Рішення № 14623448, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/60414.03.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства “Укрнафта”

До Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

Третя особа 1.          Компанія “Regal Petroleum Corporation Limited”

2.          Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

Провизнання договору укладеним

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаМануілова Я.Г —представник за довіреністю від 09.12.2010 р.

Від відповідача не з’явився

Від третьої особи-1 не з’явився

Від третьої особи-2Чеботарьова І.Г.- представник за довіреністю від 19.03.2010 р. 14.03.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” звернулося до суду з позовом до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про визнання укладеним договору зберігання природного газу № 657/10/ін. від 05.05.2010 р. в своїй редакції.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2010 р., яку призначено до розгляду на 04.02.2011 р., а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Компанію “Regal Petroleum Corporation Limited” як співвласника природного газу, щодо зберігання якого заявлено вимогу про визнання договору укладеним.

Ухвалою від 04.02.2011 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та відкладено розгляд справи на 18.02.2011 р.

Ухвалою від 18.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 28.02.2011 р. за клопотанням представника третьої особи-2.

28.02.2011 р. та 11.03.2011 р. в судових засіданнях оголошувалися перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на неправомірну відмову відповідача від укладення договору зберігання природного газу від 05.05.2010 р. строком дії до 15.04.2011 р. про умови зберігання і повернення переданого відповідачеві природного газу, видобутого позивачем за період травня 2006 –грудня 2007 років, січня-грудня 2008 року, січня-березня 2009 року, квітня-грудня 2009 року, січня-березня 2010 року, а також газу, що передаватиметься у період дії такого договору відповідачеві для зберігання, який буде видобутий позивачем та/ або прийнятий від третіх осіб.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву і письмових поясненнях, а також його представник в судових засіданнях заявлені вимоги заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем факту видобутку та передачі відповідачеві природного газу в обсягах, вказаних у проекті спірного договору, законодавче обмеження прав власника природного газу у зв’язку з нормою про формування ресурсу природного газу для задоволення потреб населення. За твердженнями відповідача, провадження у справі за заявленими позивачем вимогами підлягає припиненню через невірно обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів, а також неможливість винесення судового рішення про визнання договору укладеним.

Третя особа-1 уповноваженого представника до суду для участі у розгляді справи не направляла, письмових пояснень не подала.

28.02.2011 р. позивачем було подано суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/987 від 25.02.2011 р., з якого слідує, що на території Україні зареєстровано офіційне представництво третьої особи-1.

Третя особа-2 надала письмові пояснення по суті спору, що були підтримані її представником в судових засіданнях. Подані пояснення відповідають правовій позиції відповідача про те, що позов не підлягає задоволенню, а спір —вирішенню по суті та про необхідність закриття провадження у справі.

14.03.2011 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився. Зважаючи на те, що пояснення відповідача по суті спору та його заперечення заслуховувалися судом під час розгляду справи у попередніх засіданнях, приймаючи до уваги відсутність вимог відповідача про відкладення розгляду справи та його обізнаність з датою, часом і місцем судового засідання, розгляд по суті спору в даній справі було закінчено 14.03.2011 р. за відсутності в судовому засіданні представника Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

20.07.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” та Компанією “Regal Petroleum Corporation Limited” було укладено договір № 35-809/СД про спільну діяльність, не пов’язану із створенням юридичної особи та з метою отримання прибутків з видобування вуглеводнів на об’єктах робіт Свиридівського та Мехедівсько-Голотовщинського родовищ, управляючим якого визначено позивача в особі його структурної одиниці —Нафтогазовидобувне управління “Полтаванафтогаз”. За твердженнями позивача, в рамках діяльності за вказаним договором видобувається природний газ, який підлягає зберіганню в підземних сховищах газу.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (надалі —НКРЕ) від 13.01.2010 р. № 8 (надалі –Ліцензійні умови) зберіганням газу є вид господарської діяльності з надання послуг із закачування, зберігання та відбору газу замовникам, що проводиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за встановленими законодавством України правилами ціноутворення; підземне сховище газу –це технологічний комплекс, штучно створений у природній або штучній ємності надр, накопичувач газу і технологічно поєднані з ним споруди, які призначені для періодичного наповнення, зберігання і відбирання газу для постачання споживачам.

Згідно з ст. 4 Закону України “Про трубопровідний транспорт” зберігання вуглеводнів є одним із призначень трубопровідного транспорту, що належить до єдиної транспортної системи України.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про нафту і газ” транспортна послуга —це виробничі операції з приймання, переміщення, здавання, тимчасового зберігання і перевантаження нафти, газу та продуктів їх переробки.

Відповідно до ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

З наведеного слідує, що для зберігання природного газу обов’язковим є укладення договору з належним зберігачем, що має відповідну ліцензію.

Обов’язковість укладання відповідачем договорів зберігання природного газу зумовлюється також тим, що відповідно до розміщеного на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України переліку суб’єктів природних монополій (http://www.amc.gov.ua), Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” є суб’єктом природної монополії в товарній групі “транспортування природного газу магістральними газопроводами”.

Статтею 5 Закону України “Про природні монополії” визначено, що діяльність суб’єктів природних монополій у сфері зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами) регулюється нормами цього Закону.

Як зазначено в ст. 10 Закону України “Про природні монополії” одним із обов’язків суб’єктів природних монополій є дотримання умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.

