Рішення № 14623855, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/5714.03.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-В»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення боргу 300600,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Годинський П.Г. - представник за посвідченням № 38 від 14.03.2011 року;

від відповідача: Мороз А.Б.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-В»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу 300600,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.12.2008 року між сторонами було укладено договір лізингу відповідно до п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець передає належне йому на праві власності торгове, холодильне, вагове та касове обладнання (надалі іменується «майно») у виключне строкове і платне користування лізингоодержувачу, а останній приймає його з метою використання для: експлуатації за прямим функціональним призначенням для організації діяльності продовольчого магазину за адресою: АДРЕСА_1

Перелік та характеристика майна встановлена п. 1.2. договору.

Відповідно до п.1.3. договору сторони визначили, що загальна вартість майна складає 200400,00 грн.

На виконання п. 2.1. договору, 01.01.2009 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі обєкта лізингу.

Відповідно до п. 4.1. договору за користування майном протягом всього строку платного користування лізингоодержувач щомісяця вносить лізингодавцю лізингові платежі в розмірі 16700,00 грн. Таким чином, протягом 12 місяців платного користування майном (згідно пункту 2.2. договору) лізингоодержувач зобовязаний внести лізингодавцю загальну вартість майна, погоджену в пунктах 1.2., 1.3. договору в розмірі 200400,00 грн.

Відповідно до п.4.3. договору в разі прострочення лізингоодержувачем (незалежно від причин) строку внесення загальної вартості майна, що витікає з пунктів 1.3., 2.2., 4.1. договору та складає 12 місяців з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, термін платного користування майном для лізингоодержувача збільшується на період (у календарних місяцях) до повного внесення загальної вартості майна або до моменту повернення обєкту лізингу лізингодавцю без набуття лізингоодержувачем права власності на майно. Таким чином, у лізингоодержувача перед лізингодавцем додатково (понад строк, наведений у пункті 2.2. договору) виникає обовязок оплачувати щомісячні лізингові платежі в розмірі 16700,00 грн. включно по місяць повернення обєкту лізингу лізингодавцю без набуття лізингоодержувачем права власності на майно.

Згідно п.п. б) п. 6.2. договору лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі виплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 2.2. договору строк платного користування майном триває з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

На виконання п. 4.5. договору, 30.06.2010 року сторонами був підписаний акт повернення обєкту лізингу лізингодавцю без набуття лізингоодержувачем права власності на майно.

В порушення умов договору, відповідач не здійснював сплату лізингових платежів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

27.08.2010 року позивач направив відповідачеві лист за вих. № 27/08-1 та рахунок-фактуру № СП-0000048 від 27.08.2010 року з проханням оплатити заборгованість. Даний лист був отриманий відповідачем 28.08.2010 року, що підтверджується відміткою про отримання на листі, проте був залишений без відповіді та без задоволення.

30.06.2010 року сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків по договору лізингу від 22.12.2008 року, відповідно до якого заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Спектр-В»становить 300600,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті платежів за договором становить 300600,00 грн.

На підставі вище викладеного позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2011 року порушено провадження у справі № 33/57 і призначено до розгляду на 21.02.2011 року.

В судове засідання 21.02.2011 року представники сторін не зявилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/57 від 09.02.2011 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладав розгляд справи на 14.03.2011 року, у звязку із неявкою представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 14.03.2011 року представник відповідача зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/57 від 09.02.2011 року виконав, надав пояснення по справі, позовні вимоги визнав.

Представник позивача зявився, подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/57 від 09.02.2011 року, надав пояснення по справі, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором лізингу від 22.12.2008 року в сумі 300600,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3006,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

22.12.2008 року між сторонами було укладено договір лізингу відповідно до п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець передає належне йому на праві власності торгове, холодильне, вагове та касове обладнання (надалі іменується «майно») у виключно строкове і платне користування лізингоодержувачу, а останній приймає його з метою використання для: експлуатації за прямим функціональним призначенням для організації діяльності продовольчого магазину за адресою: АДРЕСА_1

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Перелік та характеристика майна встановлена п. 1.2. договору.

Відповідно до п.1.3. договору сторони визначили, що загальна вартість майна складає 200400,00 грн.

На виконання п. 2.1. договору, 01.01.2009 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі обєкта лізингу.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п.4.1. договору за користування майном протягом всього строку платного користування лізингоодержувач щомісяця вносить лізингодавцю лізингові платежі в розмірі 16700,00 грн. Таким чином, протягом 12 місяців платного користування майном (згідно пункту 2.2. договору) лізингоодержувач зобовязаний внести лізингодавцю загальну вартість майна, погоджену в пунктах 1.2., 1.3. договору в розмірі 200400,00 грн.

Відповідно до п.4.3. договору в разі прострочення лізингоодержувачем (незалежно від причин) строку внесення загальної вартості майна, що витікає з пунктів 1.3., 2.2., 4.1. договору та складає 12 місяців з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, термін платного користування майном для лізингоодержувача збільшується на період (у календарних місяцях) до повного внесення загальної вартості майна або до моменту повернення обєкту лізингу лізингодавцю без набуття лізингоодержувачем права власності на майно. Таким чином, у лізингоодержувача перед лізингодавцем додатково (понад строк, наведений у пункті 2.2. договору) виникає обовязок оплачувати щомісячні лізингові платежі в розмірі 16700,00 грн. включно по місяць повернення обєкту лізингу лізингодавцю без набуття лізингоодержувачем права власності на майно.

Згідно п. 2.2. договору строк платного користування майном триває з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Відповідно до п.3 ч.2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно п.п. б) п. 6.2. договору лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі виплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього договору.

На виконання п. 4.5. договору, 30.06.2010 року сторонами був підписаний акт повернення обєкту лізингу лізингодавцю без набуття лізингоодержувачем права власності на майно.

Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору, відповідач не здійснював сплату лізингових платежів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

27.08.2010 року позивач направив відповідачеві лист за вих. № 27/08-1 та рахунок-фактуру № СП-0000048 від 27.08.2010 року з проханням оплатити заборгованість. Даний лист був отриманий відповідачем 28.08.2010 року, що підтверджується відміткою про отримання на листі, проте був залишений без відповіді та без задоволення.

В процесі розгляду справи представник позивача та відповідач подали акти звірки взаємних розрахунків по договору лізингу від 22.12.2008 року станом на 14.03.2011 р., відповідно до якого заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Спектр-В»становить 300600,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті платежів за договором становить 300600,00 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів та будь-яких інших платежів за договором лізингу від 22.12.2008 року в сумі 300600,00 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; п/р НОМЕР_1 в КМФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ідентифікаційний код НОМЕР_2) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-В»(03113, м. Київ, вул. Лагерна, буд. 44, кв. 41; п/р 2600437301 в ПАТ «Енерегобанк», МФО 300272, код ЄДРПОУ 21501255) заборгованість в сумі 300600 (триста тисяч шістсот) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 006 (три тисячі шість) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 21.03.2011 року.