Ухвала суду № 14623238, 04.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 УХВАЛА Справа № 46/512-б04.03.11 За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” (ідентифікаційний код 32162541)

Пробанкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від заявника (боржника )Раєнок В.А представник за довіреністю від 20.10.2010 р. Арбітражний керуючий Полтавцева І.М. розпорядник майна боржника Керуючий санацією не зявився

Від осіб, які подали заяви з грошовими вимогами до боржника:

Кулєшов В.Л. представник ПАТ “Марфін Банк”, Демидов В.О. представник ТОВ “Євротрейд”, Толстоухова Н.С. представник ТОВ “Євробудтрейд” ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” подало до суду заяву про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон), посилаючись на свою неспроможність виконати грошові зобовязання перед кредиторами в сумі 11354246,50 грн.

Провадження у справі за вказаною заявою порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/512-б від 22.11.2010 р., якою було введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником його майна арбітражного керуючого Полтавцеву І.М., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відкрито процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією боржника його керівника Крилова С.А., зобовязано керуючого санацією боржника у тридцятиденний строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подати повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації в офіційному друкованому органі та подати суду в строк до 30.11.2010 р. докази опублікування, а також зобовязано керуючого санацією разом з розпорядником майна розглянути вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідомивши про результати розгляду заявників та господарський суд у строк до 28.12.2010 р. Попереднє судове засідання у справі № 46/512-б було призначено на 10.01.2011 р.

07.12.2010 р. розпорядником майна боржника було подано суду докази публікації в газеті “Голос України” № 228 (4978) від 03.12.2010 р. оголошення про порушення справи про банкрутство № 46/512-б.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ухвалами від 10.01.2011 р., 07.02.2011 р. та 25.02.2011 р. розгляд справи у попередньому судовому засіданні відкладався, 31.01.2011 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва.

04.03.2011 р. у судове засідання прибули представник боржника, розпорядник майна та трьох осіб, які подали заяви з грошовими вимогами до боржника.

Розпорядник майна боржника підтримав уточнений реєстр вимог кредиторів, поданий 31.01.2011 р. в судовому засіданні та просив суд його затвердити.

В ході судового засідання з матеріалів справи суд встановив, що 03.12.2010 р. в газеті “Голос України” № 228 (4978) від 03.12.2010 р. було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”, після чого на адресу суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Київського міського центру зайнятості, Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД”, Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк” та Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Києва. Вимоги інших осіб боржником та розпорядником майна заперечуються.

Відповідно до поданого в матеріали справи реєстру вимог кредиторів 31.01.2011 р., пояснень представника боржника та розпорядника майна визнаними боржником та включеними розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів є вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Київського міського центру зайнятості, Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД”.

Відповідно до ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У ст. 31 Закону встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону.

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Заслухавши пояснення учасників провадження у справі та дослідивши її матеріали суд встановив наступне.

17.12.2010 р. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва направила до суду заяву № 20918/9/24-202 від 17.12.2010 р. про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” в сумі 184901,37 грн. (зареєстровано відділом діловодства суду 20.12.2010 р.).

Заява мотивована наявністю у боржника податкової заборгованості зі сплати податку на прибуток в сумі 5805,43 грн., комунального податку в сумі 8,10 грн., орендної плати з юридичних осіб в сумі 128508,84 грн. (126028,49 грн. боргу і 2180,35 грн. пені) та земельного податку в сумі 50579,00 грн.

На підтвердження заявлених вимог до заяви від 17.12.2010 р. подано розрахунок податкової заборгованості станом на 17.12.2010 р., тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, витяг з облікової картки платника, податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, податковий розрахунок земельного податку, декларації з податку на прибуток підприємства, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2010 р. у справі № 2а-706/10/2670 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авалон Ко” 89 459,62 грн.

