Рішення № 14624170, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/614.03.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

Простягнення 9050, 00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Балдук А.О., дов. № 679-Ю від 22.12.2010 р.

Винокуров О.В., дов. № 610-Ю від 11.10.2010 р.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення суми завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 9050, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 власнику автомобіля Camry», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу «ЗІЛ 138А», державний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_2 та якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/4022192), а тому позивач вказує, що обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 04.01.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/6 та призначено її розгляд на 16.02.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.01.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 13.01.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

У звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 04.01.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 16.02.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 02.03.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.03.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.02.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 28.02.2011 р. ухвали від 16.02.2011 р.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвал суду від 04.01.2011 р. та від 16.02.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 02.03.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 14.03.2011 р., повторно зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву та направити у судове засідання уповноваженого представника.

У судовому засіданні 14.03.2011 р. представник позивача позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2009 р. на мосту ім. Патона у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «ЗІЛ 138А», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

ОСОБА_2 при зїзді з моста не врахував безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Про наведене свідчить довідка від 24.02.2009 р., видана Управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в м. Києві, та постанова Печерського районного суду м. Києва від 26.03.2009 року в адміністративній справі № 3-393-1/09, відповідно до якої ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн. на користь держави.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.03.2009року у адміністративній справі № 3-393-1/09, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»(страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 4.1.1. договору добровільного страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р. визначено, що страховим випадком, зокрема, є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої завдано шкоду автомобілю страхувальника.

На підставі поданої страховику заяви на виплату страхового відшкодування вих. № 565 від 11.02.2009 р. представником Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»02.03.2009 р. за присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було проведено огляд пошкодженого автомобіля марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 з метою визначення розміру збитків та складено акт огляду автомобіля. При цьому, в даному акті зазначено, що ОСОБА_2 відшкодував позивачу франшизу в розмірі 510, 00 грн.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1, замовив у Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, що діє на підставі сертифіката субєкта оціночної діяльності № 7424/08, виданого Фондом державного майна України 14.07.2008 р., проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу.

Відповідно до звіту ОСОБА_3 № 246 від 02.03.2009 р., складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1, становить 9560, 00 грн.

Підставою для виплати страхового відшкодування, у відповідності до пункту 5.2. договору добровільного страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р., є рахунок станції технічного обслуговування.

З метою здійснення відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 Субєктом підприємницької діяльності Фізичною особою ОСОБА_4 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-1611 від 02.03.2009 р. на суму 12909, 00 грн., Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 рахунок фактуру № 26/03-4 від 26.03.2009 р. на суму 4580, 00 грн., що загалом становить 17489, 00 грн.

Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»було складено звіт № 1389-70 з розрахунком суми страхового відшкодування. В даному звіті зазначено, що у відповідності до п. 10.14 договору добровільного страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р., яким передбачено, що страховик має право замість виплати страхового відшкодування по окремим деталям, які мають бути замінені, надати страхувальнику відповідні нові деталі такої ж якості, виключивши їх вартість з кошторису збитків, страховиком було виключено з рахунку ОСОБА_4 позиції 1,2 на суму 7929, 00 грн., у звязку з чим сума завданого автомобілю марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 збитку складає 9560, 00 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_2 було сплачено франшизу в розмірі 510, 00 грн., вартість суми страхового відшкодування становить 9050, 00 грн.

Згідно з пунктом 7.1.4. договору добровільного страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р., страховик зобовязаний протягом 5 робочих днів після складання страхового акту, якщо подія буде кваліфікована як «страховий випадок», здійснити виплату страхового відшкодування.

В пункті 10.7. договору добровільного страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р. зазначено, що при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку страховик складає кошторис збитків на підставі експертного висновку автотоварознавчої експертизи чи рахунку СТО. У випадку визначення розміру завданої шкоди на підставі рахунку СТО страховик має право перерахувати суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО.

31.03.2009 р. Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»було складено страховий акт № 2099-02 по договору страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р., в якому визначена сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, та становить 9050, 00 грн., з яких 4580, 00 грн. мають бути перераховані на рахунок СПД ФО ОСОБА_5 та 4470, 00 на рахунок СПД ФО ОСОБА_4

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р. виконало належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 4951 від 31.03.2009 р. суму в розмірі 4580, 00 грн. на рахунок СПД ФО ОСОБА_5 та платіжним дорученням № 4953 від 31.03.2009 р. суму в розмірі 4470, 00 грн. - на рахунок СПД ФО ОСОБА_4

Враховуючи те, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.03.2009 р. ОСОБА_2, який керував автомобілем «ЗІЛ 138А», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність власника транспортного засобу «ЗІЛ 138А», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 та якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВС/4022192.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р. було виплачено страхове відшкодування у розмірі 9050, 00 грн. ОСОБА_1 власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2, у звязку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 3202 від 28.07.2009 р. про відшкодування шкоди в розмірі 9050, 00 грн. (в порядку регресу), проте ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»дану регресну вимогу не задовольнило.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» суми заподіяних матеріальних збитків (в порядку регресу) у розмірі 9050, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність ОСОБА_2, зокрема до відповідача у даній справі - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, фактичні витрати позивача, що повязані з даним страховим випадком та підлягають відшкодуванню винною особою ОСОБА_2, цивільна відповідальність якого застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», складають 9050, 00 грн., що є сумою вартості матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Toyota Camry»державний номер НОМЕР_1.

Враховуючи те, що особою, відповідальною за завдані ОСОБА_1 власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 збитки є Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», в якому застрахована відповідальність ОСОБА_2, а Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 044444-02-10-01 від 03.12.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди було виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 9050, 00 грн., позов Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(вул. Жилянська, буд. 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»(вул. Постишева, буд. 60, м. Донецьк, Донецька обл., 83001, ідентифікаційний код 31650052) суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 9 050 (девять тисяч пятдесят) грн. 00 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.