Рішення № 14623452, 16.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/1816.03.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Шлях Буд» До                    Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

Про                    розірвання кредитного договору

                                                                                                    Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

Від позивача                    не з'явився

Від відповідача          Противень С.Л. - представник (дов. б/н від 18.01.2011 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про розірвання кредитного договору №57/07 (непоновлювальної кредитної лінії суб'єкта господарської діяльності) від 12.12.2007р.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2010р. було порушено провадження у справі №2/118 та призначено розгляд на 05.01.11 р.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, направив клопотання за вх.№ 22 від 04.01.11р., в якому просив суд відкласти розгляд справи. Вказане клопотання позивача судом відхилено.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, направив суду клопотання про направлення справи на розгляд до належного суду за вх.№2 від 04.01.2011р та відзив на позовну заяву за вх.№3 від 04.01.2011р.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.01.2011 р. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 2/118 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про розірвання кредитного договору №57/07 від 12.12.2007 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.11 р. прийнято до розгляду справу Господарського суду Івано-Франківської області № 2/118, присвоєно справі Господарського суду Івано-Франківської області № 2/118 номер 59/18, розгляд справи № 59/18 призначено на 02.02.11 р.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі представник позивача в судове засідання 02.02.11 р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.01.2011 р. не виконав.

Разом з тим, представник позивача 02.02.11 р. направив до відділу діловодства суду клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з тим, що повноважний представник останнього приймає участь у судовому засіданні в м. Рівне у Господарському суді Рівненської області.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.11 р. заявив клопотання про витребування доказів у позивача, а саме правовстановлюючих документів (оригіналів для огляду та належним чином завірених наступних документів: свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідку з ЄДРПУО).

Дане клопотання обґрунтоване наступним.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який наданий відповідачу на запит щодо надання інформації стосовно ТОВ "Енергобуд" (код 32360878), найменування підприємства відповідача в реєстрі значиться як ТОВ "Енерго Шлях Буд" (код 32360878). Остання дата зміни свідоцтва про державну реєстрацію 11.11.10р.

Позовна заява та клопотання про перенесення слухання справи підписані від імені ТОВ "Енергобуд" його представником.

Таким чином для підтвердження зміни найменування та місцезнаходження позивача, а також для підтвердження повноважень його представника підписувати від імені позивача документи, відповідач просить витребувати в ТОВ "Енергобуд" правовстановлюючі документи.

Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 02.02.11 р. у зв'язку з нез'явленням представника позивача, ненадання витребуваних судом доказів, необхідністю витребування нових доказів та задоволенням клопотання представника позивача, відкладено розгляд справи на 02.03.11 p., зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.11 р. у справі № 59/18, зобов'язано позивача ТОВ "Енергобуд" надати суду оригінали для огляду та належним чином завірені копії для залучення до матеріалів справи правовстановлюючих документів (свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідку з ЄДРПУО).

02.03.11 р. відділом діловодства суду отримано від представника ТОВ "Енерго Шлях Буд" клопотання відповідно до якого представник позивача просить суд викласти реквізити позивача по справі №59/18 в новій редакції: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Шлях Буд" (48300,Тернопільська область, м. Монастириська, вул. Грушевського, 1а, код ЄДРПОУ 32360878), в подальшому розгляд справи №59/18 в суді І інстанції здійснювати за відсутності позивача та зобов'язати відповідача надіслати на адресу позивача відзив на позовну заяву.

В клопотанні представник ТОВ "Енерго Шлях Буд" зазначає, що ТОВ «Енергобуд»з 11.11.2010 року змінило назву на ТОВ «Енерго Шлях Буд», про що свідчать Свідоцтво про державну реєстрацію, Довідка з ЄДРПОУ та Статут, копії яких додано до клопотання.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Ухвалою суду від 02.03.2011р. замінено позивача - ТОВ "Енергобуд" його правонаступником –ТОВ "Енерго Шлях Буд", та відкладено розгляд справи на 16.03.2011р.

В судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву , у якому письмово виклав свої заперечення проти позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.03.2011 р. та за відсутністю представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" було укладено кредитний договір №57/07.

Предметом даного договору, відповідно до п.1.1 є надання банком позичальнику кредиту у формі кредитної лінії на умовах, визначених в договорі.

Відповідно до ч. 6 п.1.1, Банк в межах ліміту кредитної лінії надає Позичальнику кредит згідно умов договору шляхом видачі окремих траншів на підставі укладеної між сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору щодо видачі позичальнику траншу, в якій зазначається сума та валюта траншу, строк користування ним, розмір процентної ставки за користування траншем, тощо. Підставою для видачі банком траншу позичальнику є укладена між сторонами така додаткова угода до цього договору.

На виконання умов договору, між сторонами було укладено ряд додаткових угод: Додаткова угода №1 від 12.12.2007р; Додаткова угода №2 від 21.12.2007р; Додаткова угода №3 від 21.12.2007р; Додаткова угода №4 від 27.12.2007р; Додаткова угода №5 від 17.01.2008р; Додаткова угода №6 від 23.01.2008р; Додаткова угода №7 від 29.01.2008р; Додаткова угода №8 від 04.03.2008р; Додаткова угода №9 від 15.04.2008р.

