Рішення № 14623450, 11.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/2311.03.11 За позовом          Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"                     в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                    Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишок"

про                    стягнення 111 254,56 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    Іваненко І.П. - представник (дов. № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010 р.)

Від відповідача:          Кравецька В.С. –керівник

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишок" заборгованості у розмірі 111 254,56 грн. (98 434,72 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 5 242,39 грн. збитків від інфляції, 1 639,77 грн. 3% річних, 5 937,68 грн. пені).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо оплати теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560316 від 17.09.03 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.11 р. порушено провадження у справі № 59/23 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.02.11 р.

В судовому засіданні 02.02.11 р. представник відповідача надав відзив до позовної заяви, відповідно до якого визнає суму основного боргу та зобов’язується погасити дану заборгованість, а також заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, у зв’язку з необхідністю надання додаткових документів.

Представник позивача проти оголошення перерви в засіданні не заперечував.

Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

В зв’язку з наведеним в судовому засіданні 02.02.11 р. оголошено перерву до 23.02.11 р.

22.02.11 р. відділом діловодства суду отримано клопотання представника відповідача № 10 від 21.02.11 р. про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечення в судове засідання 23.02.11 р. представника відповідача, а також надані платіжні доручення № 134 від 28.12.2010- 3000 грн., № 36 від 30.12.2010 - 14 000 грн., № 1 від 10.01.2011-5000 грн., № 9 від 14.01.2011 - 2000 грн., №12 від 17.01.2011 -3000 грн., № 15 від 25.01.2011- 6000 грн., №21 від 01.02.2011 - 5000 грн. та № 12 від 21.02.2011-12 000 грн., відповідно до яких відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості за позовною заявою в розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.02.11 р. клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та у зв’язку з відсутністю представника відповідача, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 11.03.11 р.

11.03.11 р. відділом діловодства суду отримано клопотання від представника відповідача про зменшення пені та розстрочення виконання рішення.

Дане клопотання представник відповідача обґрунтував наступним.

Відповідно до законодавства про житлово-комунальні послуги, відповідач отримає кошти в повному обсязі від мешканців будинку, який знаходиться на балансі ОСББ, за опалювальний період 2010-2011 років, лише у вересні 2011 року, хоча умовами договору з АЕК «Київенерго»передбачено інший порядок розрахунків.

Крім того кошти, які надходять на власний банківський рахунок ОСББ - це тільки грошові кошти, отримані від населення за надані житлово-комунальні послуги. Інших джерел доходу ОСББ«Затишок»не має, у свою чергу ОСББ докладає усіх можливих зусиль для стягнення заборгованості з мешканців будинків, у тому числі у судовому порядку.

Тим більш, за період з 28.12.2010 по 21.02.2011 ОСББ «Затишок»сплатило 50000 грн. в погашення заборгованості за даною судовою справою (платіжні доручення № 134 від 28.12.2010- 3000 грн., № 36 від 30.12.2010 - 14 000 грн., № 1 від 10.01.2011-5000 грн., № 9 від 14.01.2011 - 2000 грн., №12 від 17.01.2011 -3000 грн., № 15 від 25.01.2011- 6000 грн., №21 від 01.02.2011 - 5000 грн. та № 12 від 21.02.2011-12 000 грн.), а отже сума основного боргу станом на 10.03.2011 становить 48 434,72 грн.

А тому враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд, керуючись ч.2 ст.83 ГПК України, зменшити суму пені до 500 грн.

А також посилаючись на Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України»від 12.09.1996 № 02-5/333 просить суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частками, оскільки таке розстрочення існуючої заборгованості є єдиною реальною можливістю розрахуватися з позивачем.

Суд прийняв до розгляду дане клопотання.

Представник позивача у судовому засіданні 11.03.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення не заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.03.11 р. не заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення та не заперечував проти стягнення заборгованості, з урахуванням вже сплаченої суми основного боргу.