Згідно з п. 3.3, п.п. 3.4.3 п. 3.4 Ліцензійних умов ліцензіат здійснює зберігання газу на договірних засадах і зобов’язаний забезпечувати рівні права щодо доступу до підземних сховищ газу для всіх замовників.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо його виконання є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом.

Таким чином, з огляду на те, що вимога забезпечення рівних прав доступу до підземних сховищ газу включає в себе забезпечення доступу до підземних сховищ газу як такого, обов’язковість укладання договору зберігання природного газу для відповідача з позивачем як споживачем його послуг зумовлюється законодавчими приписами, а саме як ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України, так і ч. 3 цієї ж статті. Тобто, позивач вправі передавати газ в газотранспортну систему та на зберігання в ПСГ, а відповідач зобов’язаний щорічно або на інший період укладати договори зберігання та приймати газ у газотранспортну систему та ПСГ та не може відмовляти споживачам у наданні цих послуг та оформленні актами обсягів газу, які фактично надійшли до газотранспортної системи та підземних сховищ газу.

Відповідно до даних уповноваженого державного органу —НКРЕ єдиним підприємством на материковій території України, яке має ліцензію на право провадження господарської діяльності зі зберігання природного газу в підземних сховищах газу, які знаходяться на його балансі, є Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (лист НКРЕ від 06.11.2007 р. № 6422/08/17-07 в матеріалах справи).

В ході розгляду справи відповідач жодним чином не спростував посилань позивача на те, що ліцензія на право провадження господарської діяльності зі зберігання природного газу в ПСГ в Україні наявна лише у Дочірньої компанії “Укртрансгаз”.

Зважаючи на законодавчо встановлену потребу укладення позивачем договорів зберігання природного газу з відповідачем 13.04.2007 р. між ними було укладено договір № 117-71/450/07/ін зберігання природного газу позивача.

Згідно з п. 2.2.вказаного договору при отриманні газу на зберігання в ПСГ (надалі підземні сховища газу) відповідач не набуває права власності на отриманий для зберігання газ.

Враховуючи зміни та доповнення, внесені додатковою угодою № 1 від 15.04.2007 р. до договору № 117-71/450/07/ін від 13.04.2007 р., строк зберігання газу позивача в ПСГ в сезонах зберігання 2006-2007 років та 2007-2008 років визначається з моменту закачування газу в ПСГ або передачі газу відповідачу (зберігачу) в ПСГ до завершення періоду відбору, але не пізніше 15.04.2008 р.

01.07.2008 р. позивачем та відповідачем укладено договір зберігання природного газу № 118-236, за умовами якого відповідач зобов’язався за плату протягом строку, встановленого цим договором зберігати в ПСГ природний газ, переданий йому позивачем і повернути поклажодавцеві (позивачеві) у схоронності рівну кількість газу зазначеної у договорі якості, а позивач зобов’язався внести плату за зберігання в установлені договором строки.

Відповідно до п. 2.6 зазначеного договору строк зберігання газу позивача в ПСГ в сезоні зберігання газу 2008-2009 років визначається з моменту початку закачування газу в ПСГ або передачі газу зберігачу в ПСГ до завершення періоду відбору, але не пізніше 15.04.2009 р.

Згідно з п. 9.1 договору від 01.07.2008 р. № 118-236 він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме: з 16.04.2008 р., і діє в частині зберігання газу до 15.04.2009 р., а в частині проведення розрахунків за надані зберігачем послуги –до повного виконання поклажодавцем (позивачем) своїх зобов’язань.

06.05.2010 р. Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” в особі відокремленого структурного підрозділу (філії) Нафтогазовидобувного управління “Полтавнафтогаз” як управляючий за договором № 35/809-СД про спільну діяльність від 20.07.2004 р., листом № юр/2060 від 05.05.2010 р. направило відповідачеві підписаний зі своєї сторони проект договору № 657/10/ін зберігання природного газу від 05.05.2010 р.

Даний лист та проект договору відповідач отримав 11.05.2010 р., що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач підписаний договір зберігання природного газу № 657/10/ін від 05.05.2010 р. не підписав, протокол розбіжностей не склав, відмови від договору позивачеві не надіслав.

За вказаних обставин, посилаючись на приписи ст. 187 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Відповідач не спростував факт ігнорування отриманого від позивача листа № юр/2060 від 05.05.2010 р. з проектом договору, обставин такого ігнорування суду не повідомив, але заперечував позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” через невірно обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів, а також через законодавчу заборону укладення договору на запропонованих позивачем умовах, зокрема, щодо обсягів газу, встановлену ст. 10 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу”.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин сторін, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову та вбачає наявність достатніх підстав для задоволення заявленого позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З аналізу договорів сторін від 13.04.2007 р. та 01.07.2008 р., а також проекту договору від 05.05.2010 р. слідує, що такі угоди за своєю правовою природою відносяться до договорів зберігання, загальними нормами регулювання яких є глава 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до глави 66 Цивільного кодексу України укладання договору зберігання вимагає узгодження наступних умов: предмет (обсяг товару, що передається на зберігання, із зазначенням номенклатури, асортименту), вартість послуг, строк дії договору.

В ході розгляду справи відповідач заперечень щодо таких істотних умов договору зберігання як ціна та строк його дії не навів.

Так, згідно з проектом договору від 05.05.2010 р. вартість послуг зберігача за зберігання природного газу позивачем пропонується визначати в установленому законодавством порядку, а саме: відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України “Про затвердження тарифу на послуги з зберігання природного газу у підземних сховищах газу для ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” від 11.05.2006 р. № 575.