З наданого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва розрахунку вбачається, що боржникові нараховано податкову заборгованість наступним чином:

-50579,00 грн. земельного податку з юридичних осіб, нарахованого з 02.03.2010 р. по 30.11.2010 р.;

-128508,84 грн. орендної плати з юридичних осіб, що включає 126028,49 грн. боргу безпосередньо зі сплати вказаного фіскального платежу, нарахованого за період з 01.06.2009 р. по 30.12.2009 р. та 2180,35 грн. пені, нарахованої за період з 08.07.2009 р. по 10.11.2009 р.;

-5805,43 грн. податку на прибуток, нарахованого з 19.11.2009 р. по 19.08.2010 р.;

-8,10 грн. комунального податку, нарахованого з 19.11.2010 р.

Отже, як слідує з указаного розрахунку, вказані суми включають зобовязання боржника перед бюджетом, що виникли як до порушення, так і після порушення провадження у справі про його банкрутство, тобто в період дії мораторію, у який нарахування штрафів не має відбуватися. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва обґрунтовує свій розрахунок тим, що визначене боржнику податкове зобовязання не підпадає під визначені абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону неустойку та інші санкції.

Так, у ч. 4 ст. 12 Закону, яка не містить 4-го абзацу, закріплено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З аналізу вказаних приписів законодавства не вбачається підстав для обмеження дії мораторію на вимоги, заявлені даним кредитором.

Боржником та розпорядником майна вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва визнано повністю у заявленій сумі в розмірі 184901,37 грн.

Представник кредитора 04.03.2011 р. в судове засідання не зявився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, суд вважає за належне визнати грошові вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до боржника, розраховані за період прострочення боржника до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в сумі 140937,51 грн., з них 138757,16 грн. заборгованості по сплаті податків (87819,63 грн. боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб, 45124,00 грн. боргу з земельного податку з юридичних осіб, 5805,43 грн. з податку на прибуток та 8,110 грн. з комунального податку), тобто вимоги третьої черги та 2180,35 грн. пені з орендної плати за землю з юридичних осіб, тобто вимоги шостої черги.

Оскільки з поданого розрахунку слідує, що обовязок боржника по сплаті решти нарахованих сум виник після порушення провадження у справі про його банкрутство, їх слід вважати поточною заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” перед бюджетом. З системного-правового аналізу Закону слідує, що у попередньому судовому засіданні судом не розглядаються вимоги поточних кредиторів, які не обмежені в можливості стягнення прострочених сум з боржника в установленому законодавством порядку (див.: постанову Вищого господарського суду України від 16.11.2005 р. у справі № 7/2236).

29.12.2010 р. до суду надійшла заява Київського міського центру зайнятості № 11-12716 від 23.12.2010 р. про визнання кредитором на суму 1861,09 грн.

Як вбачається з поданої заяви вимоги виникли через несплату боржником внесків до Фонду відповідно до розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 11-ть місяців 2010 року.

Представник кредитора в судове засідання не зявився.

Розпорядником майна вимоги Київського міського центру зайнятості визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів. Боржник заперечень щодо зазначених вимог не навів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника і розпорядника його майна, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а отже такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в розмірі 1861,09 грн. та відносяться до вимог другої черги.

31.12.2010 р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд” від 30.12.2010 р. з вимогами до боржника в сумі 5806356,00 грн.

Як вбачається з поданої заяви, грошові вимоги до боржника виникли з договору будівельного підряду № АВ-6-01/04/2010 від 01.04.2010 р. на виконання робіт з реконструкції приміщення в сумі 3874662,00 грн. та з договору будівельного підряду № АВ-10-05/05/2010 від 05.05.2010 р. в сумі 1931694,00 грн. Зазначені вимоги складаються з сум заборгованості зі сплати вартості виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд” та прийнятих Товариством з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” підрядних робіт та підтверджуються поданими документами (акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, банківські виписки, претензія, відповідь на претензію про її визнання).

Розпорядником майна вимоги виконаних Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд” визнано в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів. Боржник заперечень щодо зазначених вимог не подав та підтвердив факт наявності простроченої заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд” в указаній сумі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника розпорядника майна боржника, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в розмірі 5806356,00 грн. (четверта черга). Крім того, до вимог першої черги підлягають внесенню сплачені кредитором 85,00 грн. державного мита за звернення до боржника з грошовими вимогами в процедурі його банкрутства.

31.12.2010 р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” від 30.12.2010 р. з вимогами до боржника в сумі 4989736,83 грн.