В судовому засіданні 11.03.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.03 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Затишок" був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560316 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (Постачальник) зобов’язується постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору, а відповідач (Споживач) зобов’язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 2 до даного Договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору та п. 5.1. Договору по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Згідно п. 2 Додатку 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов’язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.09 р. по 01.12.10 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.12.10 р. становить 98 434,72 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами та відомостями обліку теплової енергії, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 98 434,72 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 5 242,39 грн. збитків від інфляції, 1 639,77 грн. 3% річних, 5 937,68 грн. пені, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 7560316 від 17.09.03 р про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Представник відповідача не заперечував проти стягнення заборгованості з урахуванням сплаченого боргу.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 98 434,72 грн. відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишок" у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з платіжних доручень: № 134 від 28.12.10 р. –3000 грн., № 36 від 30.12.10 р. - 14 000 грн., № 1 від 10.01.11 р. - 5 000 грн., № 9 від 14.01.11 р. –2000 грн., № 12 від 17.01.11 р. –3 000 грн., № 15 від 25.01.11 р. – 6 000 грн., № 21 від 01.02.11р. –5 000 грн. та № 23 від 21.02.11 р. - 12 000 грн., відповідачем, після порушення провадження у даній справі № 37/588, була погашена сума боргу за теплову енергію, відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560316 від 17.09.03 р., у розмірі 50 000,00 грн., а тому провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

А тому, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 50000,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день вирішення спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в сумі 48 434,72 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, з урахуванням сплаченої суми заборгованості, підлягають задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” просить суд також стягнути з відповідача 5 242,39 грн. збитків від інфляції, 1 639,77 грн. 3% річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 7560316 від 17.09.03 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить –5 242,39 грн., 3% річних –1 639,77 грн.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача –5 242,39 грн. –збитки від інфляції та 1 639,77 грн. –3% річних, підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 5 937,68 грн. пені. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що Пунктом 3.5 додатку 4 до договору № 7560316 від 17.09.03 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді передбачено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статі 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. із змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідач звернувся з письмовим клопотанням про зменшення розміру пені, оскільки, сума основного боргу сплачена частково, а також в зв’язку з тяжким матеріальним становищем відповідача.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача, оскільки відповідачем визнано суму основного боргу і частково його погашено, надано письмові докази того, що відповідач не є прибутковою організацією, а борг, який виник у нього перед позивачем є боргом мешканців будинків, які є на його утриманні та обслуговуванні.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до 500, 00 грн. (8 % від заявленої позивачем суми пені).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку що позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню частково.

Стосовно клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. №02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що значна заборгованість відповідача у справі, наявність інфляційних процесів та те, що відповідач не є прибутковою організацією, а борг, який виник у нього перед позивачем є боргом мешканців будинків, які є на його утриманні та обслуговуванні., призводить до утруднення виконання рішення суду, а тому, враховуючи інтереси обох сторін у справі, з огляду на їх обов’язковість виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що стягнення суми боргу необхідно розстрочити шляхом стягнення суми боргу шістьма рівними платежами по 9 518,51 грн. щомісячно.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, ст. 121 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишок" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 8, р/р 26004266584600 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32488717) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, р/р зі спеціальним режимом використання № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 48434 (соток вісім тисяч чотириста триста чотири) грн. 72 коп. - основного боргу за спожиту теплову енергію.

3.          Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишок" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 8, р/р 26004266584600 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32488717) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, р/р № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЕДРПОУ 00131305) 5242 (п’ять тисяч двісті сорок дві) грн. 39 коп. - збитків від інфляції, 1639 (одна тисяча шістсот тридцять дев’ять) грн. 77 коп. - 3% річних, 500 (п’ятсот) грн.. 00 коп. - пеня, 1058 (одна тисяча п’ятдесят вісім) грн. 17 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Провадження в частині стягнення 50 000,00 грн. основного боргу припинити.

5.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.          Розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців рівними частками, а саме:

до 11.04.11 р. - 9 518,51 грн.;

до 11.05.11 р. –9 518,51 грн.;

до 11.06.11 р. 9 518,51 грн.;

до 11.07.11 р. –9 518,51 грн.;

до 11.08.11 р. –9 518,51 грн.;

до 11.09.11 р. –9 518,50 грн.

7.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

8.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Суддя                                                                                                    Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення : 17.03.11р.