Рішення № 14624293, 18.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/2418.03.11 За позовом          Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"           в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до          Житлово - будівельного кооперативу "Радянський медик"

про          стягнення 56 232,44 грн.

За зустрічним

позовом          Житлово - будівельного кооперативу "Радянський медик"

До          Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

          в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

Про          стягнення 57 360,55 грн.,

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    Іваненко І.П. - представник (дов. № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010 р.)

Від відповідача:          Кіщук Т.В. –представник (дов. № 1Д-1/11 від 01.02.2011 р.)

          Громашевський В.Л. – керівник.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу "Радянський медик" заборгованості у розмірі 56 232,44 грн. (49 338,83 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 3 405,25 грн. збитків від інфляції, 1 193,03 грн. 3% річних, 2 295,33 грн. пені).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо оплати теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520733 від 15.05.99 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.11 р. порушено провадження у справі № 59/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.02.11 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.11 р. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив в задоволенні позову АЕК "Київенерго" відмовити в повному обсязі, посилаючись на відсутність заборгованості.

02.02.11 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача зустрічну позовну заяву до АЕК "Київенерго", 3-тя особа на стороні позивача: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 57 360,55 грн.

Суд ухвалою від 02.02.11 р. прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу "Радянський медик" до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 57 360,55 грн. та відклав розгляд справи на 02.03.11 р.

Представник відповідача за первісним позовом в призначене судове засідання 02.03.11 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 02.03.11 р. надав заперечення на зустрічний позов, відповідно до якого, просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову у повному обсязі з тих підстав, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Крім того. позивач за зустрічним позовом подає власний розрахунок зустрічних позовних вимог, відповідно до якого АК «Київенерго»зобов'язано повернути 57 360,55 грн.

Відповідач за зустрічним позовом не погоджується з даним розрахунком та вважає, що він є необгрунтованим, безпідставним та здійсненим без належного дослідження первинних платіжних документів.

Крім того сторонами 26.01.11 р. підписано Акт звіряння розрахунків за теплову енергію до договору №520733 від 15.05.99 р. за період з 01.10.09 р. по 01.12.10 р. Даним актом сторони погодили суми нарахувань, оплат та кінцеве сальдо.

Суд ухвалою від 02.03.11 р., у зв’язку з відсутністю представника відповідача за первісним позовом та неподанням витребуваних доказів, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 18.03.11 р.

В судовому засіданні 18.03.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.99 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" та Житлово - будівельного кооперативу "Радянський медик" було укладено договір № 520733 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 1.1 Договору сторони узгодили, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенргоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі –Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобов’язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов’язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

Відповідно до пункту 2 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 5 за адресою: вул. Товарна, буд. № 1, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу –доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що сплата за вказаними в пункті 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пункт 5.6. договору передбачає, що у випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку –від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по приладам обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється абоненту –пропорційно його договірним навантаженням.

Згідно п. 2.3.1 договору абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.10.09 р. по 01.12.10 р. позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії на загальну суму 75 113,60 грн., що засвідчується обліковими картками (копії яких долучені до матеріалів справи).

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлену теплову енергію, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем, як стверджує останній, виникла заборгованість в розмірі 49338,83 грн.

Однак, з наданих сторонами документів вбачається, що до порушення провадження у справі, крім зазначеної позивачем суми, відповідач в січні 2011 р. погасив основну суму заборгованості, що підтверджується актом звіряння розрахунків за теплову енергію між АК "Київенерго" та ЖБК "Радянський медик" станом на 26.01.11 р., наданого позивачем.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем подано зустрічний позов, який розглядається спільно з первісним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наступним.

15.05.99 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Житлово-будівельним кооперативу «Радянський медик»укладено договір № 520733 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.2.2.1 відповідач за зустрічним позовом зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону та гарячого водопостачання - протягом року.

Відповідно до п.2.1. вказаного договору при виконанні умов договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, а згідно п.2.2.З. договору обов'язок повідомляти позивача за зустрічним позовом про зміну тарифів покладені на відповідача за зустрічним позовом.

Натомість, відповідач за зустрічним позовом порушив зазначені зобов'язання, повідомляючи позивача про зміну тарифів на теплову енергію та застосовуючи їх при визначенні розміру щомісячних платежів, що не набрали чинності, тобто не можуть застосовуватись, оскільки не пройшли державної реєстрації.

Вказана обставина стала відома 28.07.10 р. членам Житлово-будівельного кооперативу «Радянський медик», які повідомили про це правління із посиланням на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.09 р. у справі за адміністративним позовом Кулі Віктора Івановича до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги та зобов'язання скасувати рішення, якою визнано дії Київської міської державної адміністрації при зміні тарифів на комунальні послуги з 01.12.06 р. такими, що порушують ст.6 п.п.1.6; ст.20 п.2; ст.30 п.п.3,4,5,7 ст.31 п.п.2,3; ст.32 п.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.07 р. № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію».