У запропонованому проекті позивач просить визначити строк дії договору в частині зберігання газу —до 15.04.2011 р., в частині проведення розрахунків за надані послуги —до повного виконання позивачем своїх зобов’язань за даним договором.

Крім того, у проекті договору від 05.05.2010 р. вказується, що поклажодавець передає зберігачу газ на зберігання в обсязі 190280,167 тис. куб.м., а також інші обсяги газу, які поклажодавець планує видобути та передати зберігачу для зберігання в ПСГ протягом дії даного договору та/або прийняти від третіх осіб.

Відповідно до п.п. 2.1.1 та п.п. 2.1.2 проекту договору до обсягів в розмірі 190280, 167 тис. куб.м. відносяться 84174,697 тис. куб.м. природного газу, який видобутий у травні 2006 року, 106105,47 тис. куб.м. природного газу, який переданий в газотранспортну систему та який позивач планує передати на зберігання в ПСГ, з них: 55115,615 тис. куб.м. газу, який видобутий у січні –грудні 2008 року, 6719,162 тис. куб.м., який видобутий у січні –березні 2009 року, 32862,935 тис. куб. м., який видобутий у квітні –грудні 2009 року, 11407,758 тис. куб. м., який видобутий у січні –березні 2010 року.

Відповідач заперечує зазначені позивачем обсяги, вказані у п.п. 2.1.1 та п.п. 2.1.2 проекту договору з мотивів недоведеності факту видобутку і передачі, а також з огляду на те, що 244 млн. куб.м. природного газу, видобутого по спільній діяльності позивачем у 2006-2007 роках і який знаходився в ПСГ відповідача було відібрано Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” та реалізовано населенню у 1-му кварталі 2008 року.

З поданих суду доказів вбачається, що Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” було вирішено оформити акти відбору вже відібраного та реалізованого населенню для забезпечення його потреб у січні 2007 року та 1-му кварталі 2008 року видобутого в Україні природного газу, який знаходився у ПСГ відповідача як газ невизначеного власника (протокол засідання правління Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” від 26.04.2008 р. № 41 в матеріалах справи).

У протоколі № 41 від 26.04.2008 р. вказується, що

- відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України “Про затвердження прогнозованого балансу надходження та розподілу природного газу на 2008 рік” та “Про закупівлю природного газу, видобутого ВАТ “Укрнафта” у 2006-2007 роках” від 09.01.2008 р. № 57 та від 09.01.2008 р. № 58 газ, видобутий позивачем, включаючи газ спільної діяльності, що знаходився в ПСГ, підлягає продажу третій особі-2 для подальшого забезпечення потреб населення;

- частина природного газу, видобутого позивачем і не реалізованого протягом 2007 року, була закачана до ПСГ відповідача, але документально не оформлена і він рахується як газ невизначеного власника;

- третя особа-2 неодноразово направляла позивачу договори купівлі-продажу природного газу власного видобутку, але з боку останнього вони підписані не були;

- через неможливість зупинення споживання газу населенням для повного забезпечення його потреб у січні 2007 року та 1-му кварталі 2008 року з газотранспортної системи (у тому числі ПСГ) було використано 4013,5 мл. к.м. природного газу;

- документи щодо оформлення використаного природного газу відсутні.

На вказаних обставинах Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” 26.04.2008 р. було складено акт відбору природного газу з ПСГ Дочірньої компанії “Укртрансгаз України” № 421-41/2 та 421-41/3. Згідно з даним актом третя особа-2 у 1-му кварталі 2008 року відбирає з підземних сховищ газу відповідача природний газ невизначеного власника в обсязі 2623437441 кб.м. та 2101316 куб.м. для забезпечення потреб населення у цьому періоді.

Доказів на підтвердження того, що забезпечення потреб населення у природному газі у січні 2007 року та 1-му кварталі 2008 року відбувалося за рахунок видобутого позивачем і не реалізованого ним протягом 2007 року газу, як-то договір купівлі-продажу, суду подано не було. В ході розгляду справи відповідачем та третьою особою-2 не було вказано суду на доведений в установленому порядку факт вини позивача у відсутності такого договору.

Таким чином, суд відхиляє заперечення відповідача щодо об’ємів природного газу, вказаних позивачем у п.п. 2.1.1 та п.п. 2.1.2, зважаючи на:

- відсутність в матеріалах справи доказів придбання третьою особою-2 у позивача природного газу в обсягах, вказаних у протоколі Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” від 26.04.2008 р. № 41;

- відсутність в матеріалах справи доказів відбору за актами № 421-41/2 від 26.04.2008 р. та № 421-41/3 природного газу, що належить саме позивачеві;

- мотиви прийняття рішення про документальне оформлення відбору газу;

- вказаний в актах від 26.04.2008 р. № 421/42/2 та № 421-41/3 об’єм природного газу невідомого власника;