Як вбачається з поданої заяви, грошові вимоги до боржника виникли з договорів про надання безвідсоткової фінансової допомоги № АВ-6-01/06/10 від 01.06.2010 р. в сумі 154946,00 грн., № АВ-5-05/05/10 від 05.05.2010 р. в сумі 475710,00 грн., № АВ-4-27/04/10 від 27.04.2010 р. в сумі 150680,00 грн., № ФД-2 від 22.10.2008 р. в сумі 3992400,83 грн. та № ФД-1 від 30.09.2008 р. в сумі 216000,00 грн. Зазначені вимоги складаються з сум заборгованості з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” отриманих у позику сум та підтверджуються поданими документами (платіжні доручення, банківські виписки, акти звірки розрахунків).

Розпорядником майна вимоги виконаних Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” визнано в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів. Боржник заперечень щодо зазначених вимог не подав та підтвердив факт наявності простроченої заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд” в указаній сумі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника розпорядника майна боржника, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в розмірі 4989736,83 грн. (четверта черга). Крім того, до вимог першої черги підлягають внесенню сплачені кредитором 85,00 грн. державного мита за звернення до боржника з грошовими вимогами в процедурі його банкрутства.

31.12.2010 р. Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк”, яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Морський транспортний банк”, направило до суду заяву від 24.12.2010 р. про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” в розмірі 67739105,03 грн. (заява зареєстрована відділом діловодства суду 04.01.2011 р.)

Як слідує з поданої заяви вимоги до боржника у зазначеній сумі являють собою розраховану станом на 03.09.2010 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд” (позичальника) перед Публічним акціонерним товариством “Марфін Банк”, (позикодавцем) за кредитним договором від 28.03.2008 р. № 257/К з (наступними змінами до нього), а саме:

-6000000,00 доларів США, що еквівалентно 47322000,00 грн. та 11185067,00 грн. боргу з неповернутих кредитних коштів;

-755699,97 долари США, що еквівалентно 5960205,66 грн. та 2125598,75 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом

-235125,10 грн. пені за неповернення основного боргу;

-80290,05 доларів США, що еквівалентно 633247,64 грн. та 277377,36 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом;

-483,52 грн. пені за прострочення сплати комісії за користування кредитом.

Згідно з заявою від 24.12.2010 р. перерахунок заборгованості в іноземній валюті в національну валюту України проведено Публічним акціонерним товариством “Марфін Банк” за курсом Національного банку України станом на 03.09.2010 р. (7,8870 грн. за 1 долар США).

Заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” грошові вимоги Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” обґрунтовує наявністю у боржника у справі № 46/512-б обовязків поручителя щодо виконання позичальником грошових зобовязань за кредитним договором, що виникли з договору поруки.

З наданих суду документів слідує, що в рамках вказаного кредитного договору від 28.03.2008 р. № 257/К та додатків до нього від 24.12.2008 р., від 29.05.2009 р. та 17.07.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” отримало на умовах повергнення і сплати відсотків грошові кошти в сумі 6 000000,00 доларів США та 18201859,20 грн.

Задля забезпечення виконання позичальником за кредитним договором зобовязань з повернення кредиту та сплати передбачених договором № 257/К відсотків, комісій, штрафів та пені Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” уклали договір поруки від 28.03.2008 р. № 665-СК та іпотечний договір від 28.03.2008 р., зареєстрований нотаріусом за № 371.

До вказаних договорів про забезпечення виконання зобовязання у подальшому вносилися зміни відповідно до змін про розмір сум кредиту і його повернення, що були внесені до кредитного договору № 257/К від 28.03.2008 р.

Боржник та розпорядник майна вимоги, заявлені Публічним акціонерним товариством “Марфін Банк” відхиляють у повному обсязі, посилаючись на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” грошових зобовязань перед банком, оскільки останнє виступало майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД”. Також боржник та розпорядник майна вказували на дію мораторію щодо задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”, на період якого зупиняються заходи звернення стягнення на заставлене майно, виконання зобовязань боржника його поручителем, гарантом, страховиком тощо.

Як слідує з договору поруки, додаткова (субсидіарна) відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” як поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” даним правочином встановлена не була.

