Рішення № 14624164, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/1214.03.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»

До1) Відкритого акціонерного товариства «АТП-1»

2) Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

Простягнення 21788, 45 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Бузінський А.В., дов. № б/н від 30.12.2010 р.

Карпов С.Б., дов. № б/н від 30.12.2010 р.

Від відповідачів: 1) Василенко А.С., дов. № б/н від 01.07.2011 р.

2) не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»до Відкритого акціонерного товариства «АТП-1» про стягнення 21788, 45 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 130359 серії АТК від 16.08.2007 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 власнику автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Винним у вчиненні вищезазначеного ДТП визнано ОСОБА_2, який керуючи автомобілем «КАМАЗ 53229», державний номер НОМЕР_3, порушив Правила дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1. З огляду на те, що ОСОБА_2 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ВАТ «АТП-1»та виконував свої трудові, службові обовязки, ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», керуючись ст. 1172 Цивільного кодексу України, у своїй позовній заяві звернулося з даним позовом до ВАТ «АТП-1».

Ухвалою суду від 04.01.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/12 та призначено її розгляд на 16.02.2011 року, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»у звязку з тим, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу «КАМАЗ 53229», державний номер АА071ВА, який належить ВАТ «АТП-1», була застрахована у ЗАТ «Європейський страховий альянс»у відповідності до полісу ВА № 2018282 від 15.11.2006 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 27.01.2011 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові повністю, та клопотання про заміну первісного неналежного відповідача ВАТ «АТП-1»належним відповідачем ЗАТ «Європейський страховий альянс», яке представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2011 р. підтримав.

Своє клопотання про заміну відповідача ВАТ «АТП-1»обґрунтувало тим, що сума заявлених позивачем позовних вимог у розмірі 21788, 45 грн. у відповідності до договору № 1006899 від 14.11.2006 р. та статті 9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинна бути компенсована позивачу саме Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс».

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд його відхилив з наступних підстав.

Пунктом 4.5. договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1006899 від 14.11.2006 р. встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, визначену договором.

В полісі обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 2018282 визначена сума франшизи , яка становить 510, 00 грн.

За таких обставин, Відкрите акціонерне товариство «АТП-1»несе відповідальністю перед позивачем у розмірі франшизи, а на решту грошових коштів позивач вправі висувати позовні вимоги до Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс».

Враховуючи вищенаведене, суд відхилив клопотання відповідача про заміну первісного відповідача ВАТ «АТП-1»належним відповідачем ЗАТ «Європейський страховий альянс». Проте визнає за необхідне залучити Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»до участі у даній справі іншим відповідачем у відповідності до частини 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

У звязку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 02.03.2011 р., представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи задовольнив.

З метою залучення до участі у даній справі іншого відповідача ухвалою суду від 16.02.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 02.03.2011 р., залучено до участі у даній справі відповідачем Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», строк вирішення спору продовжено до 16.03.2011 р.

У судовому засіданні 02.03.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду витребувані ухвалами від 04.01.2011 р. та від 16.02.2011 р. документи та уточнену позовну заяву, яка судом була прийнята, у відповідності до якої просить суд стягнути з ВАТ «АТП-1»510, 00 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування та з ЗАТ «Європейський страховий альянс»- 21278, 45 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства «АТП-1»пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача - Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.02.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем ухвали від 16.02.2011 р.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника відповідача - Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 16.02.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 02.03.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 14.03.2011 р.

У судовому засіданні 14.03.2011 р. представник позивача позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ВАТ «АТП-1»у судове засідання не зявився.

Через відділ діловодства Господарського сулу міста Києва 10.03.2011 р. від ВАТ «АТП-1»надійшов додатковий відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив про те, що він погоджується на заявлені позивачем вимоги в частині компенсації суми в розмірі 510, 00 грн., що є розміром франшизи, у звязку з чим 04.03.2011 р. ВАТ «АТП-1»платіжним дорученням № 410 перерахувало на розрахунковий рахунок ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»510, 00 грн.

Представник відповідача - Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»у призначене судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача - Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - ВАТ «АТП-1», Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2007 р. на бульварі Перова у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля «КАМАЗ 53229», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2.

ОСОБА_2 при зміні напрямку руху праворуч не зайняв відповідне крайнє праве положення на проїзній частині, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, чим порушив п. 10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху.

Про наведене свідчить довідка № 1704 від 07.10.2007 р., видана інспектором ДПС4 взводу 3 юатальону полку ДПС підпорядкованого ВДАІ з обслуговування Дніпровського р-ну м. Києва, та постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 22.11.2007 року в адміністративній справі № 3-21784/1/07, відповідно до якої ОСОБА_2. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що на час розгляду адміністративного матеріалу становив 17, 00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.11.2007року у адміністративній справі № 3-21784/1/07, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_2. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»(страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 130359 серії АТК від 16.08.2007 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 1.9.1. договору добровільного страхування транспортних засобів № 130359 серії АТК від 16.08.2007 р. визначено, що страховим випадком, зокрема, є пошкодження транспортного засобу.

08.10.2007 р. ОСОБА_1, власник автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, письмово повідомив Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», в якому застрахований зазначений транспортний засіб, про настання страхового випадку, та просив врегулювати дану претензію згідно з договором та умовами страхування шляхом виплати страхового відшкодування.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект», що діє на підставі сертифіката субєкта оціночної діяльності № 5284/06, виданого Фондом державного майна України 20.11.2006 р., виконання товарознавчого дослідження.