- наявні в матеріалах справи акти закачки природного газу за договорами позивача та відповідача від № 316 (01) від 03.05.2007 р., № 317 (01) від 03.05.2007 р., № 318 (01) від 03.05.2007 р., № 319 (01) від 03.05.2007 р., № 320 (01) від 03.05.2007 р., № 321 (01) від 03.05.2007 р., № 116 (03/2) від 03.05.2007 р., № 117 (03/2) від 03.05.2007 р., № 68 (03/2) від 03.05.2007 р., № 69 (03/2) від 03.05.2007 р., № 70 (03/2) від 03.05.2007 р., № 6 (01) від 03.05.2007 р., № 32 (01) від 31.05.2007 р., № 59 (01) від 30.06.2007 р., № 83 (01) від 31.07.2007 р., № 113 (01) від 31.08.2007 р., № 150 (01) від 30.09.2007 р., № 89 (03/2) від 31.10.2007 р., № 126 (03/2) від 30.11.2007 р., № 156 (03/2) від 31.12.2007 р.;

- наявні в матеріалах справи чинні судові рішення зі спорів між тими ж сторонами, що й у даній справі, де було встановлено обсяги закачаного до ПСГ природного газу, видобутого позивачем;

- встановлений судом факт зберігання відповідачем (єдиним утримувачем відповідної ліцензії на зберігання природного газу) всього видобутого позивачем газу, зокрема з 2006 року.

Крім відхилених судом заперечень щодо вміщених у проекті договору від 05.05.2010 р. п.п. 2.1.1 та п.п. 2.1.2, відповідач вказує на те, що звернувшись до суду у грудні 2010 року з позовом про визнання укладеним договору зберігання природного газу, позивач проігнорував вимоги ч. 2 ст. 10 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” та намагається в судовому порядку визнати укладеним договір, укладення якого суперечить нормам даного закону.

Так, Законом України “Про засади функціонування ринку природного газу” встановлено, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток (ч. 1 ст. 10).

Передача видобутого природного газу суб'єктами, визначеними в частині першій цієї статті, на умовах договорів комісії, давальницької переробки, інших договорів, що не передбачають передачу права власності на нього безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, не допускається (ч. 2 ст. 10).

Факт приналежності позивача до підприємств, вказаних у ч. 1 ст. 10 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” позивачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

За твердженнями відповідача та третьої особи-2 приписи ч. 2 ст. 10 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” підлягають застосуванню до обсягів газу, видобутого позивачем до вступу цього нормативно-правового акту в законну силу, так і після.

Такі твердження підлягають критичній оцінці судом з наступних підстав.

Як зазначено у п. 1 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” він набирає чинності з дня його опублікування, за винятком окремих положень, щодо яких цим розділом передбачені інші строки набрання чинності.

Загальновідомою є та обставина, що вказаний Закон набрав чинності з 24.07.2010 р.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи викладене, виходячи зі змісту вказаних Законів України, які не містять норм щодо поширення їх дії на ресурси газу попередніх періодів, суд приходить до висновку, що норми Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу”, регулюють порядок розпорядження видобутим після набрання цими Законами України чинності у 2010 році природним газом, не є підставою виникнення у 2010 році обов’язку позивача здійснювати продаж газу видобутку попередніх періодів у 2010 році, а отже, позивач має права вільно і без обмежень розпоряджатися у 2010 році природним газом, видобутим, але нереалізованим ним у 2007-2009 роках, у тому числі для забезпечення потреб промислових споживачів виробників азотних мінеральних добрив.

Крім того, виходячи з норм прямої дії ст.ст. 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Вказане кореспондується з вимогами ст.ст. 317, 319 та 321 Цивільного кодексу України. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, оскільки відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Суду не подано доказів того, що після одержання відповідачем проекту договору від 05.05.2010 р., уповноважений Кабінетом Міністрів України суб’єкт оформив у встановленому порядку з позивачем правочин про щомісячний продаж позивачем товарного природного газу для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення. При цьому, слід зазначити, що вказаний Закон не встановлює порядок, за яким має відбуватися такий щомісячний продаж власником газу, видобутого ним товарного природного газу, не встановлює обов’язок саме власника газу на ініціювання оформлення продажу.

За наведених підстав, запропонований позивачем проект договору від 05.05.2010 р. не може бути визнаний неприйнятним для укладення з відповідачем.

Крім того, слід зазначити, що в ч. 1 та 4 ст. 15 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” встановлено, що зберігання (закачування, відбір) природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газозберігаюче підприємство зобов'язується зберігати у сховищах природний газ, переданий йому власником такого газу або іншою особою, яка має право на передачу газу для зберігання, і повернути його особі, яка має право на отримання зазначеного газу, у схоронності та у строк, зазначений у договорі, а особа, яка передала газ на зберігання, зобов'язується оплатити вартість послуги із зберігання газу в розмірі та порядку, визначених у договорі.

Газозберігаюче підприємство забезпечує в т.ч. рівні права доступу до потужностей для зберігання природного газу всім суб'єктам ринку природного газу, тобто власнику природного газу, газодобувному, газорозподільному, газотранспортному підприємству (оператору), замовнику, постачальнику, споживачу та іншим фізичним або юридичним особам, відносини між якими встановлюються на підставі договорів (ст. 1 Закону).

Відповідач як газозберігаюче підприємство і суб’єкт природних монополій не має права відмовити від укладення договору зберігання природного газу позивачеві, якому належить природний газ на праві, що виникло з договору про спільну діяльність № 35/809-СД від 20.07.2004 р.

У п. 2.4 проекту договору зберігання в редакції, що наведена в тексті позовної заяви, передбачено, що при отриманні газу на зберігання в ПСГ, зберігач не набуває права власності на отриманий для зберігання газ. Зберігач не має права без письмової згоди поклажодавця здійснювати відбір та будь-яким чином розпоряджатися газом поклажодавця, переданим на зберігання в ПСГ.