Відповідно до іпотечного договору в іпотеку було передано нерухоме майно, що належить іпотекодавцеві, а саме: будівлі складу готової продукції літери “Г” та “Ж” за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 33 та нежилі приміщення у м. Києві по пр-ту Перемоги. 70. Вартість предмету іпотеки оцінено сторонами договору в розмірі 24581000,00 грн.

Згідно з договором від 24.12.2008 р. про внесення змін до іпотечного договору переданими в іпотеку є будівлі складу готової продукції у м. Києві по вул. Воровського, 33 та земельна ділянка, на якій вони розташовані, що оцінені в розмірі 26186 000,00 грн.

За наступним договором про внесення змін від 03.06.2009 р. вірність переданого в іпотеку майна оцінена в сумі 32873000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог кредитором за договором і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) позичальником своїх зобовязань за кредитним договором та в інших випадках, передбачених договором.

Звернення стягнення на предмет іпотеки і реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання або в примусовому порядку. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 3.2 іпотечного договору).

З матеріалів справи судом встановлено, що у жовтні 2010 року Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 257/К від 28.03.2008 р. у сумі, що відповідає вищеописаному розрахунку з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” та його поручителів, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”.

За вказаними вимогами ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 р. порушено провадження у справі № 22/456.

04.02.2011 р. провадження в указаній справи було зупинено до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 46/512-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників провадження у справі, суд вважає обґрунтованими грошові вимоги Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк”, що заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” в процедурі його банкрутства. Дана позиція суду мотивована наступним.

Як слідує з Глави 49 Цивільного кодексу України порука і застава є одним з видів забезпечення виконання зобовязань, до яких відповідно до чинного законодавства також належать і неустойка, гарантія, притримання та завдаток. В свою чергу, порука не акцесорне зобовязання, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором третьої особи (боржника) за виконання останнім його зобовязання, а у разі його невиконання чи неналежного виконання зобовязується виконати зобовязання та (або) нести цивільно-правову відповідальність у формі відшкодування збитків та (або) сплати неустойки; іпотека це вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а заклад - застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особи.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Приписами ст. 556 Цивільного кодексу України передбачено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як вище вказувалося, виконання зобовязань Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” перед Публічним акціонерним товариством “Марфін Банк” зі сплати заборгованості, відсотків, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором забезпечено двома видами забезпечення виконання зобовязань порукою та іпотекою, які мають різні наслідки порушення основного зобовязання та передбачають різні способи їх реалізації. Разом з тим, законодавством не встановлено пріоритетність одного виду забезпечення зобовязання перед іншим, а тому для визначення обґрунтованості підстав заявлення кредитором за основним зобовязанням саме грошових, а не майнових вимог до поручителя, слід встановити спосіб, який обрав кредитор, скориставшись своїм правом вибору, для захисту своїх прав у порушеному боржником зобовязанні.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.02.2010 р. Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” письмову вимогу № 466/04 від 23.02.2010 р. про сплату заборгованості за кредитним договором № 257/К від 28.03.2008 р., посилаючись на порушення позичальником строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним, комісій та штрафів, а також на своє право вимоги дострокового повернення кредитних коштів, що встановлене умови договору.

Зазначена вимога була отримана позичальником 01.03.2010 р.

Також, 24.02.2010 р. Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” письмове повідомлення № 461/04 від 23.02.2010 р. про порушення забезпеченого порукою зобовязання, в якому вказував на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” простроченої заборгованості за кредитним договором № 257/К від 28.03.2008 р., а також на те, що виконання позичальника зобовязань за кредитним договором забезпечене порукою та вимагав погашення заборгованості.

Зазначена вимога була отримана поручителем 01.03.2010 р

В ході розгляду справи боржник не заперечив факт прострочення позичальником зобовязань за кредитним договором № 257/К від 28.03.2008 р., а також підтвердив обставини невиконання ним таких зобовязань як поручителем позичальника.

Доказів належного виконання як Товариством з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД”, так і Товариством з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” зобовязань за вищезазначеним кредитним договором суду подано не було.

Як вже встановлено судом, у звязку з порушенням позичальником та його поручителями грошового зобовязання, Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 67739105,03 грн.

