Рішення № 14623055, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/2114.03.11

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Житлового кооперативу № 3

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та штрафних санкцій

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Півень Д.О. (за дов.)

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Розиграєва О.І. (за дов.)

14.03.2011 року у судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлового кооперативу № 3 про стягнення 153809,41 грн. –основного боргу за спожиту теплову енергію, 4380,39 грн. –пені, 19580,67 грн. –інфляційної складової боргу, 5759,75 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Ухвалою від 14.01.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.02.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору № 1630541 від 01.10.1999 року позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію не виконав в повному обсязі.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені у наданому відзиві на позов.

11.02.2011 року, від позивача, через канцелярію господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відзив.

В ході розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, згідно заяви від 10.02.2011 року на розгляд суду були передані вимоги про стягнення з відповідача 25911,92 грн. - суми основного боргу, 4380,39 грн. - пені, 19580,67 грн. - інфляційної складової боргу, 5759,75 грн. –3% річних.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі –постачальник, позивач) та Житловим кооперативом № 3 (далі –абонент, відповідач) було укладено договір № 1630541 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 1.1 Договору сторони узгодили, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенргоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі –Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобов’язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов’язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку та розрахунковим способом.

З положень пункту 5.3 Договору вбачається, що абонент, який має прилади обліку щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 2 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу –доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що сплата за вказаними в пункті 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2008 року по 01.12.2010 року позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії на загальну суму 703742,89 грн., проте, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 549933,48 грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 153809,41 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.

В період грудень 2010 року - січень 2011 року відповідач в рахунок оплати боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді перерахував кошти в сумі 127897,49 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На час розгляду справи іншу частину боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому заборгованість відповідача перед позивачем за несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії складає 25911,92 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Заперечення Відповідача з приводу вартості поставленої за договором теплової енергії є безпідставними, оскільки відповідні нарахування Позивачем проведені на підставі тарифів на теплову енергію, які діяли на момент проведення нарахувань, що підтверджується обліковими картами за відповідний період та листами про затвердження тарифів, які направлялись на адресу Відповідача. Крім того, зазначені доводи відповідача не приймаються судом до уваги, так як розпорядження КМДА, яка є виконавчим органом Київської міської ради, відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»не підлягають державній реєстрації в органах юстиції. Вказана позиція також викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2011 № 21/13, у якій, зокрема, зазначено, що відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»та Постанови КМУ від 28.12.1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер»рішення органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) не підлягають державній реєстрації.

Заперечення вартості поставленої продукції не звільняє Відповідача від зобов’язання вчасно оплачувати надані за договором № 1630541 від 01.10.1999 року послуги.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 25911,92 грн. належним чином обґрунтовані та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.5 Додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду ( п. 3 цього Додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач за прострочення строків сплати грошових коштів за теплову енергію, керуючись п. 3.5 Додатку № 4 до Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5016,14 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд, стягнути на свою користь 19580,67 грн. інфляційної складової боргу та 5759,75 грн. 3 % річних.

Перевіривши розрахунок пені, 3 % річних та інфляційної складової боргу, з урахуванням умов Договору та Додаткових угод до Договору, прострочення відповідачем грошового зобов’язання, дат внесення проплат та визначеного порядку розрахунку, господарський суд приймає розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, наданий позивачем та вважає такий обґрунтованим.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 25911,92 грн. основного боргу, 5759,75 грн. трьох процентів річних, 19580,67 грн. інфляційної складової, 4380,39 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача у сумі 1835,30 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 627,81 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлового кооперативу № 3 (02232, м. Київ, просп. Маяковського, буд.77, код ЄДРПОУ 23493778) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 25911,92 грн. (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот одинадцять гривень 92 копійки) основного боргу, 5759,75 грн. (п’ять тисяч сімсот п’ятдесят дев’ять гривень 75 копійок) трьох процентів річних, 19580,67 грн. (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят гривень 67 копійок) інфляційної складової боргу, 4380,39 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят гривень 39 копійок) пені, 556,28 грн. (п’ятсот п’ятдесят шість гривень 28 копійок) витрат по оплаті державного мита та 71,53 грн. (сімдесят одну гривню 53 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                   О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 17.03.2011р.