Підставою звернення позивача до суду стало те, що відповідач своїми діями (бездіяльністю) порушив право позивача на доступ до ПСГ (шляхом укладання договору зберігання природного газу) як таке, а не право на зберігання якогось конкретного обсягу природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників.

З наведеної норми вбачається, що застосування до договору про спільну діяльність приписів ст. 10 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” призведе також і до порушень права власності третьої особи-1.

Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003у справі № 1-12/2003за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002у справі № 1-2/2002за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у т.ч. юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в т.ч. у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Особа має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказана стаття не встановлює вичерпного переліку способів захисту цивільного право, вказуючи на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В свою чергу, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Статтею 10 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні правила укладення договорів передбачені ст.ст. 638 - 650 Цивільного кодексу України і застосовуються вони з урахуванням вимог ст.ст. 181 - 187, ст.ст. 264 - 376 Господарського кодексу України, які стосуються господарських договорів у цілому та їх окремих видів зокрема.

Згідно з ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарський кодекс України не визначає поняття публічного договору, але у ст. 178 розкриває поняття публічних зобов'язань суб'єктів господарювання: суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

За ст. 633 Цивільного кодексу України публічний договір –це договір, за яким одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Сторона, яка протистоїть підприємцю у публічних зобов'язаннях, - “кожен, хто до нього звертається” (ч. 1 ст. 178 ГК України, ч. 1 ст. 633 ЦК України). Таким чином, це можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які звертаються за придбанням товарів, робіт, послуг із будь-якою метою. Контрагентом є суб'єкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність у публічній сфері з метою отримання прибутку та є професіоналами у цій галузі господарської діяльності.

Сфера застосування публічного договору визначається характером підприємницької діяльності і не обмежується їх переліком, встановленим ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування). Окремими спеціальними законодавчими актами також може окреслюватися сфера застосування публічного договору.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Зазначені норми не суперечать одна одній, оскільки суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. Тому, в резолютивній частині рішення, яким задовольняється позов про спонукання укласти договір, слід вказувати на те, що спірний договір є укладеним (лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”).

Обставини, що зумовлюють обов’язковість укладення позивачем з відповідачем договору зберігання природного газу описані вище.

З огляду на наведені норми чинного законодавства України, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та законних інтересів нормам чинного законодавства України не суперечить, а тому позов Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні спору, суд відхиляє посилання позивача та відповідача на судову практику як на мотив визнання законними твердження кожної зі сторін, оскільки у ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів. Тобто, при вирішенні спору, суд, виходячи зі свого внутрішнього переконання, має керуватися законодавством та обгрунтовувати судове рішення саме на положеннях діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Виходячи з наведених положень, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Визнати укладеним договір № 657/10/ін зберігання природного газу від 05.05.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) як учасником договору про спільну діяльність № 35/809-СД від 20.07.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” й Компанією “Regal Petroleum Corporation Limited” та Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01021, м. Київ, Кловський узвіз 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в наступній редакції:

Д О Г О В I P № 657/10/ін

зберігання природного газу

м. Київ                     “05” травня 2010 року

Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, (ліцензія НКРЕ України на зберігання природного газу серія АА, № 867405 від 25.02.2005 року) надалі –3бepiгaч, ві _________, який діє на підставі _____________ з однієї сторони, і

Учасники договору про Спільну інвестиційну діяльність №35/809-СД від 20.07.04р.- ВАТ «Укрнафта»(НГВУ “Полтаванафтогаз” - уповноважений на ведення спільних справ) та компанія „Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед”, інтереси яких на підставі договору №35/809-СД, довіреності ВАТ „Укрнафта” №юр-693/д від 31.12.09р. та довіреності компанії „Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед” б/н від 19.01.10р. представляє начальник НГВУ “Полтаванафтогаз” ВАТ „Укрнафта” Наслєдніков С.В., з другої сторони,

які разом іменуються –Сторони,

керуючись Законом України від 15 травня 1996 року № 192/96-ВР „Про трубопровідний транспорт”, „Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України”, затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01 листопада 1994 року № 355 та наказом Міністерства палива та енергетики України від 05 серпня 2002 року № 469 „Про затвердження Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах", уклали даний договір про наступне:

1. Предмет договору

1.1. Зберігач зобов’язується за плату, протягом строку встановленого цим договором, зберігати в підземних сховищах газу, надалі - ПСГ, природний газ, надалі - газ, переданий йому Поклажодавцем, i повернути останньому у схоронності рівну кількість газу зазначеної в договорі якості, а Поклажодавець зобов’язується внести плату за зберігання у встановлені даним договором строки.

2. Умови зберігання i порядок прийому-передачі газу

2.1. Поклажодавець на підставі цього Договору передає Зберігачу газ на зберігання в обсязі 190280,167 тис. м. куб., з яких:

2.1.1.          84174,697 тис. м. куб. природного газу, який видобутий у травні 2006 року –грудні 2007 року та переданий на зберігання в ПСГ;

2.1.2. 106105,47 тис. м. куб. природного газу, який переданий в газотранспортну систему та який Поклажодавець планує передати на зберігання в ПСГ, з них:

- 55115,615 тис. м. куб., який видобутий у січні –грудні 2008 року,

- 6719,162 тис. м. куб., який видобутий у січні –березні 2009 року,

- 32862,935 тис. куб. м., який видобутий у квітні –грудні 2009 року,

- 11407,758 тис. куб. м., який видобутий у січні –березні 2010 року,

2.1.3. інші обсяги газу, які Поклажодавець планує видобути та передати Зберігачу для зберігання в ПСГ протягом дії даного договору та/або прийняти від третіх осіб.

