Рішення № 14622863, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/2010.03.11 За позовом                                        Публічного акціонерного товариства «Міжнародний

                                                  Інвестиційний Банк»

До                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  «Персональна електроніка»

Третя особа, яка не заявляє           Товариство з обмеженою відповідальністю

самостійні вимоги на предмет           «Версія-Сістемс»

спору на стороні позивача

Про                                                   звернення стягнення на предмет застави на суму

                                                  106671,30 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                                        - Поліщук Л.В. ( дов. № 70/12/2010 від 14.12.2010р.)

                                                  - Білоконь Ю.М. (прот. № 1 від 04.12.2007 р.)

Від відповідача                              - не з’явився

Від третьої особи - не з’явився

В судовому засіданні 10.03.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Міжнародний           Інвестиційний Банк»(далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональна електроніка» (далі по тексту –відповідач) про зверенння стягнення на предмет застави в сумі 106671,30 грн.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 15, 33, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 6, 11, 202, 509, 525, 530, 553, 554, 589, 626, 627, 638, 639, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 23, 24, 26, 27, 28, 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/20, розгляд справи призначено на 23.02.2011 р. Також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Версія-Сістемс», оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов’язки щодо сторін у справі.

В судове засідання 23.02.2011 р. представник позивача надав додаткові матеріали по справі на виконання вимог ухвали суду від 14.01.2011 р., представник відповідача та третьої особи не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили. У зв’язку з вищенаведеним, ухвалою суду від 23.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 10.03.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва у справі № 9/20 від 23.02.2011 р. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової кореспонденції (ухвали від 14.01.2011р. та від 23.02.2011 р.) отримані уповноваженою особою відповідача (повідомлення додані до матеріалів справи.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представників відповдіача у справі та неподання ним відзиву не перешкоджає розглядові справи по суті.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний Інвестиційний Банк»( далі по тексту - Банк) (рішенням Загальних зборів акціонерів 15.04.2010 перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Міжнародний Інвестиційний Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Версія-Сістемс»(надалі - Позичальник, Боржник) було укладено кредитний договір № 109-CBD, відповідно до положень якого, враховуючи всі додаткові договори до нього, Позичальник отримав у Банка кредит у сумі 2000000 грн. (два мільйони гривень) зі строком користування до 29.07.2010 р. (включно) та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 26% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором № 109-CBD у відповідності до ст. ст. 546, 547, 548 ЦУК України, між позивачем та боржником 05.04.2010 р. було укладено договір застави № 109-CBD/PR (надалі –Договір застави) майнових прав (прав вимоги) щодо отримання винагороди за поставлені товари, згідно рахунків, що наведені у додатку № 1 до Договору (надалі - Рахунки).

Обтяження по Договору застави зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 28238631 від 21.08.2010 року, (реєстраційний номер 10168725, обтяжувач - Публічне акціонерне товариство «Міжнародний Інвестиційний Банк»).

Відповідно до п. 3.1. Договору застави право застави виникає з моменту підписання цього договору Сторонами.

Вищевказані рахунки були виставлені в рамках Договору поставки № 02/03-09 від 02.03.2009 р., укладеного між TOB «Версія - Сістемс»та TOB «Персональна Електроніка»(надалі –Договір поставки).

Відповідно до умов п. 2.8. Договору поставки, постачальник буде вважатись таким, що виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари в пункт поставки, зазначений в замовленні покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим Договором.

Згідно з приписами п. 2.6. Договору поставки право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця, коли товари поставлено (передано покупцеві, зазначеного у відповідних документах, які підтверджують факт приймання-передачі товарів (видаткових накладних).

Необхідний пакет документів, було надано постачальником відповідачу, а саме: товарні накладні, податкові накладні та рахунки.

Про належне отримання товарів свідчать товарні накладні та копії довіреності представника відповідача, який отримував зазначений в накладних товар.

Так, по рахункам № Сч-00364, № 0365 від 04.03.2010 р. товари були отримані відповідачем 04.03.2010 р., по рахунку № Сч-00445 від 16.03.2010 р. товари були отримані відповідачем 17.03.2010р.

Відповідно до п. 3.3. Договору поставки покупець зобов'язаний здійснити оплату за отриману партію товару протягом 60 календарних днів з дня отримання відповідної партії товарів, який зазначений у відповідних документах, що підтверджують факт приймання - передачі товару.

Згідно з п. 3.4. Покупець вважається таким, що повністю виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого постачальником товару після зарахування коштів за відповідну партію товару у розмірі 100% на рахунок постачальника. Строки розрахунків (60 днів з дня отримання товарів) вже минули, оплата покупцем товару (Відповідачем) не здійснювалась.

Судом встановлено, що постачальник (ТОВ «Версія - Сістемс») направляв відповідачу лист вих. №228/1 від 21.04.2010р.) з проханням здійснювати з ними (як з постачальником товарів) розрахунки із зазначенням необхідних реквізитів.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Проте, в порушення умов договору поставки, відповідач не розрахувався ТОВ «Версія-Сістемс».

Таким чином, факт наявності боргу відповідача перед постачальником належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Згідно з 3.3. Договору застави Заставодержатель (позивач) набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Боржник (Заставодержатель) свої зобов’язання за Договором застави не виконав.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель (позивач) набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»(надалі –Закон) відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач (позивач) має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом

Відповідно до ст. 26 Закону, обтяжувач (позивач) має право на власний розсуд обрати такий позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як відступлення обтяжувачу (позивачу) права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги.

Згідно з ст. 27 Закону обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Відповідно до матеріалів справи 09.09.2010 р. боржнику - TOB «Версія-Сістемс»було направлено повідомлення за вих. № 1827/ПІ з вимогою виконати порушене зобов'язання протягом 30 днів.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 09.09.2010 р.

Оскільки зобов’язання не було виконане протягом 30 днів, позивач звернувся до TOB «Персональна електроніка»(відповідач) з письмовим повідомленням від 11.10.2010 р. вих. № 2109/111, про відступлення позивачу (заставодержателю) прав вимоги щодо отримання винагороди за поставлені товари, згідно рахунків: №Сч-02714 від 01.03.2010р. на суму 56339,88 грн.; № Сч-02822 від 01.03.2010р. на суму 19185,84 грн.; №Сч-03056 від 16.03.2010р. на суму 31145,58 грн.

Загальна сума заборгованості за вказаними рахунками складає: 106671,30 грн.

Відповідно до ст. 32 Закону, з дня відправлення зазначеного повідомлення, Заставодержатель (позивач) набув права кредитора в зобов'язанні право вимоги за яким заступлене на його користь, та користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.

Таким чином, з дня відправлення зазначеного повідомлення позивач має право вимагати від відповідача сплати грошових коштів по вищевказаних рахунках на користь позивача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 106671,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Персональна електроніка" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, код ЄДРПОУ 36385367) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк»(01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, будинок 34; код ЄДРПОУ 35810511), 106671,30 (сто шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 30 коп. заборгованості, 1066,71 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 71 коп. державного мита, 236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 15.03.2011 р.