Відповідно до акту № 2816/11816, виконання якого було доручено ОСОБА_3 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_2 від 11.06.2011 р.), складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, та змін до неї від 08.12.2004 р., Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 та інших інформаційних джерел, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, становить 21788, 46 грн.

20.12.2007 р. ОСОБА_1 надав Приватному акціонерному товариству «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»заяву на виплату страхового відшкодування.

Позивачем було виконано розрахунок страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів № 130359 серії АТК від 16.08.2007 р., у відповідності до якого експерт управління витрат визначив, що розмір страхового відшкодування становить 21788, 45 грн., у звязку з чим Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»було складено страховий акт, в якому дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 07.10.2007 р., і в результаті якої було пошкоджено автомобіль страхувальника, визнано страховим випадком, і встановлено розмір виплати до відшкодування, який складає 21788, 45 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування транспортних засобів № 130359 серії АТК від 16.08.2007 р. виконало належним чином, на підставі розпорядження № 13162 від 25.12.2007 р. перерахувавши платіжним дорученням № 21080 від 25.12.2007 р. суму в розмірі 21788, 45 грн. на рахунок ТОВ «Алмаз-Олма», яким здійснювався ремонт автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1.

Враховуючи те, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.11.2007 р. ОСОБА_2, який керував автомобілем «КАМАЗ 53229», державний номер НОМЕР_3, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний пошкодженому автомобілю.

ОСОБА_2 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ВАТ «АТП-1»та виконував свої трудові, службові обовязки.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Між Відкритим акціонерним товариством «АТП-1»(страхувальник) та Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»(страховик) було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1006899 від 14.11.2006 р., предметом якого згідно з пунктом 2.1. є здійснення страховиком обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника за шкоду життю, здоровю та майну третіх осіб, заподіяну його наземними транспортними засобами (забезпеченими транспортними засобами).

Пунктом 2.2. даного договору передбачено, що застрахованою вважається цивільно-правова відповідальність водіїв, які перебувають із страхувальником у трудових правовідносинах та експлуатують зазначені транспортні засоби на законних підставах.

В п. 2.3. договору № 1006899 від 14.11.2006 р. зазначено, що страховик посвідчує укладання цього договору страховими полісами, що є формою договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та які оформлюються на кожний забезпечений транспортний засіб.

У відповідності до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2018282, страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за цим полісом, є ВАТ «АТП-1», забезпечений транспортний засіб - «КАМАЗ 53229», державний номер НОМЕР_3.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 130359 серії АТК від 16.08.2007 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування в розмірі 21788, 45 грн. ОСОБА_1 власнику автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Винним у вчиненні вищезазначеного ДТП визнано ОСОБА_2, який керуючи автомобілем «КАМАЗ 53229», державний номер НОМЕР_3, порушив Правила дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1. З огляду на те, що ОСОБА_2 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ВАТ «АТП-1»та виконував свої трудові, службові обовязки, ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», керуючись ст. 1172 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з ВАТ «АТП-1»510, 00 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування, що становить розмір франшизи, та з ЗАТ «Європейський страховий альянс»- 21278, 45 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування..

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність ВАТ «АТП-1», зокрема до відповідача у даній справі Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, фактичні витрати позивача, що повязані з даним страховим випадком та підлягають відшкодуванню винною особою ВАТ «АТП-1», цивільна відповідальність якого застрахована у Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», складають 21788, 45 грн., що є сумою вартості матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1.

При цьому в у полісі обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2018282 встановлено розмір франшизи, який становить 510, 00 грн. та які позивач просив стягнути з ВАТ «АТП-1».

Підпунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пункту 4.5. договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1006899 від 14.11.2006 р., страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, визначену договором. Франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Через відділ діловодства Господарського сулу міста Києва 10.032011 р. від ВАТ «АТП-1»надійшов додатковий відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив про те, що він погоджується на заявлені позивачем вимоги в частині компенсації суми в розмірі 510, 00 грн., що є розміром франшизи, у звязку з чим 04.03.2011 р. ВАТ «АТП-1»платіжним дорученням № 410 перерахувало на розрахунковий рахунок ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»510, 00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у даній справі частині стягнення з ВАТ «АТП-1»затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 510, 00 грн. (встановлений полісом № ВА/2018282 розмір франшизи) підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи те, що особою, відповідальною за завдані ОСОБА_1 власнику автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1 збитки, є Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», в якому застрахована відповідальність ВАТ «АТП-1», а Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 130359 серії АТК від 16.08.2007 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди було виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 21788, 45 грн., позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»в частині стягнення з ЗАТ «Європейський страховий альянс»21278, 45 грн. (21788, 45 грн. сума завданих збитків 510, 00 грн. франшизи) визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Провадження в частині стягнення з ВАТ «АТП-1»510, 00 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування припинити.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (вул. Басейна, буд. 7-в, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»(вул. Герцена, буд. 10, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24745673) 21 278 (двадцять одну тисячу двісті сімдесят вісім) грн. 45 коп. затрат по виплаті страхового відшкодування, 212 (двісті дванадцять) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АТП-1»(вул. Промислова, буд. 1, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код 03746384) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»(вул. Герцена, буд. 10, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24745673) 5 (пять) грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита та 5 (пять) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.