2.2. Наявний в ПСГ на дату укладання даного договору газ в обсязі, зазначеному в п. п.2.1.1. вважається переданим Поклажодавцем і прийнятим Зберігачем на зберігання в сезоні зберігання 2010-2011 років після укладання даного договору та підписання Сторонами відповідного акту.

2.3. Поклажодавець передає Зберігачу та/або приймає в ПСГ від третіх осіб газ в обсязі, зазначеному в п. 2.1.2-2.1.3, на зберігання протягом строку дії даного Договору.

2.4. При отриманні газу на зберігання в ПСГ Зберігач не набуває права власності на отриманий для зберігання газ. Зберігач не має права без письмової згоди Поклажодавця здійснювати відбір та будь-яким чином розпоряджатися газом Поклажодавця, переданим на зберігання в ПСГ.

2.5. Строк зберігання газу Поклажодавця в ПСГ визначається з моменту початку закачування газу в ПСГ або передачі газу Зберігачу в ПСГ з оформленням відповідних актів до завершення періоду відбору, тобто не пізніше 15 квітня відповідного сезону зберігання. Під сезоном зберігання розуміється період часу, який починається 16 квітня відповідного року та завершується 15 квітня наступного року.

2.6. Сторони домовились, що відбір газу із ПСГ i передача його Зберігачем Поклажодавцю здійснюється в період відбору газу. Період відбору газу з ПСГ починається з 15 жовтня року відповідного сезону зберігання i закінчується 15 квітня року відповідного сезону зберігання.

2.7. Відповідно до пункту 1.3. Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах, затвердженого наказом Мінпаливенерго від 05 серпня 2002 року № 469, Поклажодавець страховий запас газу не створює.

2.8. Прийом-передача газу при закачуванні або відборі в/із ПСГ здійснюється сторонами на газовимірювальних станціях ПСГ.

2.9. Узгодження Поклажодавцем зі Зберігачем обсягів закачування або відбору газу в/із ПСГ здійснюється в такому порядку:

2.9.1. Зберігач розглядає заявку Поклажодавця на закачування або відбір газу в/із ПСГ з врахуванням потужностей ПСГ та пропускної спроможності газотранспортної системи та зобов’язаний надати відповідь Поклажодавцю протягом 5 (п’яти) календарних днів з дати отримання заявки;

2.9.2. Після погодження Зберігачем обсягів закачування газу Поклажодавця в ПСГ або обсягів відбору газу Поклажодавця із ПСГ Зберігач здійснює закачування або відбір в/із ПСГ цих обсягів газу в місяці закачування або відбору.

2.10. Обсяги закачування газу в ПСГ можуть змінюватись за домовленістю сторін. Обсяги відбору газу із ПСГ можуть змінюватись за заявкою Поклажодавця в порядку, визначеному в пункті 2.9 даного договору.

2.11. Зберігач здійснює облік газу, що закачується або відбирається в/із ПСГ. Місячний обсяг газу, що передається сторонами при закачуванні або відборі в/із ПСГ у відповідному місяці, підтверджується диспетчерською службою Зберігача.

2.12. Обсяг газу, який передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСГ, у відповідному місяці оформляється актом прийому-передачі газу. Акти прийому-передачі газу складаються сторонами та скріплюються печаткою до 15-го числа, наступного за звітним місяцем закачування або відбору газу в/із ПСГ. В актах прийому-передачі газу вказується обсяг газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ. Акти прийому-передачі газу є підставою для розрахунків Поклажодавцем із Зберігачем.

Поклажодавець і Зберігач протягом 10-ти днів з моменту укладення даного договору оформлюють акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ, який Поклажодавець залишає в ПСГ Зберігача на зберігання в сезоні 2010-2011 років. Поклажодавець на підставі акту про надані послуги зобов’язується оплатити частину вартості послуг по зберіганню залишку такого газу згідно з пунктом 4.3. даного договору.

2.13. У випадку передачі Поклажодавцем газу в ПСГ третій особі або прийому газу в ПСГ від третьої особи Поклажодавець зобов’язується скласти акт прийому-передачі газу з третьою особою та протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту складання надати цей акт Зберігачу.

2.14. В разі неоплати або несвоєчасної оплати Поклажодавцем замовлених Поклажодавцем та фактично наданих послуг по закачуванню, зберіганню або відбору газу Зберігач залишає за собою право не здійснювати відбір із ПСГ газу Поклажодавця до моменту виконання Поклажодавцем зобов’язань за даним договором.

2.15. Поклажодавець зобов’язується оплатити послуги по зберіганню залишку газу, визначеному у п. 2.2. згідно з п. 4.3. даного договору.

2.16. У випадку, якщо на момент завершення періоду відбору у сезоні зберігання 2010-2011 років, 15 квітня 2011 року, в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу Поклажодавця, Сторони зобов'язуються до 15 травня 2011 року, скласти акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ.

Поклажодавець зобов’язується оплатити послуги по зберіганню газу, що залишається в ПСГ після закінчення відповідного сезону зберігання, згідно пункту 4.4. даного договору.

