Рішення № 14622822, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/1410.03.11

За позовом                                        Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в

                                                  особі Структурного відокремленого підрозділу

                                                  “Енергозбут Київенерго”

До                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  “Житлово-комунальне господарство “Геолог”

Про                                                   стягнення 86461,22 грн. за спожиту теплову енергію

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                                        - Півень Д.О. (дов. №Д07/2011/02/01-1 від 01.02.2011р.)

Від відповідача                              - не з’явився

В судовому засіданні 10.03.2011 р. у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі по тексту - позивач) звернулася з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-комунальне господарство “Геолог” (далі по тексту-відповідач) про стягнення 86461,22 грн. заборгованості за договором № 3315303 від 31.12.2004 року про постачання електричної енергії та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором № 3315303 від 31.12.2004 р. на постачання електричної енергії, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-комунальне господарство “Геолог” виникла заборгованість перед позивачем за використану електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/14, розгляд справи призначено на 03.02.2011 року.

Ухвалою суду від 03.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 10.03.2011 року у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та неподанням витребуваних документів.

В судове засідання 10.03.2011 року представник позивача надав додаткові матеріали по справі на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2011р.

Представник Відповідача в судове засідання вдруге не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва у справі № 9/14 від 10.03.2011 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, конверти направлені на про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової кореспонденції (ухвали від 13.01.11р. та від 10.03.11р.) отримані уповноваженою особою відповідача (повідомлення додані до матеріалів справи.)

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2008 року було порушено провадження у справі № 43/550 про банкрутство ТОВ ЖКГ «Геолог»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

Разом з тим, виходячи із ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство повинно було відбутись у серпні 2008 року.

Приймаючи до уваги, що публікації про порушення провадження у справі про банкрутство № 43/550 до цього часу здійснено не було, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості для захисту своїх порушених прав і інтересів.

Частиною 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч. 2 ст. 14 зазначеного Закону).

Зазначена позиція підтверджується і узагальненнями судової практики Вищого господарського суду України, викладена в рекомендаціях від 04.06.2004 № 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство”.

Так, в п.8.12 рекомендацій зазначено, що погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов’язань, яке відбувається внаслідок застосування частини 2 ст.14 Закону, слід вважати припиненням цих зобов’язань відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.

Крім того, Вищий господарський суд України (п. 8.12 зазначених рекомендацій) та Верховний Суд України (п. 54 вищевказаної постанови) звертають увагу на те, що суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника (п. 45 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство”).

За таких обставин, суд вважає, що оскільки відповідачем не надано доказів здійснення публікації про оголошення процедури банкрутства, матеріали справи про банкрутство не містять ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів після здійсненої публікації, то суд має право вирішити заявлені позовні вимоги в даній справі в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2004 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 3315303 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно п. 2.1.2 Договору постачальник електричної енергії зобов’язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару:

-          в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»);

-          з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

-          згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до правил устройства электроустановок, 6 видання, 1986 р. (із змінами та доповненнями) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Згідно п. п. 2.2.2, 2.2.4 Договору, відповідач зобов’язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

Відповідно до п. 4 додатку 2д до договору відповідач зобов’язався щомісячно 21 числа направляти свого представника до позивача, для надання звіту за використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, відповідач зобов’язався надавати підписані акти про приймання-передачі товарної продукції та завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Порядок розрахунків за спожиту електроенергію між позивачем та відповідачем визначається п. 5 додатку 2д до договору, відповідно до якого повна поточна оплата вартості обсягу електроенергії, заявленого на розрахунковий період, здійснюється один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця, наступного після розрахункового.

Позивач взяті на себе зобов’язання виконав: за період з 01.01.2005 року по 01.11.2010 року відповідачем було спожито електричної енергії на загальну суму 355554,50 грн., що підтверджується копіями звітів про спожиту активну електричну енергію, рахунками, актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період.

Однак, відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за період з 01.11.2005 р. по 01.12.2010 р. виникла заборгованість за використану енергію, яка станом на 01.11.2010 року становить 86461,22 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів від відповідача в погашення боргу за спожиту від позивача електроенергію за період з 01.11.2010 року по 02.01.2011 року.

Договір № 8383025 від 01.10.04. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з 01.11.2005 р. по 01.12.2010 р. у відповідача виникла заборгованість за використану електроенергію, яка станом на день слухання справи становить 86461,22 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за електроенергію, рахунками-розшифровками за спожиту активу електричну енергію, актами приймання-передачі товарної продукції за спожиту електричну енергію за спірний період.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він порушив умови Договору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по своєчасній оплаті за використану ним електричну енергію не здійснив, внаслідок чого, з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-комунальне господарство “Геолог” на користь позивача підлягає стягненню 86461,22 грн. – основного боргу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 86461,22 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог»(04123, м. Київ, вул. Бестужева, 36 вбудоване-прибудоване приміщення; код ЄДРПОУ 32960711, р/р 26002301261826 в УДК м. Києва, МФО 322197) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, будинок 5; р/р зі спеціальним режимом використання № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 00131305 для зарахування основного боргу) 86461 (вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 22 коп. заборгованості, 864 (вісімсот шістдесят чотири) гривні 61 коп. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, будинок 5; р/р зі спеціальним режимом використання №260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням від 30.11.2010 року №11422 державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 89 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення: 15.03.2011 р.