Отже, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” реалізувало своє право отримати задоволення грошових вимог позичальника за кредитним договором відповідно до договору поруки, тоді як вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому або ж примусовому порядку банком не виставлялися, стягнення на предмет іпотеки або ж переведення прав не відбувалося.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З вищенаведеного слідує, що солідарна відповідальність боржника та поручителя дає право кредитору отримати задоволення своїх вимог за рахунок боржника або поручителя, або з обох зобовязаних осіб в межах загальної суми заборгованості, у звязку з чим визнання самим боржником таких вимог, так само як і звернення кредитора з позовом до боржника та поручителя про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора право на звернення в процедуру банкрутства поручителя за задоволенням своїх грошових вимог.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У звязку з тим, що зобовязання позичальника за кредитним договором № 257/К від 28.03.2008 р. не виконане як ним особисто, так і його поручителем, а також виходячи з обраного на даний час кредитором способу захисту своїх прав через заявлення вимог відповідно до договору поруки, грошові вимоги Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” слід вважати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” підлягає визнанню кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” в сумі 67739190,03 грн., до яких включаються 85,00 грн. судових витрат у справі № 46/512-б, 66592871,41 грн. боргу та 1146233,62 грн. штрафних санкцій (перша, четверта та шоста черги).

04.01.2011 р. до суду надійшла заява № 18219/07 від 31.12.2010 р. з грошовими вимогами до боржника від Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва у розмірі 26742,62 грн.

Як вбачається з поданої заяви, вимоги виникли зі сплати внесків на загальнообовязкове страхування та підтверджуються приєднаними до заяви від 31.12.2010 р. розрахунками суми страхових внесків на загальнообовязкове пенсійне страхування, що подавалися боржником до відповідного територіального відділення Пенсійного фонду України, даними картки особового рахунку платника Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”. З наданих документів слідує, що за період з січня 2010 року по грудень 2010 року належною до сплати боржником є сума внесків у розмірі 30442,74 грн. та сума пені у розмірі 1833,90 грн., тоді як боржником сплачено внесків на суму 5509,22 грн., пені 294,80 грн.

Боржником та розпорядником майна вимоги Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва відхиляються з мотивів пропуску строків, встановлених ч. 1 ст. 14 Закону.

Представник кредитора в судові засідання не зявлявся.

Розглядаючи заяву Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва суд не погоджується з мотивами відхилення боржником та розпорядником майна таких грошових вимог через хибність тверджень про пропуск зазначеного строку.

Так, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Частиною 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Оголошення про порушення провадження у справі № 46/512-б було опубліковано 03.12.2010 р., тобто тридцятиденний строк для подання заяв конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника припав на 02.02.2011 р., що є вихідним днем (неділя), у звязку з чим кінцевою датою є наступний за вихідним робочий день 04.01.2011 р. (понеділок 03.01.2011 р. є вихідним днем відповідно до ч. 3 ст. 67 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого).

Таким чином, заява від 31.12.2010 р., подана Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до відділу діловодства суду 04.01.2011 р., а не надіслана, як вказує розпорядник майна, є такою, що подана в установлений ч. 1 ст. 14 Закону строк.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі про банкрутство, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у розмірі 23709,42 грн., з них 22327,32 грн. вимоги другої черги по сплаті заборгованості з внесків та 1382,10 грн. вимоги шостої черги зі сплати пені, тобто нарахування за період прострочення боржника та до порушення провадження у справі та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Часткове задоволення вимог Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва обґрунтовується тим, що на даній стадії процедури банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” відбувається розгляд заяв конкурсних кредиторів, тобто, осіб, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: до 22.11.2010 р., тоді як у поданому до суду розрахунку нарахування основного боргу по сплаті внесків та пені відбувається у період після порушення провадження у справі № 46/512-б.

Таким чином, подана Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва заява підлягає частковому задоволенню на суму конкурсних грошових вимог. При цьому, вказаний кредитор не позбавлений можливості звернутися до боржника з поточними грошовими вимогами щодо сум, право вимоги на які виникли після 22.11.2010 р., в установлені законодавством строки.

