Ухвала суду № 14622817, 17.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17.03.11№ 05-5- 9 / 2859 Суддя , розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС сервіс"

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення суми боргу за невиконання договірних зобов'язань 52 202,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ст. ст. 54 - 58 ГПК.

Відповідно до статті 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Відповідно до статті 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до статті 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Відповідно до п. 1 ст. 63 ГПК України позовну заяву підписано особою, яка не має пава її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно ст. 54 ГПК України позовна заява підписується повноваженою посадовою особою позивача або його представником.

Як вбачається з позовної заяви б/н від 11.03.2011р., позовна заява підписана невідомою особою, посадове становище, ПІБ та підстави, на якій невказана посадова особа/чи представник позивача має право підпису позовної заяви .

За таких обставин, суд приходить до висновку про недотримання позивачем п. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ст. 63 ГПК України у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Надані до позовної заяви ксерокопії документів не можуть вважатися належними доказами та не приймаються судом до уваги, оскільки не відповідають вимогам ч.2 ст. 36 ГПК України.

ВІдповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", офіційні документи, що походять з інших держав, визнаються дійсними після їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України, або мають бути оформленими відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (вчиненою в Ґаазі 5 жовтня 1961 року) або оформлені відповідно до дво-сторонньої угоди між Україною та країною-походження документу, а також документи, складені мовами іноземної держави вони можуть бути сприйняті судом в якості доказів лише при умові супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.

Подані до позовної заяви документи, складені польською мовою, не відповідають вказаним вище вимогам, їх переклад має невідоме походження та не містить нотаріально засвідченого підпису перекладача, який здійснив переклад вказаних документів.

Відповідно до п. 4 ст. 63 ГПК України не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Згідно ст. 46 ГПК України, державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України. Відповідно до роз"яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховуються в доходи Державного бюджету України на рахунки, відкриті на ім"я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200 та символом звітності банку - 095. У рядку "призначення платежу" зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.

"Призначення платежу" в квитанції № 5185161 від 11.03.2011р., доданому до позовної заяви, не відповідає зазначеним вище вимогам.

Також, суд звертає увагу на те, що у п. 5 розяснення від 04.03.1998 №02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” Вищий господарський суд України дав вказівки, що платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом.

У графі “призначення платежу” квитанції, наданої до позовних матеріалів, не зазначено, що державне мито сплачується саме з тієї позовної заяви, яка передана позивачем на розгляд Господарському суду міста Києва.

Отже, суд приходить до висновку про недотримання позивачем вимог п. 4 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 10 ст. 63 ГПК України не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу проводиться на рахунок:

р/р 31218264700001

Одержувач: ГУ ДКУ у м. Києві, ідентифікаційний код 24262621

Банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві МФО 820019

Код економічної класифікації кодів: 22050003

Призначення платежу: Оплата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі за позовом (назва організації позивача) до (назва організації відповідача).

Відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258" (далі - Постанова № 825) розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005, викладено в новій редакції.

У господарських справах встановлено такий розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу:

- для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, - за нульовою ставкою;

- для інших позивачів - за ставкою 236 гривень.

Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Постанову № 825 вперше офіційно опубліковано в Урядовому кур'єрі від 13.08.2009 № 146.

Проте, заявником сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу квитанцією №5185217 від 11.03.2011р. в розмірі 235 грн., тобто в меншому розмірі, ніж встановлено.

Приписами ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 1,3,4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

2. Повернути з Державного бюджету України державне мито у розмірі 522 (п'ятсот двадцять дві) грн. 02 коп., квитанцією № 5185161 від 11.03.2011р.

3. Повернути з Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., сплачені квитанцією №5185161 від 11.03.2011р.

Суддя Бондаренко Г.П.