Рішення № 14622982, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/7210.03.11 За позовомАкціонерного енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До           Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у м. Києві

Простягнення 42339,86 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача          Гаркавенко С.В.

Від відповідача           Кухаревська Н.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві 35172,66 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 2778,26 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 959,61 грн. пені, 2656,56 грн. штрафу, 587,04 грн. інфляційну складову, 185,73 грн. 3% річних, а всього 42339,86 грн. заборгованості за договором на постачання електричної енергії № 17 від 07.06.2000р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 22.02.2011р., в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В процесі розгляду справи представник позивача надав Заяву про уточнення позовних вимог від 03.02.2011р., з якої вбачається, що основний борг Відповідач сплатив 28.12.2010р., тому Позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу 587,04 грн., 185,73 грн. 3% річних, 959,61 грн. пені та 2656,56 грн. штрафу. В заяві про уточнення позовних вимог,

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 587,04 грн., 185,73 грн. 3% річних, 959,61 грн. пені та 2656,56 грн. штрафу, а всього загальну суму заборгованості у розмірі 6656,56 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Дніпровським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві було укладено договір на постачання електричної енергії № 17, о/р 3510017.

Відповідно до п. 1 Договору, Позивач постачає Відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Згідно з п. 1 додатку 2.5 до Договору, розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.

Відповідно до п. 5 додатку 2.6 до Договору, Відповідач зобов'язується щомісячно направляти свого представника до Позивача, для надання звіту за використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, отримання розрахункових документів, які видаються на основі наданих звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період з зазначенням дати надання звіту та дати отримання рахунку на сплату (акт приймання-передачі товарної продукції, рахунок-фактура). Крім цього, Відповідач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Пунктом 13 Додатку 2.6 до Договору зобов'язує Відповідача до 25 числа поточного розрахункового місяця здійснити оплату 100% від фактично спожитого обсягу активної електричної енергії за розрахунковий період.

Згідно Додатка 5 до Договору визначено порядок розрахунків та строки оплат за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами затверджена наказом Міністерством палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002.

Пунктом 12 Додатку 5 зобов'язує Відповідача кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховувати Позивачу до 1 числа наступного календарного місяця.

Відповідно до п.4.1. договору споживач зобов’язується оплачувати використану електричну енергія, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, діючим індексом цін та умовами договору.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що у випадку несплати до кінця розрахункового періоду спожитої активної і реактивної електроенергії, з першого числа, наступного за розрахунковим місяця нараховується пеня у розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше розміру, визначеного чинним законодавством.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, за період з 01.09.2010р. по 01.12.2010р. включно позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу активної теплової енергії на загальну суму 35172,66 грн. та реактивної теплової енергії на загальну суму 2778,26 грн. Факт поставки енергії підтверджується доданими до матеріалів справи звітами про використану електроенергію, актами приймання - передачі та рахунками - розшифровками.

Порядок розрахунків за електроенергію сторони погодили додатком 2.6 до Договору:

-          розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця (п. 1);

-          відповідач знімає показання розрахункових лічильників 19 числа кожного місяця та надає звіт за фактичним обсягом споживання (п. 2);

-          відповідач до 25 числа поточного розрахункового місяця здійснює оплату 100% від фактично спожитого обсягу активної електричної енергії за розрахунковий період (п. 13).

Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії сторони погодили додатком 5 до Договору, пунктом 12 якого визначено, що за підсумками розрахункового періоду до 15 дня календарного місяця, наступного за розрахунковим, позивач надає уповноваженому представнику відповідача розрахункові документи на плату за перетікання реактивної електроенергії; кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються відповідачем на поточний рахунок позивача до 1 числа наступного календарного місяця.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив активну та реактивну електричну енергію за період з 01.09.2010р. по 01.12.2010р. на загальну суму 37829,22 грн., що підтверджується рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції та актами надання послуг з комплектації перетікання реактивної енергії за спірний період, а також довідкою про надходження коштів в погашення основного боргу за спожиту електричну енергію.

З поданого позивачем в судовому засіданні розрахунку станом на 01.12.2010 вбачається, та представником позивача в судовому засіданні не заперечується, що відповідачем було здійснено оплату основного боргу за використану активну та реактивну електричну енергію в розмірі 37829,22 грн. –28.12.2010р..

Таким чином, матеріали справи свідчать, про те що станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідачем частково сплачено суму боргу в розмірі 37829,22 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію та у повному обсязі, а отже відповідач прострочив виконання зобов‘язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що у випадку несплати до кінця розрахункового періоду спожитої активної і реактивної електроенергії, з першого числа, наступного за розрахунковим місяця нараховується пеня у розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше розміру, визначеного чинним законодавством.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач правомірно нарахував відповідачу штрафні санкції у вигляді пені.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 959,61 грн. пені, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Крім того, позивачем правомірно нарахована відповідачу сума боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Тому, також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі –185,73грн. та 587,04 грн. 63 коп. індексу інфляції.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2656,56 грн. слід зазначити наступне.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як штраф, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді штрафу за порушення відповідачем зобов'язання в частині розрахунків за поставлену позивачем електричну енергію сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача штраф в сумі 2656,56 грн. за прострочення виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він вимагає стягнути з відповідача зазначений штраф, суд визнає помилковими з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг),.з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Враховуючи, що у тексті Договору сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення грошових зобов'язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача 2656,56 грн. штрафу задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 959,61 грн. пені, 587,04 грн. індексу інфляції, 185,73 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 959,61 грн. пені, 587,04 грн. індексу інфляції, 185,73 грн. - 3% річних. В частині вимог про стягнення штрафу суд відмовляє, з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При розподілі господарських витрат, судом враховано, що Відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 37829,22 грн., до звернення Позивача до суду.

10.03.2011р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголосив тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст. 49, п. 1.1. ст.. 80, ст.. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпровського районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (02100, м. Київ, вул.. Червоноткацька, 2, код ЄДРПОУ 08672868) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 959 (дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 61 коп. пені, 587 (п’ятсот вісімдесят сім) грн. 04 коп. інфляції, 185 (сто вісімдесят п’ять) грн. 73 коп. 3% річних, 17 (сімнадцять) грн. 32 коп. державного мита та 9 (дев’ять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення штрафу –відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 17.03.2011р.