Рішення № 14624514, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/914.03.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Теміртранс"

про стягнення боргу 25 500,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Слєпченко С.А.представник за довіреністю № 191/12/10 від 21.12.2010 року

від відповідача: Задорожнюк Р.І. представник за довіреністю № 17 від 01.02.2011 року.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Теміртранс" про стягнення 25500,00 грн. збитків понесених у звязку з виплатою страхового відшкодування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.03.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»(далі - страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю «Теміртранс»(далі - страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, як власника автомобіля «ДАФ ТЕ 95»д.н.з. НОМЕР_1 (поліс першого типу № ВС/ 5284285).

27.03.2009 року в м. Києві на перехресті набережне шосе - міст Метро відбулась ДТП за участю транспортного засобу Нісан д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу ДАФ ТЕ 95»д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Порушуючи ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником та його водієм не було вчасно повідомлено страховика про ДТП.

09.10.2008 року між закритим акціонерним товариством «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2809-1902, за яким страховик зобов'язувався сплатити страхове відшкодування на користь страхувальника, в разі пошкодження його (страхувальника) автомобіля «НІСАН»д.н.з. НОМЕР_2, в т.ч. внаслідок ДТП.

Розмір матеріальних збитків, завданих ОСОБА_1, згідно зі звіту № 94704 про оцінку автомобіля «НІСАН»д.н.з. НОМЕР_2 від 27.04.2009 року склав 42 687,26 грн.

Виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником закрите акціонерне товариство «СК «Українська страхова група»виплатило страхове відшкодування у розмірі 43 925,18 грн.

Оскільки цивільно-правову відповідальність водія автомобіля «ДАФ ТЕ 95»д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2 застраховано у позивача (Поліс № ВС/5284285), то закрите акціонерне товариство «СК «Українська страхова група»набуло право зворотної вимоги (регресу) до відкритого акціонерного «СТ «Гарантія», щодо стягнення збитків внаслідок виплати страхового відшкодування власнику автомобіля «НІСАН»д.н.з. НОМЕР_2 з моменту здійснення страхового відшкодування.

25.06.2009 року закрите акціонерне товариство «СК «Українська страхова група»направило на адресу відкритого акціонерного товариства «СТ «ГАРАНТІЯ» заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 3695 на суму 43925, 18 грн. Розглянувши дану заяву, відкритим акціонерним товариством «СТ «ГАРАНТІЯ»прийнято рішення про відшкодування шкоди завданої в наслідку ДТП в об'ємі передбаченому законом.

Таким чином на підставі вищевикладеного згідно з розрахунку сума страхового відшкодування становить 25500,00 грн.

На виконання умов договору страхування, відкрите акціонерне товариство «СТ «Гарантія»керуючись ст. 601 ЦК України, провело зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, у формі заяви з закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група».

В свою чергу закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група»із вказаними сумами погодилося, що підтверджується листом № 7034 від 25.02.2010 року.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного та керуючись положеннями ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відкрите акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс»збитків понесених у звязку з виплатою страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.01.2011 року порушено провадження у справі № 33/9, розгляд справи призначено на 25.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2011 року розгляд справи відкладено на 08.02.2011 року, у звязку із неявкою представника відповідача в судове засідання.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у звязку із задоволенням клопотання представників сторін, в судовому засіданні 08.02.2011 року було оголошено перерву до 22.02.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києві від 22.02.2011 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, а також відкладено розгляд справи на 14.03.2011 року, у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судове засідання 14.03.2011 року зявились представники позивача і відповідача та надали додаткові пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суду стягнути з відповідача 25500,00 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 255,00 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва № 3-1999/09 від 09.04.2009 року гр. ОСОБА_2., 27.03.2009 року о 21 год. 50 хв. в м. Києві на перехресті Набережне шосе-міст Метро, керуючи автомобілем «ДАФ ТЕ 95», д.н. НОМЕР_1, в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Нісан», д.н. НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень обох автомобілів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_2. визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.

Відповідно до договору № 28-2809-1902 від 09.10.2008 року добровільного страхування укладеного між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», застраховано майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу, а саме, автомобіля «Nissan TIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до звіту № 94704 від 27.04.2009 року про оцінку автомобіля «Nissan TIDA», держномер НОМЕР_2, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу складає 42687,26 грн.

Згідно страхових актів № 26454Т та № 26454Т/1, а також проведених розрахунків суми страхового відшкодування від 21.04.2009 року та від 19.05.2009 року розрахункова сума страхового відшкодування склала 43 925,18 грн.

На підставі заяви страхувальника, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 43925,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 32381 від 29.04.2009 року та № 3917 від 25.05.2009 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з постанови Печерського районного суду м. Києва № 3-1999/09 від 09.04.2009 року, ОСОБА_2. працює водієм товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс».

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до полісу ВС/5284285 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правову відповідальність товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс»застраховано відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія".

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» набуло право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного «ДАФ ТЕ 95», д.н. НОМЕР_1, застрахована відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/5284285, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відкрите акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія"

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

25.06.2009 року закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернувся до відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" з претензією № 3695 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 43925,18 грн.

На виконання умов договору страхування та у відповідь на претензію, відкрите акціонерне товариство «СТ «Гарантія»керуючись ст. 601 ЦК України провело зарахування зустрічних однорідних грошових вимог із закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група»відповідно до заяви № 236/10 від 16.02.2010 року.

Відповідно до листа № 7034 від 25.02.2010 року закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»прийняло зарахування зустрічних однорідних грошових вимог.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до пункту 38.1.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення норм підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не було вчасно повідомлено позивача про настання страхової події, що підтверджується страховим актом № 34-РВЦВ/10 від 16.02.2010 року та пояснювальним листом механіка товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс»від 18.02.2010 року.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 25500,00 грн. в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс»(02094, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, ідентифікаційний код 36274217) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, ідентифікаційний код 14229456) страхове відшкодування в розмірі 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 255 (двісті пятдесят пять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 23.03.2011 року