Посилаючись на те, що укладений кредитний договір за правовою природою є договором приєднання, не відповідає вимогам чинного законодавства, вільному волевиявленню сторін, укладений з порушенням вимог необхідних для його чинності та той факт, що умови кредитного договору містять дискримінаційні, обтяжливі правила зміни процентної ставки, позивач звернувся до суду з вимогами про його розірвання.

Вищевказане твердження позивача не грунтується на нормах чинного законодавства та повністю спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Як встановлено в ст. 627 ЦК України, сторони відповідно до ст. 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Як позивач, так і відповідач під час укладення кредитного договору були вільними в його укладенні та могли укласти договір на визначених умовах, запропонувати внести зміни до договору щодо пунктів, з якими сторони не погоджуються, або ж відмовитись від його укладення взагалі та укласти договір з іншим контрагентом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Про те, що на момент укладення договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та бажали настання цивільних прав та обов'язків, свідчать підписи сторін на спірному договорі, також той факт, що після укладення кредитного договору, між сторонами укладались ряд додаткових угод до нього, які протягом певного періоду часу виконувались належним чином.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються 1) мета, 2) сума і строк кредиту, 3) умови і порядок його видачі та погашення, 4) види забезпечення зобов'язань позичальника, 5) відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як зазначає відповідач, в процесі укладення кредитного договору він визначає індивідуальні умови кредитування для позичальників з урахуванням визначених ними умов, таких як строк, сума кредиту, процентна ставка, валюта кредитування, порядок сплати кредиту тощо. Питання що виникають при укладенні кредитних договорів, в тому числі пропозиції Позичальників, які виникають під час їх укладення аналізуються юридичною службою Банку з точки зору аналізу юридичних ризиків.

На підставі цього, суд встановив, що укладений договір за своєю сутністю не є договором приєднання, оскільки не міститься у формулярах або інших стандартних формах та укладається на умовах, погоджених сторонами, з можливістю внесення своїх пропозицій щодо його істотних умов Позичальником.

Позивачу було запропоновано зразок договору, який він мав право вивчити та надати зауваження до нього або відмовитись від його укладення.

Відповідно до ст.. 181 Господарського Кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частиною 4 ст. 181 Господарського Кодексу України встановлено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Разом з тим, слід зазначити, що позивачем не надано суду доказів того, що він скористався своїм правом, передбаченим ст. 646 ЦК України та звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на інших умовах чи надіслав позивачу протокол розбіжностей до договору у відповідності з вимогами ст. 181 Господарського Кодексу України.

Виходячи з наведеного, можна зазначити, що оспорюваний договір не містить суттєвої вимоги, яка притаманна договорам приєднання щодо його укладення виключно шляхом приєднання іншої сторони.

Отже, наведене вище свідчить про те, що сторонами був укладений саме кредитний договір, з дотриманням встановленої форми, порядку укладення та досягнуто згоди щодо усіх істотних умов.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Кредитним договором встановлено перелік обставин які сторони домовилися вважати істотним порушенням договору а також наслідки невиконання або неналежного виконання зобов’язань відповідно до ст. 625, 611 ЦК України.

Таким чином, сторони керуючись принципом свободи договору, визначили та погодили виключний перелік обставин, з настанням яких Банк має право змінити умови зобов'язання, а твердження позивача про дискримінаційних характер договору не відповідає характеру договірних відносин та чинному законодавству України.

Так, укладаючи Кредитний договір, сторони погодились з усіма його умовами, в тому числі і з умовами зміни процентної ставки на умовах, визначених Кредитним договором.

Пунктом 9.2 кредитного договору визначені умови на підставі яких банк може змінити розмір процентної ставки (п.п. а, б. п. 9.2 Кредитного договору), а також порядок повідомлення Позичальника про таку зміну (п.9.2.1. кредитного договору)

Зазначене положення кредитного договору в повному обсязі кореспондується зі ст.11 ч. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

У Листі НБУ №40-110/2429-7199 від 16.07.2007 року передбачено що пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 визначено, що банк має право змінювати процентну ставку за кредитом з дотриманням строку повідомлення споживача в сім днів, згідно з статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів", виключно на чітко визначених підставах, визначених у договорі кредитування між банком та споживачем, або у разі настання подій, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів і ніяким чином не залежать від волі банку. При цьому, в законодавчих актах не передбачено переліку таких подій.

Таким чином положення кредитного договору випливають з законодавства України, та є обґрунтованими. Договір укладений у належній формі та сторонами досягнуто згоди з усіх умов, на підставі яких такий договір повинен був виконуватись, отже відсутні будь-які підстави для розірвання кредитного договору.

Загальний порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів встановлено ст. 188 Господарського Кодексу України. Так, відповідно до ч.2 ст. 188 Господарського Кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Частиною 4 ст.188 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивачем не надано суду доказів того, що ним було дотримано вимог ст. 188 Господарського Кодексу України та надіслано пропозицію про розірвання кредитного договору на адресу відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 21.03.11 р.