Доказів наявності у боржника заборгованості зі сплати авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоровю громадянсуду подано не було.

За даними боржника, розмір його заборгованості із заробітної плати становить 162517,51 грн.

Як слідує з реєстру вимог кредиторів, поданого суду 31.01.2011 р., розпорядником майна до вимог першої черги було включено 19585,44 грн. заборгованості боржника по виплаті заробітної плати за період трьох місяців до порушення провадження у справі про банкрутство та до вимог другої черги 142932,07 грн. за період більше, ніж три місяці.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна станом на 28.01.2011 р. щодо боржника наявні пять записів про обтяження його нерухомого майна, тип обтяження заборона на нерухоме майно, а саме: будинок літера “Г” площею 447,50 кв.м., будівля складу готової продукції літера “Ж”, площею 174,20 кв.м., по вул. Воровського, 33 у м. Києві, нежилі приміщення №№ 1, 2, 3, площею 44,00 кв.м. групи приміщень № 131 літера “А” та нежилі приміщення №№ 1-10, площею 211,40 кв.м. групи приміщень № 135 по пр-ту Перемоги, 70 у м. Києві, земельна ділянка, площею 0,0919 кв.м. з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель літери “Г”, “Ж” по вул. Воровського, 33.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 28.01.2011 р. за боржником зареєстровано одне приватне обтяження, а саме: тип обтяження застава рухомого майна, підстава обтяження договір поруки № 665-СК від 28.02.2008 р., обєкт обтяження майно, обтяжувач Відкрите акціонерне товариство “Морський транспортний банк”, а також одне публічне обтяження, а саме: тип обтяження податкова застава, підстава обтяження п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими органами”, обєкт обтяження активи платника податків згідно з актом опису від 12.01.2010 р. № 16226, обтяжувач Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 8 ст. 53 Закону господарський суд в порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

У звязку з вищенаведеним, складений розпорядником майна реєстр вимог кредиторів підлягає уточненню щодо черговості вимог заявлених та визнаних судом кредиторів та розміру їх вимог, а також зважаючи на необхідність включення до реєстру відомостей про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно з ч. 9. ст. 53 Закону порядок проведення зборів кредиторів, утворення і діяльності комітету кредиторів визначаються цим Законом. Комітет кредиторів у місячний строк від дати його утворення повинен подати господарському суду схвалений план санації боржника.

Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала (ч. 10 ст. 53).

Дослідивши матеріали справи, поданий розпорядником майна на затвердження реєстр вимог кредиторів, суд вважає за доцільне затвердити реєстр вимог кредиторів та закінчити попереднє засідання.

Враховуючи вищезазначене та керуючись Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Визнати кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”:

1.1Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва на суму 140937,51 грн. (138757,16 грн. друга черга, 2180,35 грн. 6 черга);

1.2Київський міський центр зайнятості на суму 1861,09 грн. - друга черга;

1.3Товариство з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд” на суму 5806441,00 грн. (85,00 грн. перша черга, 5806356,00 грн. четверта черга);

1.4Товариство з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” на суму 4989821,83 грн. (85,00 грн. перша черга, 4989736,83 грн. четверта черга);

1.5Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” на суму 67739190,03 грн. (85,00 грн. перша черга, 67739105,03 грн. четверта черга, 1146233,62 грн. шоста черга);

1.6Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на суму 23709,42 грн. (22327,32 грн. друга черга, 1382,10 грн. перша черга).

2.Зобовязати розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” арбітражного керуючого Полтавцеву І.М. у пятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та наказу Міністерства економіки України “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів” від 02.07.2010 р. № 788.

3.Зобовязати розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” арбітражного керуючого Полтавцеву І.М. протягом 10-ти днів повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та провести відповідні збори.

4.Зобовязати розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” арбітражного керуючого Полтавцеву І.М. надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника.

5.Зобовязати керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю “Авідон Ко” надати суду схвалений комітетом кредиторів план санації боржника.

6.Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.

7.Копію ухвали направити боржнику, керуючому санацією, кредиторам, розпоряднику майна, державному органу з питань банкрутства, прокуратурі м. Києва та податковому органу за місцезнаходженням боржника.

Суддя Л.В. Омельченко