2.17. Якість газу, що передається на зберігання в ПСГ, повинна відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 „Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия”.

3. Тарифи

3.1. Тариф на закачування 1000 куб. м газу в ПСГ установлюється в розмірі 9,00 грн., в тому числі ПДВ –1,50 грн.

3.2. Тариф на зберігання 1000 куб. м газу в ПСГ на один сезон зберігання газу установлюється в розмірі 21,60 грн., в тому числі ПДВ –3,60 грн.

3.3. Тариф на відбір 1000 куб. м газу з ПСГ установлюється в розмірі 9,00 грн., в тому числі ПДВ –1,50 грн.

3.4. Тарифи, що зазначені в пунктах 3.1, 3.2 та 3.3 даного договору, змінюються за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України.

У випадку зміни тарифів нові тарифи є обов’язковими для сторін за даним договором, з моменту введення їх в дію. Зміна тарифів оформлюється додатковою угодою до даного договору.

3.5. Загальна сума даного договору складається з місячних сум вартості фактично наданих Зберігачем Поклажодавцю послуг по закачуванню, зберіганню, відбору газу.

4. Порядок розрахунків

4.1. Поклажодавець оплачує послуги по закачуванню газу в ПСГ, надані Зберігачем, шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.

Вартість послуг по закачуванню газу в ПСГ визначається на підставі тарифу на закачування газу, зазначеного в пункті 3.1 даного договору, 50,0% тарифу на зберігання газу, зазначеного в пункті 3.2 даного договору, та акту прийому-передачі газу за звітний місяць закачування газу в ПСГ, зазначеного в пункті 2.12 даного договору, за наступною формулою:

Sп.з. = V x (Тз. + Тзб./2), де:

Sп.з. - вартість послуг по закачуванню газу в ПСГ, грн.;

V - обсяг закачаного газу в ПСГ, тис. куб. м;

Тз. –тариф на закачування газу, грн. за 1000 куб. м;

Тзб. –тариф на зберігання газу, грн. за 1000 куб. м.

4.2. Поклажодавець оплачує послуги по відбору газу з ПСГ, надані Зберігачем, шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем відбору газу.

Вартість послуг по відбору газу визначається на підставі тарифу на відбір газу, зазначеного в пункті 3.3 даного договору, 50,0% тарифу на зберігання газу, зазначеного в пункті 3.2 даного договору, та акту прийому-передачі газу за звітний місяць відбору газу з ПСГ, зазначеного в пункті 2.12 даного договору, за наступною формулою:

Sп.в. = V x (Тв. + Тзб./2), де:

Sп.в. - вартість послуг по відбору газу з ПСГ, грн.;

V - обсяг відібраного з ПСГ газу, тис. куб. м;

Тв. –тариф на відбір газу, грн. за 1000 куб. м;

Тзб. –тариф на зберігання газу, грн. за 1000 куб. м.

4.3. Поклажодавець зобов'язується протягом 15-ти днів з моменту підписання акту про обсяг залишку природного газу в ПСГ оплатити Зберігачу послуги по зберіганню газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ.

Вартість послуг по зберіганню невикористаної частини (залишку) обсягу газу Поклажодавця визначається на підставі 50,0% тарифу на зберігання газу, зазначеного в пункті 3.2 даного договору, та обсягу залишку природного газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку газу, за наступною формулою:

Sп.з.г. = V x (Тзб./2), де:

Sп.з.г. - вартість послуг по зберіганню залишку газу, грн.;

V - обсяг залишку газу в ПСГ, тис. куб. м;

Тзб. –тариф на зберігання газу, грн. за 1000 куб. м.

Послуги по відбору газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ, оплачуються Поклажодавцем в порядку, зазначеному в пункті 4.2 даного договору.

4.4. Поклажодавець зобов'язується до 20 травня 2011 року на підставі акту, визначеного у п. 2.16. даного Договору, оплатити Зберігачу послуги по зберіганню газу, що залишився в ПСГ на момент завершення періоду відбору - 15 квітня 2011 року.

Вартість послуг по зберіганню невикористаної частини (залишку) обсягу газу Поклажодавця визначається на підставі 50,0% тарифу на зберігання газу, зазначеного в пункті 3.2 даного договору, та акту, зазначеного в пункті 2.16 даного договору, за наступною формулою:

Sп.з.з. = V x (Тзб./2), де:

Sп.з.з. - вартість послуг по зберіганню залишку газу в ПСГ, грн.;

V - обсяг залишку газу в ПСГ, тис. куб. м;

Тзб. –тариф на зберігання газу, грн. за 1000 куб. м.

4.5. Звірка розрахунків здійснюється сторонами щоквартально до 25-го числа місяця наступного за звітним кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату Поклажодавцем вартості послуг по закачуванню, зберіганню та відбору газу та актів прийому-передачі газу. Указана звірка оформлюється актом звірки.

4.6. В платіжних дорученнях Поклажодавець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, призначення платежу.

У випадку, якщо в платіжних дорученнях Поклажодавця не зазначений звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, призначення платежу, то Зберігач зараховує кошти, що надійшли від Поклажодавця, в першу чергу, як погашення заборгованості за надані послуги, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

5. Відповідальність сторін

5.1. Зберігач і Поклажодавець у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.

