Рішення № 14624489, 18.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/9518.03.11

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс - Н"

про стягнення 60 142,96 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Єрашов А.Є. (дов. від 01.02.2011)

Від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 18.03.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс - Н" про стягнення заборгованості в розмірі 60142,96 грн. за невиконання грошового зобов’язання за договором про надання послуг по декларуванню товарів № 2009-22 від 15.01.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2011 порушено провадження у справі № 50/95 та її призначено до розгляду на 02.03.2011.

Представник відповідача в судове засідання 02.03.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання з’явився представник позивача та подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку з частковим погашення відповідачем заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2011, у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 18.03.2011.

В судове засідання 18.03.2011 з’явився представник позивача надав докази та дав додаткові пояснення по справі, а також надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, у зв’язку з частковим погашення відповідачем заборгованості, просив стягнути з останнього 48556,74 грн. основного боргу, 5467,54 грн. штрафу, 601,43 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в судове засідання повторно не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «КР Консалтинг»(далі –позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-Н»(далі –відповідач, замовник за договором) було укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів № 2009-22 (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору, замовник доручив, а виконавець зобов’язався за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі-товарів) замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Київській регіональній та Бориспільській митницях , а також надавати інші, пов'язані із зовніш ньоекономічною діяльністю замовника послуги та виконувати дії, пов'язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника в порядку , передбаче ному цим договором та чинним законодавством України.

Положеннями розділу 4 договору передбачені умови сплати митних платежів, а саме митні платежі (мито, митні збори, акцизний збір, ПДВ) мають бути сплачені заздалегідь, до початку митного оформлення, на відповідний рахунок митниці. По узгодженню обох сторін митні платежі (мито, митні збори, акцизний збір, ПДВ та ін.) можуть бути сплачені виконавцем з наступною компенсацією замовником та комісії передбаченої тарифом виконавця, згідно виставлених рахунків.

11.10.2010 року між замовником та виконавцем було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг по декларуванню товарів від 15.01.2009 року № 2009-22 (далі - додаткова угода), відповідно до умов якої змінено розділ 5 договору «Розрахунки і умови оплати послуг виконавця».

Відповідно до пункту 5.2. додаткової угоди, оплата послуг виконавця та компенсація митних платежів проводиться на підставі рахунка-фактури оформленого виконавцем по безготівковому розрахунку на умовах попередньої оплати, або післяплати (не пізніше 10-х банківських днів з дня виписки такого рахунку-фактури).

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю «КР Консалтинг»належним чином виконало свої зобов’язання за договором шляхом надання відповідачу послуг по декларуванню товару та проводило сплату митних платежів за товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-Н».

Відповідно до Декларації від 21.11.2010 № 100000016/2010/486441 виконавець задекларував товар та провів сплату митних платежів за замовника на загальну суму 40 339,59 грн., а також 25.11.2010 надав замовнику рахунок-фактуру № СФ-900 про сплату послуг за митне оформлення вантажу у розмірі 5 788,68 грн. та компенсацію проведених митних платежів у розмірі 40 339,59 грн.

Згідно Декларації від 01.12.2010 № 100000036/2010/196660 виконавець задекларував товар та провів сплату митних платежів за замовника на загальну суму 357,06 грн., а також 02.12.2010 надав замовнику рахунок-фактуру № СФ-913 з про сплату послуг за митне оформлення вантажу у розмірі 1 904,60 грн. та компенсацію проведених митних платежів 357,06 грн.

Відповідно до Декларації від 13.12.2010 № 100000016/2010/488621 виконавець задекларував товар та провів сплату митних платежів за замовника на загальну суму 39 877,53 грн., а також 14.12.2010 року надав замовнику рахунок-фактуру № СФ-939 про сплату послуг за митне оформлення вантажу у розмірі 6 417,55 грн. та компенсацію проведених митних платежів у розмірі 39 877,53 грн.

Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по оплаті наданих послуг, а саме ним було здійснено часткову оплату отриманих послуг в сумі 46128,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.

З метою досудового врегулювання спору 10.01.2011 на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 01/2011-2 з вимогою про термінову оплату існуючої заборгованості. Однак зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивача за договором про надання послуг по декларуванню товарів № 2009-22 від 15.01.2009 складає 48556,74 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф в розмірі 5467,54 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4. додаткової угоди, у випадку порушення замовником термінів оплати (п.5.2) він сплачує виконавцю штраф в розмірі 10 % від суми вказаної в рахунку-фактурі, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого (не вчасно сплаченого) платежу за кожний день такого прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 48556, 74 грн. суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 5467,54 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

В судовому засіданні позивач надав докази сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 6118,68 грн.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу і між ними у зв’язку з цим не залишилось неврегульованих питань, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6118,68 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Н» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний,1, кім. 354; код ЄДРПОУ 34576144) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КР Консалтинг»(02218, м. Київ, пр.-т Генерала Ватутіна, 4-Б, кв. 30; код ЄДРПОУ 35362160) заборгованість в розмірі 48556 (сорок вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 74 коп., штраф в розмірі 5 467 (п’ять тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 54 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 601 (шістсот одна) грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 23.03.2011