Рішення № 14623231, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/710.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІК-2005»

До Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»

Про стягнення боргу на суму 158592,11 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін :

Від позивача Гащак Б.В. (дов. б/н від 03.10.2010р.)

Від відповідача Рабцевич К.Ю. (дов. №4 від 15.02.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 10.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧІК-2005»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 158592,11 грн. заборгованості за договором поставки №14 від 02.01.2008 року, з яких 124800,30 грн. основного боргу, 26457,66 грн. інфляційних втрат, 7334,15 грн. 3% річних.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем перед позивачем зобов’язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар за договором поставки №14 від 02.02.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження по справі №9/7 порушено, розгляд справи призначено на 02.02.2011 року.

Ухвалою суду від 02.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 03.03.2011 року, у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання та неподанням витребуваних документів.

В судовому засіданні 03.03.2011 року представник відповідача подав додаткові матеріали по справі та відзив на позовну заяву, в якій суму основного боргу визнає повністю та просить суд задовольнити позовні вимоги частково щодо стягнення тільки основної суми боргу та відмовити у стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, в зв’язку із скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.03.2011 року. для надання сторонами додаткових пояснень у справі та надання відповідачеві скористатися правом на подачу заяви у відповідності до ст. 121 ГПК України.

В судовому засіданні 10.03.2011 року представник позивача надав додаткові матеріали на виконання вимог ухвали суду, представник відповідача своїм правом на подання заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем не скористався.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

02.01.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №14, за яким позивач передає у власність відповідачу, а відповідач приймає та оплачує товар згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом наступного дня з дати прийому-передачі товару.

Відповідно до п. 6.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року. Якщо ні одна з сторін за 10 днів до закінчення строку дії договору в письмовій формі не повідомить іншу сторону про розірвання договору, то строк його дії автоматично продовжується на рік.

Відповідно до накладної №16 від 08.01.2008р.; накладної №17 від 14.01.2008р.; накладної №16 від 25.01.2008р.; накладної №17 від 01.02.2008р.; накладної №21 від 07.03.2008р.; накладної №20 від 07.03.2008р.; накладної №19 від 07.07.2008р.; накладної № 22 від 16.04.2008р.; накладної № 23 від 16.04.2008р.; накладної №24 від 08.05.2008р.; накладної №25 від 08.05.2008р.; накладної №26 від 12.05.2008р.; накладної №27 від 16.05.2008р.; накладної №28 від 19.05.2008р.; накладної № 29 від 27.05.2008р.; накладної №31 від 02.06.2008р.; накладної №32 від 03.06.2008р.; накладної №33 від 10.06.2008р.; накладної №34 від 13.06.2008р.; накладної №35 від 13.06.2008р.; накладної №36 від 17.06.2008р.; накладної №37 від 24.06.2008р.; накладної №37 від 09.07.2008р.; накладної №38 від 22.07.2008р.; накладної №39 від 23.07.2008р.; накладної №40 від 31.07.2008р.; накладної №41 від 05.08.2008р.; накладної № 41 від 05.08.2008р.; накладної №42 від 13.08.2008р.; накладної №46 від 19.09.2008р.; накладної №47 від 19.09.2008р.; накладної №48 від 30.09.2008р.; накладної №43 від 08.09.2008р.; накладної №44 від 09.09.2008р.; накладної №45 від 10.09.2008р.; накладної №49 від 09.10.2008р.; накладної №50 від 15.10.2008р.; накладної №51 від 28.10.2008р.; накладної №52 від 29.10.2008р.; накладної №54 від 06.11.2008р.; накладної №53 від 03.11.2008р.; накладної №55 від 10.11.2008р.; накладної №55 від 19.11.2008р.; накладної №56 від 24.11.2008р.; накладної №57 від 25.11.2008р.; накладної №58 від 01.12.2008р.; накладної №59 від 09.12.2008р.; накладної №60 від 16.12.2008р. позивачем було продано відповідачу товар на загальну суму 6750338,10 грн.

Згідно з банківськими виписками відповідачем було оплачено поставлений позивачем товар частково у сумі 6625537,80 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на день подання позовної заяви (10.01.2011р.) складає 124800,30 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 10.02.2009 року, який містить підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки відповідача, сума заборгованості становить 124432,80 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.20010 року, який не містить підпису уповноваженої особи відповідача та відтиску печатки відповідача, сума заборгованості становить 124800,80 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що в зв’язку з фінансовою кризою він знаходиться в скрутному фінансовому становищі та має заборгованість по заробітній платі, до бюджету та перед Пенсійним фондом України, а також перед кредиторами. Суму основного боргу в розмірі 124800,30 грн. відповідач визнав повністю. На рахунки та майно відповідача накладено арешт, тому він просить суд задовольнити позовні вимоги частково в частині основного боргу, у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних збитків та 3% річних просить відмовити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 124800,30 грн. основного боргу за поставлений товар.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 2 коментованої статті 625 ЦК України, визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька, зокрема і стягнення поряд з заборгованою грошовою сумою інфляційних збитків, а також сплати 3% річних. Вказані особливі (спеціальні) правові наслідки не є неустойкою (дана позиція висловлена Верховним судом України), а отже суд не має право їх зменшити у відповідності до норм ст. 85 ГПК України.

Скрутне фінансове становище відповідача, не звільняє його від виконання господарського зобов’язання, законодавством України не передбачено, що скрутне фінансове становище звільняє відповідача від обов’язку щодо виконання договірних зобов’язань. Суд зазначає, що таке становище та неможливість виконання своїх зобов’язань дають право відповідачеві на подання заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду в порядку ст. 121 ГПК України, яким відповідач за пропозицією суду не скористався.

Оскільки відповідачем не надано обгрунтованих заперечень у відзиві на позовну заяву та пояснення відповідача щодо підстав відмови у стягненні інфляційних зибтків та 3% річних не може бути сприйняти судом як таке, що відповідає вимогам законодавства України щодо звільнення відповідача від відповідальності встановленої законом.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення 124800,30 грн. основного боргу, 26457,66 грн. інфляційних втрат, 7334,15 грн. 3% річних.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» (02055, м. Київ, вул. Закревського, 9; код ЄДРПОУ 30470011) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІК-2005»(08298, Київська обл., м. Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7; код ЄДРПОУ 33786653) 124800 ( сто двадцять чотири тисячі вісімсот) грн. 30 коп. основного боргу, 26457 (дванадцять шість тисяч чотириста п’ятдесят сім) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 7334 (сім тисяч триста тридцять чотири) грн. 15 коп. 3% річних, 2087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П.Бондаренко

Рішення підписано 15.03.2011 року