Рішення № 14623451, 11.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/2211.03.11 За позовом          Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"                     в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                    Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду

                    "Житло-Сервіс"

про                    стягнення 210 578,63 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача                    Іваненко І.П. - представник (дов. № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010 р.)

Від відповідача          Мотрончук Д.П. -представник (дов. № 110/905-3 від 05.01.2011 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" заборгованості у розмірі 210 578,63 грн. (188 251,45 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 17 386,25 грн. збитків від інфляції, 4 940,93 грн. 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо оплати теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560278 від 21.11.08р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.11 р. порушено провадження у справі № 59/22 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.02.11 р.

02.02.11 р. в судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву , в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач не виконував належним чином умови Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560278 від 21.11.08 р. стосовно обсягів поставленої теплової енергії.

Крім того, як вбачається з умов Договору, відповідач зобов’язаний забезпечити надходження сплати від мешканців за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а не самостійно здійснювати оплату теплової енергії. Відповідач вважає, що ним виконані ці зобов’язання, в підтвердження чого він посилається на укладений між ним та ГІОЦ КМДА договір № 637 від 01.05.01р.

У відзиві відповідач також посилається на те, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку позовних вимог, оскільки при розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію позивачем застосовані недійсні тарифи в зв’язку зі скасуванням відповідних розпоряджень КМДА.

02.02.11 р. у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви, у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів.

Представник позивача проти оголошення перерви в засіданні не заперечував.

Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

В зв’язку з наведеним в судовому засіданні 02.02.11 р. оголошено перерву до 23.02.11 р.

23.02.11 р. у судовому засіданні, відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 11.03.11 р. для надання додаткових доказів.

11.03.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в задоволені позову просив відмовити посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 11.03.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.08 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560278 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (Постачальник) зобов’язується постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору, а відповідач (Споживач) зобов’язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 2 до даного Договору.

Згідно з п. 1. додатку № 2 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими та затвердженими Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору, згідно п. 12 цього ж Додатку.

Відповідно до п. 3 Звертання –доручення до Договору, визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку.

У п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Відповідач оформлює і повертає позивачу протягом 2 днів з моменту одержання).

Відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов’язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2009 по 01.12.2010 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.12.2010 становить 188 251,45 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами та відомостями обліку теплової енергії, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 188 251,45 грн. - основного боргу, 17 386,25 грн. - інфляційних нарахувань, 4 940,93 грн. - трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 7560278 від 21.11.08 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги на підставі нижчевикладеного:

Доводи відповідача стосовно неналежного виконання позивачем умов Договору стосовно обсягів поставленої теплової енергії не відповідають дійсним умовам Договору, а саме: відповідно до додатку 1 до Договору сторонами встановлено обсяг споживання передбачені технічними характеристиками для певного будинку. Фактично обсяг поставленої продукції відповідачу позивач визначає з отриманих відомостей спожитої теплової енергії. Виходячи з наданих відомостей обліку поданих відповідачем позивач розраховує кількість спожитих Гкал та їх вартість, яку й зазначає у табуляграмах та платіжних вимогах-дорученнях.

Відповідачем на підтвердження своїх доводів не подано суду жодного акту складеного про неналежну температуру в квартирах мешканців, жодного листа-скарги про неякісне опалення житлового будинку.

Твердження відповідача про те, що він лише забезпечує сплату коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, а не саму їх сплату, в підтвердження чого посилається на пункт 10 додатку № 2 до договору № 7560278 від 21.11.08 року та договір № 637 від 01.05.01 року укладений між КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр” та КП з експлуатації та ремонту житлового фонду “ЖИТЛО-СЕРВІС”, за яким мало здійснюватися розщеплення та перерахування комунальних платежів населення на розрахункові рахунки підприємств-постачальників комунальних послуг, не є підставою для відмови у позові, пунктом 2.3.1. Договору передбачено обов’язок відповідача своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість спожитої теплової енергії відповідно до додатку № 2 до Договору.

Відповідно до п. 10 Додатку № 2 до Договору відповідач зобов’язаний забезпечити не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Таким чином, на відповідача покладено обов’язок вчинити дії, які б забезпечили надходження коштів від кінцевих споживачів до ГІОЦ КМДА (претензії, позови, роз’яснювальна робота, угоди про реструктуризацію боргу та інше), тобто відповідач на підтвердження вчинення дій покликаних забезпечити надходження коштів, повинен був надати суду докази вчинення таких дій, а не заявляти про відсутність будь-яких обов’язків.

Крім того, відповідно ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

В даному випадку передоручивши виконання обов’язку оплати за Договором на ГІОЦ КМДА, відповідач не змінив сторону у зобов’язанні та не позбувся зобов’язань визначених Договором на постачання теплової енергії, а отже має нести відповідальність передбачену законодавством та умовами Договору у разі неналежного виконання його умов.

Частиною 2 ст. 528 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Отже, якщо відповідач не зміг забезпечити виконання умов Договору в частині оплати, а саме не вчинив жодних дій, які б забезпечили надходження коштів на розрахунковий рахунок ГІОЦ від мешканців, а отже ГІОЦ не перерахував кошти за спожиту теплову енергію у необхідному обсязі, відповідальність за неналежне виконання зобов’язання повинен нести відповідач.

Доводи відповідача стосовно недійсності та нечинності тарифів на теплову енергію, які ґрунтуються на справах місцевих та адміністративних судів не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, які б підтверджували факт скасування чи факт оскарження в судах різних юрисдикцій та інстанцій розпоряджень КМДА, на які посилається позивач, відтак, посилання відповідача на ці обставини є ним недоведеними.

Доводи відповідача про незаконність застосування позивачем тарифів згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які скасовані рішеннями судів є безпідставним, так як постанови Шевченківського районного суду м. Києва про їх скасування з дати прийняття не набрали законної сили, а ті що набрали законної сили (змінені Київським Окружним Адміністративним Судом) не встановлюють дату їх скасування, тобто скасовують їх з дати набрання чинності постанови Київського Окружного Адміністративного суду.

Таким чином, спірні розпорядження були чинними протягом періоду за який позивач використовує тарифи встановлені вказаними розпорядженнями.

Крім того, відповідно до умов п. 1. додатку № 2 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору, згідно п. 12 цього ж Додатку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 188 251,45 грн. відповідач - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду           "Житло-Сервіс" у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” просить суд також стягнути з відповідача інфляційних збитків –17 386,25 грн., 3% річних –4 940,93 грн., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 7560278 від 21.11.08 р

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить –17 386,25 грн., 3% річних –4 940,93 грн.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 386,25 грн. –збитки від інфляції та 4 940,93 грн. –3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (01004, м. Київ, Крутий узвіз, буд. 3; ідентифікаційний код 31025659; р/р 260031050 у АБ "Полтава-Банк", МФО 322562; або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 26187764; р/р 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк " у м. Києві та Київській обл., МФО 322669) 188 251 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті п’ятдесят одну) грн. 45 коп. основного боргу, 17 386 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 25 коп. збитків від інфляції, 4 940 (чотири тисячі дев’ятсот сорок) грн. 93 коп. 3% річних, 2 105 (дві тисячі сто п’ять) грн. 79 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                    Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення : 17.03.11р.