справляється як збір.

Відповідно до трьох заявок щодо плавання суден у бухтах, на рейдах міста Севастополя та на підходах до нього, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю „Конкордія-Юг” державному підприємству "Дельта-лоцман" від 13.09.2010, 07.11.2010, 06.12.2010 /том1 арк.с.44, 84, 88/, Агент просив забезпечити проводку суден танкерів THEODOROS I.V., SEACROW, які ходять під прапором Греції.

Факт надання Позивачем послуг СРРС Відповідачем не заперечується і підтверджується квитанціями про виконані послуги №2259, №2278, №2810, №2836, №3050, №3064 /том1 арк.с.42, 82, 86/, в яких зазначено, у тому числі, назву судна, порту заходу/призначення, часу прибуття/вибуття, назву агента, під агентуванням якого знаходиться судно, та інше.

На виконання пункту 2.1.2 договору Відповідачу були виставлені відповідні рахунки №СФ-01678 від 17.09.2010 (THEODOROS I.V.) –4466,95 доларів США, №СФ-02066 від 11.11.2010 (SEACROW) –3733,13 доларів США, №СФ-02213 від 09.12.2010 (SEACROW) –3733,13 доларів США, отримання яких підтверджується повідомленнями про отримання відповідачем поштових відправлень /арк. с. 43, 83, 86/, і не заперечується останнім.

Однак вони були сплачені частково, заборгованість складає 2796,28 доларів США.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 9 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Грецької Республіки про торговельне судноплавство, ратифікованим Законом України 10 січня 2002 року N 2931-III (Далі - Угода), портові і лоцманські збори з танкерів з проміжними баластними танками або подвійним корпусом, що побудовані згідно з природоохоронними вимогами, зменшуватимуться шляхом зменшення загального тоннажу судна на місткість проміжних баластних танків або подвійного корпусу відповідно до Резолюції IMO (A 747 (18)), або шляхом застосування знижки, пропорційної співвідношенню місткості проміжних баластних танків або подвійного корпусу до загального тоннажу судна.

Статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України. Використання портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням.

Такий інший вид збору - збір за послуги СРРС, встановлений відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України, наказу Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року N 214, наказу Міністерства транспорту України від 5 вересня 2002 року N 626, який справляється із всіх суден і кораблів довжиною більше 30 метрів, а також суден, що буксирують об'єкти.

З урахуванням викладеного суд вважає обгрунтованим довід відповідача стосовно необхідності застосування положень статті 9 Угоди, а також наданий ним контррозрахунок, оскільки при визначенні розміру збору за послуги СРРС позивачем не були враховані положення цієї Угоди, що призвело до неправомірного нарахування відповідачу до сплати 2796,28 доларів США.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вищевказаного суд вважає позовні вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 2796,28 доларів США такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини другої 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі порушення взятих на себе зобов’язань Агент за вимогою Підприємства несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд з урахуванням викладеного встановив, що відповідач допустив прострочення оплати рахунку СФ-01678 від 17.09.2010, який відповідно до Угоди підлягав оплаті у сумі 3511,77 дол.США, на 4 дні, а саме оплачено 13.10.2010 замість 09.10.2010, і відповідно пеня за таке прострочення оплати становить 14,05 дол.США.

В іншій частині пені та в частині штрафу підстави для їх нарахування відсутні, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Конкордія-Юг” (99011, місто Севастополь, вулиця Адм. Октябрьського, 15/2, ідентифікаційний код 36197940, р/р 26007054801495 в СФ КБ Приватбанку МФО 324935) на користь Державного підприємства „Дельта-лоцман” (54001, місто Миколаїв, вулиця Лягіна, 27, ідентифікаційний код 25374003, р/р 26007001010084 вал.980 у філії ВАТ “Державний Експортно-Імпортний Банк України»у місті Миколаєві, МФО 326739) пеню у розмірі 14,05 доларів США (чотирнадцять доларів США 18 центів).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Конкордія-Юг” (99011, місто Севастополь, вулиця Адм. Октябрьського, 15/2, ідентифікаційний код 36197940, р/р 26007054801495 в СФ КБ Приватбанку МФО 324935) на користь Державного підприємства „Дельта-лоцман” (54001, місто Миколаїв, вулиця Лягіна, 27, ідентифікаційний код 25374003, р/р 26007001010084 вал.980, у філії ВАТ “Державний Експортно-Імпортний Банк України»у місті Миколаєві, МФО 326739) витрати по сплаті державного мита у розмірі 0,14 доларів США (14 центів).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Конкордія-Юг” (99011, місто Севастополь, вулиця Адм. Октябрьського, 15/2, ідентифікаційний код 36197940, р/р 26007060124489 в СФ КБ Приватбанку МФО 324935) на користь Державного підприємства „Дельта-лоцман” (54001, місто Миколаїв, вулиця Лягіна, 27, ідентифікаційний код 25374003, р/р 26007001010084 вал.840, у філії ВАТ “Державний Експортно-Імпортний Банк України»у місті Миколаєві, МФО 326739) витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 0,99 грн. (99 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 04.04.2011