Відповідач за зустрічним позовом при визначенні розміру місячних платежів за договором з 15.05.99 р. також безпідставно застосовував підвищені тарифи, що затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.07 p., № 520 від 29.04.09 p., № 981 від 31.08.09 p., № 1192 від 15.10.09 p., № 33 від 30.11.99 p., але не зареєстровані у встановленому порядку у Київському міському управлінні юстиції.

Такий порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені місцеві державні адміністрації, визначено п. 3 Указу Президента України від 03.10.92 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади». Відповідно до нього вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Позивач за зустрічним позовом перевірив відповідність нарахувань, що виконані відповідачем за зустрічним позовом, розпорядженню КМДА № 1245 від 20.06.02 року «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення», що зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.02 р. за № 46/429, та яким встановлено тариф на теплову енергію у розмірі 54,42 грн. (без ПДВ), і виявив, що відповідач за зустрічним позовом безпідставно отримав грошові кошти у розмірі 57 360 грн.55 коп., які використав для власних потреб.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, а саме те, що за період з 01.10.09 р. по 01.12.10 р. позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії на загальну суму 75 113,60 грн., з яких частково було сплачено борг в сумі 25 774,77 грн., а також сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 49 338,83 грн. ще до порушення провадження у справі, суд в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 49 338,83 грн. відмовляє.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” просить суд також стягнути з відповідача 3 405,25 грн. збитків від інфляції, 1 193,03 грн. 3% річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 520733 від 15.05.99 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить –3 405,25 грн., 3% річних –1 193,03 грн.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача –3 405,25 грн. –збитки від інфляції та 1 193,03 грн. –3% річних, підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 2 295,33 грн. пені. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що Пунктом 3.5 додатку 4 до договору № 520733 від 15.05.99 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді передбачено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статі 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 49 338,83 грн., то з відповідача підлягає стягненню 2 295,33 грн. пені.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку що позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню частково.

В зв’язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 68,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно зустрічного позову, суд зазначає наступне:

Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку (опалення) та розрахунковим способом (ГВП) за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до п. 2.2.3 договору від 15.05.1999 № 520733 на постачання теплової енергії «Енергопостачальна організація»при зміні тарифів повідомляти «Абонента»у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.

Аналізуючи зміст вимог зустрічної позовної заяви суд приходить до висновку про невідповідність періоду стягнення, безпідставно отриманих грошових коштів відповідачем, та періодом стягнення заборгованості з ЖБК «Радянський медик».

Доказів набуття та збереження майна без достатньої правової підстави не надано, а навіть не здійснено на них посилання, що є порушенням вимог ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Слід також зазначити, що період за який заявлено стягнення у зустрічній позовній заяві виходить за межі позовної давності, оскільки відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальний строк позовної давності встановлюється у три роки, а саме - період заявлений у зустрічному позові з 01.01.07 р. по 01.12.10 р., а поданий до суду у лютому 2011 р., тобто період з якого позивач за зустрічним позовом має право вимоги повинен починатися з 01.02.08 р.

Доводи позивача за зустрічним позовом, що розпорядження КМДА про встановлення тарифів, які застосовує відповідач за зустрічним позовом при розрахунку вартості спожитої теплової енергії, не пройшли реєстрацію відповідно до Указу Президента “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”, а тому підлягає застосуванню тариф згідно зареєстрованого розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.02 р., не приймаються судом до уваги, так як розпорядження КМДА, яка є виконавчим органом Київської міської ради, відповідно до положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Така позиція суду підтверджується судовою практикою, а саме Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.11 р. № 21/13 та Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.02.08 р. у справі № 2а-192/2008 в яких зазначено, що відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Указу Президента України від 03.10.92 р. № 493/92 «про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»та Постанови КМУ від 28.12.92 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер»рішення органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) не підлягають державній реєстрації.

Доводи відповідача про незаконність застосування позивачем тарифів згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які скасовані рішеннями судів, також є безпідставним, так як відповідно до усних пояснень позивача, які підтверджуються Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.11 р. у справі № 2а-57/09 про скасування Постанов Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.09 р. в частині задоволення позовних вимог адміністративного позову Кулі В.І. до Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання актів про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві невідповідними законодавству.

Таким чином, спірні розпорядження були чинними протягом періоду за який позивач використовує тарифи встановлені вказаними розпорядженнями.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Житлово - будівельного кооперативу "Радянський медик" про стягнення 56 232,44 грн. задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу "Радянський медик" (01021, м. Київ, пров. Мар'яненка, 11/12, р/р 26000026433271 Печерське відділення КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012, код ЄДРПОУ 22886205) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, р/р № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЕДРПОУ 00131305) 3405 (три тисячі чотириста п’ять) грн. 25 коп. - збитків від інфляції, 1193 (одну тисячу сто дев’яносто три) грн. 03 коп. - 3% річних, 2 295 (дві тисячі двісті дев’яносто п’ять) грн. 33 коп. –пеню, 68 (шістдесят вісім) грн. 94 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

4.          В задоволенні зустрічного позову Житлово - будівельного кооперативу "Радянський медик" до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" про стягнення 57 360,55 грн. відмовити повністю.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                    Ю.В. Картавцева

          Дата складання

повного рішення : 21.03.11р.