Рішення № 14624165, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/714.03.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_1

Простягнення 5354, 80 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Балдук А.О., дов. № 679-Ю від 22.12.2010 р.

Від відповідача: Старков І.О., дов. № б/н від 01.07.2011 р.

Від третьої особи: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення 5354, 80 грн. матеріальної шкоди (в порядку регресу), завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власнику автомобіля yota Corolla», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу «КАМАЗ 53229-1041», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, яким керував водій ОСОБА_1 та якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/5714513), а тому позивач вказує, що обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 04.01.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/7 та призначено її розгляд на 16.02.2011 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, зобовязано учасників судового процесу надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не зявився, письмові пояснення по суті спору не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.01.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 19.01.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

У звязку з незявленням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням нею вимог ухвали суду від 04.01.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 16.02.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 02.03.2011 р., повторно зобовязано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надати суду пояснення по суті спору, а також направити у судове засідання уповноваженого представника.

Представник позивача у судовому засіданні 02.03.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду додаткові документи у справі та письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача повторно проти позову заперечив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не зявився, письмові пояснення по суті спору не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням нею вимог ухвал суду від 04.01.2011 р. та від 16.02.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 02.03.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 14.03.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 14.03.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повторно проти позову заперечив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не зявився, письмові пояснення по суті спору не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2009 р. на автодорозі Р-2253 км.+200 м. сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2, та автомобіля «КАМАЗ 53229-1041», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1.

ОСОБА_1 під час перестроювання не дав дорогу автомобілю «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку, по тій полосі, на яку мав намір перестроїтись, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Про наведене свідчить довідка від 28.04.2009 р., видана Управлінням державтоінспекції Луганської роти дорожньо-патрульної служби для обслуговування доріг державного значення м. Луганськ МВС України в Луганській області, та постанова Свердловського міського суду Луганської області від 22.05.2009 року в адміністративній справі № 3-1486-09, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 425, 00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Свердловського міського суду Луганської області від 22.05.2009 року в адміністративній справі № 3-1486-09, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»(страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 4.1.1. договору добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р. визначено, що страховим випадком, зокрема, є пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої завдано шкоду автомобілю страхувальника.

На підставі поданої страховику заяви на виплату страхового відшкодування від 28.04.2009 р. представником Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»27.04.2009 р. за присутності ОСОБА_2 було проведено огляд пошкодженого автомобіля марки «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1 з метою визначення розміру збитків та складено акт виїзду на місце події.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1, замовив у спеціаліста-автотоварознавця ПП «ОСОБА_4»проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу. Дослідження виконав судовий експерт Фадєєв С.Є., який має вищу технічну освіту за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне хазяйство»та кваліфікацію судового експерта за спеціальністю «Визначення вартості автомототранспорту, розміру збитку, що причинений власнику транспортного засобу»(свідоцтво № 1033 від 29.09.2006 р., видане Міністерством юстиції України).

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста-автотоварознавця Фадєєва С.Є. , складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1, становить 10127, 15 грн.

Підставою для виплати страхового відшкодування, у відповідності до пункту 5.2. договору добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р., є експертний висновок авто товарознавчої експертизи.

Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»було складено звіт № 8-06/40-07 з розрахунком суми страхового відшкодування. В даному звіті визначено, сума страхового відшкодування власнику автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1 дорівнює сумі збитку з урахуванням коефіцієнту пропорційності з відрахуванням франшизи, та становить 5354, 80 грн.

Згідно з пунктом 7.1.4. договору добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р., страховик зобовязаний протягом 5 робочих днів після складання страхового акту, якщо подія буде кваліфікована як «страховий випадок», здійснити виплату страхового відшкодування.

22.07.2009 р. Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»було складено страховий акт № 4738-02 по договору страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р., в якому визначена сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, та становить 5354, 80 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р. виконало належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 11158 від 22.07.2009 р. суму в розмірі 5354, 80 грн. на рахунок Кулікової Олександри Олексіївни.

Враховуючи те, що постановою Свердловського міського суду Луганської області від 22.05.2009 року в адміністративній справі № 3-1486-09 ОСОБА_1, який керував автомобілем «КАМАЗ 53229-1041», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність власника транспортного засобу «КАМАЗ 53229-1041», державний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_1 та якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВС/5714513.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р. було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5354, 80 грн. ОСОБА_2 власнику автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», у звязку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 5127 від 21.10.2009 р. про відшкодування шкоди в сумі 5354, 80 грн. (в порядку регресу), проте ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»відмовило в задоволенні даної регресної вимоги.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» суми заподіяних матеріальних збитків (в порядку регресу) у розмірі 5354, 80 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, зокрема до відповідача у даній справі - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

У відповідності до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/5714513), даний договір відноситься до 1 типу договору.

Пунктом 15.1. ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що договором І типу є договір, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Забезпеченим транспортним засобом у відповідності до полісу ВС/5714513 є «КАМАЗ 53229-1041», державний номер НОМЕР_2.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_1 не звертався із заявою до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»та не підтвердив документально право керування забезпеченим транспортним засобом - «КАМАЗ 53229-1041», державний номер НОМЕР_2 на законних підставах.

Проте, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що за наслідками вчинення адміністративного правопорушення на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 624664 від 27.04.2009 р., яким зафіксоване порушення водієм пункту 10.3 Правил дорожнього руху України. Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується постановою Свердловського міського суду Луганської області від 22.05.2009 р. в адміністративній справі № 3-1486-09, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 425, 00 грн.

Статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено розмір відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

При цьому, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що водій ОСОБА_1 не мав законних підстав керувати транспортним засобом «КАМАЗ 53229-1041», державний номер НОМЕР_2, є необґрунтованим, оскільки в такому випадку на нього було б складено протокол за статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили перевірки. Проте доказів цього відповідачем не надано.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, фактичні витрати позивача, що повязані з даним страховим випадком та підлягають відшкодуванню винною особою ОСОБА_1, який керував забезпеченим у відповідності до полісу ВС/5714513 транспортним засобом «КАМАЗ 53229-1041», державний номер НОМЕР_2 складають 5354, 80 грн., що є сумою вартості матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1.

Враховуючи те, що особою, відповідальною за завдані ОСОБА_2 власнику автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1 збитки є Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», в якому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну зокрема майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, а саме - «КАМАЗ 53229-1041», державний номер НОМЕР_2,будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, а Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 042894-02-13-01 від 25.11.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди було виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 5354, 80 грн., позов Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(вул. Жилянська, буд. 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»(вул. Постишева, буд. 60, м. Донецьк, Донецька обл., 83001, ідентифікаційний код 31650052) суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 5 354 (пять тисяч триста пятдесят чотири) грн. 80 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.