5.2. За несвоєчасну оплату послуг, у строки зазначені в пунктах 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 даного договору, Поклажодавець сплачує на користь Зберігача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

5.3. У випадку порушення умов даного договору з боку Поклажодавця, Зберігач має право в односторонньому позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії встановити на майбутнє фінансові гарантії належного виконання зобов'язань Поклажодавця за договором (оперативно-господарські санкції), зокрема: змінити порядок оплати послуг, встановити попередню оплату послуг.

5.4. Оперативно-господарські санкції, передбачені п. 5.3 даного договору можуть бути встановлені Зберігачем при затримці оплати Поклажодавцем послуг у строки, зазначені в пунктах 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 даного договору, більш як на десять календарних днів.

5.5. Про застосування оперативно-господарських санкцій Зберігач повідомляє Поклажодавця протягом трьох робочих днів (з урахуванням часу надання послуг поштового зв’язку), з дня прийняття такого рішення Зберігачем (усного або письмового розпорядження уповноваженої особи Зберігача), шляхом надіслання Поклажодавцю рекомендованого листа, телеграми, з повідомленням про застосування до Поклажодавця конкретного виду оперативно-господарських санкцій, зазначених пункті 5.3 даного договору, із обов’язковою вказівкою дати, з якої починається застосування таких санкцій.

5.6. Оперативно-господарські санкції застосовуються з моменту, зазначеному у відповідному повідомленні Зберігача, однак не раніше моменту одержання такого повідомлення Поклажодавцем.

Факт одержання Поклажодавцем повідомлення Зберігача про застосування оперативно-господарських санкцій підтверджується відміткою поштової організації про вручення (відмову від одержання) відповідного повідомлення.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від наявності вини Поклажодавця у порушенні умов даного договору. Скасування оперативно-господарських санкцій здійснюється за домовленістю сторін.

5.7. При несвоєчасному закачуванні газу в ПСГ або відбору газу Поклажодавця із ПСГ (п. 2.9.), несвоєчасному погодженні заявок Поклажодавця (п. 2.9.1.), несвоєчасному підписанні актів приймання-передачі природного газу (п. п. 2.12., 2.16) Зберігач сплачує на користь Поклажодавця штраф у розмірі 5% від вартості послуг, відповідно, по закачуванні, відбору, зберіганні газу в ПСГ.

6. Порядок вирішення спорів

6.1. Будь-який спір, що виникне щодо даного договору або в зв’язку з ним, підлягає передачі на розгляд в господарські суди України і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством і умовами даного договору.

7. Форс –мажор

7.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов’язків по даному договору, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин (дія непереборної сили, яка не залежить від волі сторін).          

7.2. Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли після підписання договору внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, включаючи пожежі, землетруси, повені, оповзні, удар блискавки, інші стихійні лиха, вибухи, війну або військові дії та інші незалежні від волі сторін обставини. Строк виконання зобов’язань відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

7.3. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. Строк для повідомлення між сторонами про такі обставини - до 14 днів з моменту їх виникнення.

7.4. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови Поклажодавцем від сплати за послуги по закачуванню, зберіганню та відбору газу, які надані Зберігачем до їх виникнення.

8. Інші умови

8.1. Даний договір складений у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу. З укладенням даного договору попереднє листування та документація щодо предмету даного договору втрачають юридичну силу.

8.2. Всі зміни і доповнення до даного договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

8.3.Статус платника податку на прибуток:

- Зберігач має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

- Поклажодавець має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

8.4. Сторони зобов’язуються повідомляти одна одній про зміни своїх платіжних реквізитів, юридичних адрес, номерів телефонів, телефаксів, статусів платників податку на прибуток у 5-ти денний строк з моменту виникнення відповідних змін.

9. Строк дії договору

9.1. Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині зберігання газу до 15 квітня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за надані послуги –до повного виконання Поклажодавцем своїх зобов’язань за даним Договором.

В разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за один місяць до закінчення строку його дії про припинення даного Договору, Договір вважається пролонгованим на наступний відповідний період зберігання газу із застосуванням до нього правил зберігання, що діяли відносно попереднього сезону зберігання.

10. Адреси і реквізити сторін

Зберігач

Дочірня компанія “Укртрансгаз”

Національної акціонерної компанії

“Нафтогаз України”

Адреса: 01021, м. Київ,

Кловський узвіз, 9/1

п/р № 26007001200003 в

ОПЕРУ АКБ “Укрсоцбанк”

МФО 300023

Код ЄДРПОУ 30019801

Свідоцтво № 35481000 від 30.05.02

ІПН 300198026656

Тел. 8 (044) 461 20 11

Факс 8 (044) 461 20 95

Від імені Зберігача

_____

Поклажодавець

Учасники договору про спільну

інвестиційну діяльність №35/809-СД від 20.07.04р. - ВАТ “Укрнафта” та компанія „Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед” (Спільна Інвестиційна Діяльність

по договору №35/809 від 20.07.04р. )

Адреса уповноваженого на ведення спільних справ (НГВУ “Полтаванафтогаз”):

36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12

р/р 26001060036353 в Полтавському ГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк” м. Полтава

МФО 331401

код 403744735

Свідоцтво ПДВ № 23472061

Інд. податковий номер: 403744735

Телефон/факс: 50-05-60, 50-10-06

Від імені Поклажодавця

Начальник НГВУ «Полтаванафтогаз»

_______ Наслєдніков С.В.           2. Стягнути з Дочірньої компанієї “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01021, м. Київ, Кловський узвіз 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Дата підписання: 21.03.2011 р.