Рішення № 14623046, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/1914.03.11

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Житлово-будівельний кооператив «Октава-2»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та штрафних санкцій

та за зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу «Октава-2»

до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

третя особа Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація

про стягнення 101864,23 грн. безпідставно набутих грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Півень Д.О. (за дов.)

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Кіщук Т.В. (за дов.)

від третьої особи за зустрічним позовом: не з’явились

14.03.2011 року у судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово–будівельного кооперативу «Октава-2»про стягнення 105473,27 грн. –основного боргу, 5016,14 грн. –пені, 5438,03 грн. –інфляційної складової боргу, 1945,27 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Ухвалою від 14.01.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.02.2011 року.

08.02.2011 року Житлово–будівельний кооператив «Октава-2»через канцелярію суду подав зустрічну позовну заяву до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 101864,23 грн. безпідставно набутих грошових коштів за договором № 1630050 від 01.06.2000 та судові витрати.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно зі ст. 61 Господарського процесуального кодексу України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Ухвалою від 09.02.2011 року було прийнято до провадження зустрічну позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Октава-2»Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», третя особа Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація про стягнення 101864,23 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

В судовому засіданні 10.02.2011 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення первісних позовних вимог заперечував.

Ухвалою від 10.02.2011 розгляд справи відкладався на 28.02.2011.

18.02.2011 Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) через канцелярію суду подав заперечення на зустрічний позов та просив у позовних вимогах за зустрічною позовною заявою відмовити повністю.

В ході розгляду справи позовні вимоги було уточнено, згідно заяви від 10.02.2011 року на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 94900,27 грн. –основного боргу, 5016,14 грн. –пені, 5438,03 грн. –інфляційної складової боргу, 1945,27 грн. –3% річних.

В судовому засіданні 28.02.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 14.03.2011 року.

В судовому засіданні 14.03.2011 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав додаткові пояснення щодо заперечення на зустрічний позов та усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі –постачальник, позивач) та Житлово–будівельним кооперативом «Октава-2»(далі –абонент, відповідач) було укладено договір № 1630050 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 1.1 Договору сторони узгодили, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенргоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі –Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Судом встановлено, що розрахунок вартості поставленої теплової енергії за спірний період здійснювався позивачем на підставі Розпоряджень КМДА від 15.10.2009 № 1192, від 30.11.2009 № 1333, від 31.05.2010 № 392.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобов’язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов’язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку та розрахунковим способом.

З положень пункту 5.3 Договору вбачається, що абонент, який має прилади обліку щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 2 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу –доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що сплата за вказаними в пункті 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2009 року по 01.12.2010 року позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії на загальну суму 205409,80 грн., що засвідчується обліковими картками (копії яких долучені до матеріалів справи).

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлену теплову енергію, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем, виникла заборгованість в розмірі 94900,27 грн.

На час розгляду справи відповідач вказану заборгованість не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставин, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.5 Додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду ( п. 3 цього Додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач за прострочення строків сплати грошових коштів за теплову енергію, керуючись п. 3.5 Додатку № 4 до Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5016,14 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд, стягнути на свою користь 5438,03 грн. інфляційної складової боргу та 1945,27 грн. 3 % річних.

Перевіривши розрахунок пені, 3 % річних та інфляційної складової боргу, з урахуванням умов Договору та Додаткових угод до Договору, прострочення відповідачем грошового зобов’язання, дат внесення проплат та визначеного порядку розрахунку, господарський суд приймає розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, наданий позивачем та вважає такий обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 94900,27 грн. суми основного боргу, 5016,14 грн. пені, 5438,03 грн. інфляційної складової боргу та 1945,27 грн. 3 % річних.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом при визначенні розміру місячних платежів за спожиту теплову енергію безпідставно застосовував завищені тарифи, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, але не зареєстровані у встановленому порядку у Київському міському управлінні юстиції, у зв’язку з чим відповідач за зустрічним позовом безпідставно отримав грошові кошти в розмірі 101864,23 грн. за період з 01.11.2006 по 01.01.2011р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування позову позивач за зустрічним позовом стверджує, що розпорядження КМДА про встановлення тарифів, які застосовує відповідач за зустрічним позовом при розрахунку вартості спожитої теплової енергії, не пройшли реєстрацію відповідно до Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»та скасовані постановами судів, а тому підлягає застосуванню тариф згідно зареєстрованого розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 року.

Однак зазначені доводи позивача за зустрічним позовом не приймаються судом до уваги, так як розпорядження КМДА, яка є виконавчим органом Київської міської ради, відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»не підлягають державній реєстрації в органах юстиції. Вказана позиція також викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2011 № 21/13, у якій, зокрема, зазначено, що відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»та Постанови КМУ від 28.12.1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер»рішення органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) не підлягають державній реєстрації.

Доводи відповідача про незаконність застосування позивачем тарифів згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які скасовані рішеннями судів, також є безпідставним, оскільки Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 у справі № 2а-57/09 було скасовано Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2009 року в частині задоволення позовних вимог адміністративного позову Кулі В.І. до Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання актів щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві невідповідними законодавству.

Таким чином, спірні розпорядження були чинними протягом періоду за який позивач використовує тарифи встановлені вказаними розпорядженнями.

Враховуючи наведене, первісні позовні вимоги судом задовольняються з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Судові витрати позивача у сумі 1178,73 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 1287,83 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Житлово–будівельного кооперативу «Октава-2»(02222, м. Київ, вул. Беретті, 3, з рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, код ЄДРПОУ 22935317) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 94 900 (дев’яносто чотири тисячі дев’ятсот) грн. 27 коп. –основного боргу, 5 016 (п’ять тисяч шістнадцять) грн. 14 коп. –пені, 5 438 (п’ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 03 коп. –інфляційної складової боргу, 1 945 (одну тисячу дев’ятсот сорок п’ять) грн. 27 коп. –3 % річних, 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                   О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 17.03.2011р.